Які основні патогени уражають репродуктивні органи ріпаку

Ріпак — одна із найпривабливіших культур для українського агровиробника. Але ця олійна культура все більше приваблює і шкідників та патогенів, особливо зі зростанням площ ріпакових посівів. Їх фітосанітарний стан, якщо брати загалом, поступово погіршується. І незрідка трапляється ситуація, коли розвиток відбувається більш-менш нормально, а хвороби даються взнаки вже наприкінці вегетації

Ріпак завдяки своєму експортному потенціалу впевнено здобув статус однієї з ключових культур для вітчизняного агрокомплексу. Його вирощування зазвичай — справа прибуткова, але й не менш і складна та каверзна. Зокрема, ріпак досить чутливий до фітосанітарного стану посівів. Хоча у вивіреній сівозміні сам може слугувати навіть чинником оздоровлення поля. Фахівці зазначають, що ріпак, наприклад, суттєво обмежує поширення такого проблемного шкідника, як дротяник. Завдяки ефірним оліям у своєму складі, ця олійна культура досить помітно оздоровлює ґрунт, запобігаючи поширенню таких хвороб, як звичайна парша картоплі чи різоктонеоз. Але де ми, а де науково обґрунтована ротація культур у 7–8 років? Це достатньо велика рідкість за сучасних реалій. Тож ріпак не так захищає своїх наступників у сівозміні, як сам від хвороб потерпає.

І справа не тільки у зростанні площ. На сьогодні для капустяних культур, до яких належить і ріпак, виявлено близько 30 патогенів грибної, бактеріальної та вірусної природи. А оскільки дикорослі та культурні види капустяних уразливі практично до тих самих хвороб, уникнути інфікування малоймовірно. Якщо взагалі можливо. То ж слід виходити з того, що інфекційна загроза завжди є.

Читайте також: На чому можна заощадити під час сівби озимого ріпаку

Зрозуміло, в процесі вегетації можна на щось закривати очі, мовляв, економічний поріг шкодливості збудники тих чи інших хвороб ще не перескочили з запасом. Та коли уражається безпосередньо вже майже вирощений урожай, фітосанітарна картина бачиться дещо інакше. Недобір та зниження якісних характеристик насіння можуть бути дуже вагомими й поставити під сумнів рентабельність вирощування культури взагалі. Так, і в цьому разі певне рішення є. Але краще стримувати загрози для ріпаку превентивно.

Перелік хвороб, які уражають, окрім усього, генеративні органи/плоди рослини чималий. Серед них можна виділити основні.

Альтернаріоз/Alternaria (збудник Alternaria brassicae (Berk.) Sacc. A. brassicicola Wilts. (Schw.) та інші)

Альтернаріоз уражає всі органи рослини. Ще на стадії сходів у кореневої шийки та на коренях, а також сім’ядольному листку озимого ріпаку можуть з’явитися темно-бурі, а на листку димчасті плями зі світлим ореолом навколо них. У процесі розвитку помітні темні або світло-сірі довгасті плями з темним обідком на пагонах.

А найшкідливіша ця хвороба під час формування стручків. Серед симптомів помічають дрібні темні плями, виразки, перетяжки. Стручки можуть деформуватися, передчасно дозрівати й розтріскуватися. Насіння, уражене альтернаріозом, недорозвинуте і щупле (в окремих випадках воно не утворюється взагалі). Наводяться дані, що в разі епіфітотії (вибухоподібного поширення інфекції) довжина стручка зменшується на 8–26%, кількість насіння знижується на 12–59%, маса 1000 насінин — на 15–70%, вміст олії в насінні — на 11–27%.

Серед чинників розвитку хвороби зазначають часті дощі під час цвітіння, тривале зволоження рослин за температури +20…+27 °С, загущені посіви.

Рекомендовані заходи захисту:

1. Якісне протруювання й інкрустація насіння (необхідна складова системи захисту загалом).

2. Дотримання сівозміни, просторова ізоляція посівів, боротьба з бур’янами.

3. Унесення фосфорно-калійних добрив, підживлення мікроелементами.

5. Обробка фунгіцидами.

6. Застосування десиканту перед збиранням для зниження інтенсивності інфекції.

Пероноспороз/ несправжня борошниста роса (збудник Peronospora brassicae Gaeum)

Пероноспороз уражає не лише листову масу, а й стручки ріпаку. Розвиток хвороби починається із сім’ядолей і першого справжнього листка, де з’являються жовтуваті, буро-зелені плями. На нижньому боці утворюється наліт білого, а надалі сіро-фіолетового відтінку. Уражені листки дорослих рослин жовтіють і всихають. На стеблах і стручках помітні округлі або округло витягнуті світло-бурі дещо вдавлені плями. За сильного ураження пероноспорозом насіння може взагалі не розвитися або бути дуже щуплим. Втрати врожаю часом становлять 10–15%.

Пероноспороз активно розвивається за достатньо прохолодної і вологої погоди в літній період, рясної роси, туману, сильно загущених посівів.

Рекомендовані заходи захисту:

1. Дотримання сівозміни.

