Горох, звичайно, цінна бобова культура, що має велику історію та перспективи на українських ланах. Але нині до технології його вирощування все ж прикута значно менша увага, ніж, скажімо, до сої з її експортним потенціалом. Спеціалізовані засоби захисту гороху на ринку якщо і зустрічаються, то в обмеженому асортименті. А між тим, вже передпосівна обробка того ж ярого гороху потребує застосування точних і якісних рішень при протруюванні та інокуляції.
Ми багато говорили про різні культури, такі як пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник та ін. Проте лише зрідка згадуємо про такі цінні бобові культури, як горох та нут, які крім харчової цінності мають також велике агрономічне та економічне значення. Горох і нут використовують у багатьох сферах, зокрема у фармакології, харчовій промисловості, відгодівлі тварин, виробництві рослинних протеїнів, як диверсифікацію сільгоспвиробництва тощо. Горох і нут мають значний потенціал для розвитку як важливі сільськогосподарські культури. Їхня здатність адаптуватися до різних кліматичних умов, висока харчова цінність і позитивний вплив на агроекосистеми роблять ці культури привабливими для фермерів і споживачів
На фоні ланів широкополих під улюбленими нині соєю чи соняшником збільшення площ під горохом не дуже впадає в око. А, між іншим, його цьогоріч посіяли майже вполовину більше, ніж торік. Що дає підставу навіть говорити про певні зрушення принаймні в сегменті нішевих культур. Тож чи зможе горох за умов сприятливої експортної кон’юнктури дещо повернути втрачені позиції на українських полях?
Соя нині в багатьох господарствах в особливому пріоритеті. Цю прибуткову культуру кинулися вирощувати й ті, хто раніше на неї особливо не зауважував. І одне з головних питань для досвідчених і не дуже соєводів — чи варто вдаватися до інокуляції. І якщо так, то як забезпечити її реальну віддачу, а не отримати в результаті ефект «мильних бульбашок»
Сочевицю можливо вирощувати як за традиційною схемою, тобто лущення стерні й зяблева оранка, та за мінімальною або нульовою системами
Одна із зернобобових культур, що заслуговує на особливу увагу, має охопити значущі площі на українських ланах — ідеться про сочевицю
Оптимальними умовами для вегетації сої є велика кількість опадів, висока вологість повітря та комфортна температура. Тому серед розмаїття сортів сої в різних регіонах України слід обирати саме ті, які підходять під конкретні грунтово-кліматичні умови та забезпечити їх ефективну технологію вирощування.
Зернобобові культури у світовому землеробстві посідають друге місце як за посівними площами, так і валовими зборами насіння. Їх значення в аграрному секторі більшості країн світу постійно зростає мірою того, як накопичуються наукові дані про їх позитивний вплив на здоров’я людей і поліпшення довкілля
Цю бобову культуру багато хто вже називає найприбутковішою культурою сезону. Деякі фахівці вважають, що за належних умов й агротехнічних підходів соя здатна суттєво перевершити за рентабельністю вирощування навіть високомаржинальний соняшник. Але високий результат та якість урожаю потребують вивіреного поєднання всіх чинників виробництва. І своєчасне та ефективне збирання сої — це одне з головних завдань, яке нагально постає перед агровиробником. Адже неправильні рішення у цей відповідальний час можуть коштувати 20–30% урожаю. Тому європейські виробники сої особливу увагу надають саме завершальному етапу технологічного циклу
Одним із важливих чинників зменшення посівів гороху в Україні є висока варіабельність урожайності за роками, що зумовлена частими посухами та високими температурами повітря. Наприклад, 2013 року середня його врожайність в Україні становила 11,4 ц/га, 2021-го — 16,5 ц/га, тоді як 2016 року вона досягла 31,3, а 2017-го — 26,5 ц/га. Такі перепади врожайності, особливо в степовій зоні нашої країни, значною мірою стримують розширення посівних площ культури, викликають сумніви у використанні як важливого компонента науково обґрунтованих сівозмін
