Соняшник має багату і різноманітну історію. Його історичне застосування варіюється від прикраси до випікання хліба, від медицини й до фарб. Сьогодні попит на соняшникову олію робить його більш цінною культурою, ніж будь-коли, але це означає, що водночас, і наша відповідальність вища, ніж будь-коли. Виробники стикаються із завданням отримати не лише максимально можливий урожаю, а й максимально можливої якості, і все це на обмеженій площі та за мінімального впливу на навколишнє середовище.
Протягом останніх років соняшник в Україні став найбільш рентабельною культурою, що для багатьох аграріїв є запорукою економічного добробуту. Саме тому Україна — один із найбільших виробників соняшнику та провідний експортер соняшникової олії у світі.
Упроваджуючи у виробництво технології, що забезпечують підвищення врожайності сільськогосподарських культур, одним із головних показників ефективності є їх економічна характеристика. Важливого значення набуває цей показник в умовах ринкової економіки, бо у цих умов товаровиробники потребують виробництва, що відповідає вимогам вирощуваних культур і прийнятний за фінансовими витратами для господарств із різним рівнем економічної стабільності й культури землеробства.
Тільки вміле запровадження сучасних технологій дасть змогу розкрити потенціал гібрида й одержати стабільний урожай насіння та збір олії з одиниці площі навіть у складних умовах нестійкого та недостатнього зволоження.
Протягом останнього десятиріччя соняшник є однією з найбільш економічно вигідних культур в Україні, 2021 року його посівні площі офіційно сягнули позначки 6,5 млн гектарів. Проте у 2022-му ситуація значно гірша за минулі роки — посівна площа соняшнику, за статистикою, становить близько 4,7 млн гектарів, що врешті-решт позначиться на валовому зборі, який можна очікувати на рівні 12 млн тонн. Однак, за прогнозами, «квітка сонця» й надалі лишатиметься однією з найбільш рентабельних сільськогосподарських культур в Україні, що задля забезпечення продовольчої бази спонукає компанії-оригінатори до виведення на ринок гібридів для різних напрямів вирощування.
Застосування такого агрозаходу, як десикація, має свої особливості в Україні. Найчастіше у вітчизняних виробників вона асоціюється із соняшником. Саме в посівах цієї культури переважно застосовують ті чи інші препарати для хімічного підсушування рослин. Тож досвід десикації соняшнику в багатьох господарств є. Але форс-мажорні обставини цього сезону спонукають ще раз зважити всі аргументи за і проти.
Ріпак — одна із найпривабливіших культур для українського агровиробника. Але ця олійна культура все більше приваблює і шкідників та патогенів, особливо зі зростанням площ ріпакових посівів. Їх фітосанітарний стан, якщо брати загалом, поступово погіршується. І незрідка трапляється ситуація, коли розвиток відбувається більш-менш нормально, а хвороби даються взнаки вже наприкінці вегетації
Сьогодні більшість українських аграріїв змушена рахувати кожну копійку через неможливість експортувати вирощений врожай. І це безпосередньо стосується технології сівби озимих культур, зокрема, ріпаку.
Озимий ріпак справедливо називають «першими грошима аграріїв». Урожай цієї технічної культури завжди охоче забирають покупці. Цьогоріч з огляду на відомі події озимий ріпак взагалі — це ледь не єдиний спосіб заробити живі гроші для фермера. Адже, попри всі негаразди з логістикою, насіння ріпаку й далі має високий попит.
Посіви озимого ріпаку мають одну, не вельми зручну для фермера властивість. Стручки на різних ярусах рослини дозрівають неодночасно. Першими досягають стиглості стручки на верхніх ярусах рослин, далі – на середніх, і пізніше – на нижніх.