2. Заорювання/знищення рослинних решток.

3. Дотримання технології вирощування культури.

4. Обробка фунгіцидами.

Фомоз (збудник Leptosphaeria maculans Ces. et de Not)

Ця хвороба уражає ріпак на всіх стадіях вегетації. У разі дифузного розвитку патогену в тканинах рослини її перебіг може бути без очевидних симптомів. Щодо стручків, то симптоми хвороби можуть бути у формі дещо ввігнутих сірих сухих плям, часто також можна спостерігати ураження чорнуватого кольору пікнідами (плодовими тілами грибів). Насіння в уражених стручках дрібне і тьмяно-матове.

Серед чинників хвороби зазначають високу вологість повітря або наявність крапельнорідкої вологи на рослинах, загущені посіви, наявність рослинних решток, занадто ранні терміни сівби озимого ріпаку та запізні ярого.

Рекомендовані заходи захисту:

1. Дотримання сівозміни (ротація не менше як 3–4 роки).

2. Оптимальні терміни сівби.

3. Обробка фунгіцидами.

4. Просторова ізоляція посівів, боротьба з бур’янами.

5. Заорювання/знищення рослинних решток.

6. Застосування десиканту перед збиранням для зниження інтенсивності інфекції.

Склеротініоз / біла гниль (збудник Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary)

Хвороба проявляється на стеблах, листках, квітках і стручках спочатку у вигляді слизових мокрих плям, які пізніше вкриваються білим нальотом. На поверхні стебла та стручків утворюються різні за розміром і формою чорні склероції. В стручках вони можуть бути подібними до насіння. Саме насіння ріпаку недорозвинуте та низької якості: маса 1000 насінин знижується на 20–60%, олійність падає на 20% і більше.

Серед чинників розвитку хвороби — наявність на полі рослинних решток, загущені посіви, вологість і температура +10…+25 °С, наявність бур’янів (на кшталт амброзії полинолистої, хрестоцвітих тощо).

Рекомендовані заходи захисту:

1. Дотримання сівозміни (ротація 7 років).

2. Заорювання/знищення рослинних решток.

3. Боротьба з бур’янами.

4. Обробка фунгіцидами.

5. Застосування десиканту перед збиранням для зниження інтенсивності інфекції.

Біла плямистість і сіростебельність (збудник Mycosphaerella саpsellae sp. nov. Inman et Sivanesan, Pseudocercosporella capsellae (Ell. et Ev.) Deighton).

Ця хвороба найчастіше уражає листя, але можуть страждати також стебла і стручки. На стручках інфекція проявляється у вигляді злегка вдавлених плям білого, брудно-сірого, бежевого або фіолетового забарвлення з розмитою темною облямівкою і темним скупченням стром/виростів гриба в центрі плями. В місцях ураження стручки згинаються, насіння більш щупле, набуває матового відтінку. Серед чинників, що сприяють розвитку хвороби, зазначають загущені посіви, високу вологість, наявність рослинних решток.

Рекомендовані заходи захисту:

1. Дотримання сівозміни.

2. Заорювання/знищення рослинних решток.

3. Боротьба з бур’янами.

4. Обробка фунгіцидами.

Сіра гниль — (збудник Botryotinia fuckeliana (de Bary) Whetzel, Botrytis cinerea Fr.).

Сіра гниль уражає всі органи ріпаку, сприяє розвитку слизового бактеріозу. Зараження відбувається наприкінці вегетації, особливо в дощовиту погоду, за наявності рясної роси. Ймовірність інфікування також зростає в разі механічних пошкоджень, пошкоджень комахами, а також заморозками. Хвороба проявляється на стеблах, суцвіттях і стручках у формі бурих плям, вкритих сірим пухнастим нальотом міцелію. На зелених стручках спочатку спостерігаються прояви у вигляді блідого забарвлення стулок, основи та верхівки. Згодом уражені частини знебарвлюються і вкриваються сірим нальотом, особливо за вологої погоди. За підсихання уражені стручки розтріскуються, насіння недорозвинене.

Читайте також: Як гарантовано отримати високий урожай озимого ріпаку

Серед чинників розвитку хвороби зазначають високу вологість повітря та температуру +17…+25 °С, загущення посівів, наявність рослинних решток, пошкодження тканин рослини.

Рекомендовані заходи захисту:

1. Дотримання сівозміни (ротація 7–8 років).

2. Заорювання/знищення рослинних решток.

3. Обробка фунгіцидами.

4. Застосування десиканту перед збиранням для зниження інтенсивності інфекції.

Ріпак потребує особливої уваги з огляду на високий інфекційний фон. І найкращий захист від хвороб — це насамперед профілактика. Технологія має реалізовуватися в комплексі: від організаційно-агротехнічних заходів до вибору генетично стійкіших гібридів, якісної обробки насіння пестицидами, стимуляторами/мікроелементами, завчасних фунгіцидних обробок. І тоді наближення збиральної компанії можна буде зустрічати без зайвих клопотів і тривог.

Степан Коцький