Однією з причин недобору врожаю соняшнику та зниження якості його насіння є ураження рослин збудниками різних хвороб.
Соняшник має багату і різноманітну історію. Його історичне застосування варіюється від прикраси до випікання хліба, від медицини й до фарб. Сьогодні попит на соняшникову олію робить його більш цінною культурою, ніж будь-коли, але це означає, що водночас, і наша відповідальність вища, ніж будь-коли. Виробники стикаються із завданням отримати не лише максимально можливий урожаю, а й максимально можливої якості, і все це на обмеженій площі та за мінімального впливу на навколишнє середовище.
- Деталі
- Олійні
- 434
Протягом останніх років соняшник в Україні став найбільш рентабельною культурою, що для багатьох аграріїв є запорукою економічного добробуту. Саме тому Україна — один із найбільших виробників соняшнику та провідний експортер соняшникової олії у світі.
Упроваджуючи у виробництво технології, що забезпечують підвищення врожайності сільськогосподарських культур, одним із головних показників ефективності є їх економічна характеристика. Важливого значення набуває цей показник в умовах ринкової економіки, бо у цих умов товаровиробники потребують виробництва, що відповідає вимогам вирощуваних культур і прийнятний за фінансовими витратами для господарств із різним рівнем економічної стабільності й культури землеробства.
Тільки вміле запровадження сучасних технологій дасть змогу розкрити потенціал гібрида й одержати стабільний урожай насіння та збір олії з одиниці площі навіть у складних умовах нестійкого та недостатнього зволоження.
Протягом останнього десятиріччя соняшник є однією з найбільш економічно вигідних культур в Україні, 2021 року його посівні площі офіційно сягнули позначки 6,5 млн гектарів. Проте у 2022-му ситуація значно гірша за минулі роки — посівна площа соняшнику, за статистикою, становить близько 4,7 млн гектарів, що врешті-решт позначиться на валовому зборі, який можна очікувати на рівні 12 млн тонн. Однак, за прогнозами, «квітка сонця» й надалі лишатиметься однією з найбільш рентабельних сільськогосподарських культур в Україні, що задля забезпечення продовольчої бази спонукає компанії-оригінатори до виведення на ринок гібридів для різних напрямів вирощування.
Застосування такого агрозаходу, як десикація, має свої особливості в Україні. Найчастіше у вітчизняних виробників вона асоціюється із соняшником. Саме в посівах цієї культури переважно застосовують ті чи інші препарати для хімічного підсушування рослин. Тож досвід десикації соняшнику в багатьох господарств є. Але форс-мажорні обставини цього сезону спонукають ще раз зважити всі аргументи за і проти.
Ріпак — одна із найпривабливіших культур для українського агровиробника. Але ця олійна культура все більше приваблює і шкідників та патогенів, особливо зі зростанням площ ріпакових посівів. Їх фітосанітарний стан, якщо брати загалом, поступово погіршується. І незрідка трапляється ситуація, коли розвиток відбувається більш-менш нормально, а хвороби даються взнаки вже наприкінці вегетації
Сьогодні більшість українських аграріїв змушена рахувати кожну копійку через неможливість експортувати вирощений врожай. І це безпосередньо стосується технології сівби озимих культур, зокрема, ріпаку.
Озимий ріпак справедливо називають «першими грошима аграріїв». Урожай цієї технічної культури завжди охоче забирають покупці. Цьогоріч з огляду на відомі події озимий ріпак взагалі — це ледь не єдиний спосіб заробити живі гроші для фермера. Адже, попри всі негаразди з логістикою, насіння ріпаку й далі має високий попит.
