Регуляція ростових процесів ріпаку в осінній період

Серед чинників, які впливають на рівень продуктивності в сучасному рослинництві, значна роль належить регуляторям росту. Озимий ріпак щодо цього є досить показовою культурою. Інколи для формування належного морфотипу рослини на початкових етапах росту, забезпечення успішної перезимівлі з подальшим формуванням урожайності без рістрегуляції просто не обійтися

Застосування регуляторів росту дає можливість цілеспрямовано регулювати найважливіші процеси в рослинному організмі, тим самим повніше реалізовувати потенційні можливості сорту/гібрида. Не менш важливим аспектом є підвищення загальної стійкості рослин до несприятливих чинників середовища, зокрема високих і низьких температур, браку вологи, ураження хворобами й шкідниками. Осіннє застосування регуляторів зростання в посівах озимого ріпаку забезпечує формування оптимальних біометричних показників рослин перед відходом у зиму.

Біометричний паспорт. Список вимог до ріпаку перед наближенням зими достатньо простий. Як мінімум до кінця осінньої вегетації рослини ріпаку повинні мати більше як 6–8 справжніх листків, діаметр кореневої шийки — 8–10 мм, не витягнуту точку росту — 2–3 см. Кореневий стрижень повинен бути не меншим за 20 см завдовжки, а його маса — не меншою як 3 г. Такі посіви здатні перезимувати з мінімальними ушкодженнями. Застосування інгібіторів росту стимулює розвиток кореневої системи та накопичення поживних речовин, що сприяє впевненому відновленню вегетації навесні. Якщо рослини досягли оптимальних біометричних і фізіологічних параметрів восени, то вони можуть майже повністю компенсувати ушкодження утворенням нових пагонів на добре розвиненій ще з осені кореневій шийці. Фахівці наголошують: інтенсивне зростання восени практично завжди є гарантією доброго розвитку кореневої системи і, як наслідок, формування високого потенціалу врожайності навіть за весняних приморозків і посушливих умов влітку.

Читайте також: Які шкідники становлять найбільшу загрозу для культури восени

Тепло-густо. Щодо чинників, які сприяють переростанню ріпаку в осінній період, можна назвати сприятливі погодні умови, ранні терміни сівби, високий агрофон, особливості самого сорту/гібрида. Слід урахувати такий чинник, як густоту — вона має становити в середньому 30–50 росл./м². Річ у тім, що на краях листочків ріпаку розташовано фоторецептори. Як тільки листя частково перекриває одне одного, вони затіняються — і рослині подається стрес-сигнал. Відповідно, активізована конкуренція за простір та місце під сонцем веде до посиленого зростання та витягування стебла. Змінюється також клітинна структура рослина, в них підвищується вміст води тощо. Все це посилює ризики поганої перезимівлі, а то й загибелі рослини з жорстких погодних умов взимку.

Зелена архітектоніка. Умовно регулятори росту, що застосовуються в посівах озимого ріпаку в осінній період, можна умовно поділити на два класи: фунгіциди (група тріазолів) з рістрегуляційною дією і ретарданти (на основі мепікват-хлорид тощо). Також слід урахувати, що сучасні продукти — це значно більше, ніж просто «хімічна кувалда», щоб ввігнати рослину в землю, грубо пригнітити його ріст. Це набагато більш всебічний інструмент формування архітектоніки посівів ріпаку. Якісний препарат не лише припиняє ріст, а й покращує розвиток рослини. Тобто оптимізує її морфотип і фізіологічні процеси, перенаправляє енергію розвитку в кореневу систему, стимулюючи її зростання: збільшення діаметра кореневої шийки, маси кореня, закладання та розвитку додаткових бічних пагонів тощо. Все це має величезне значення для успішної перезимівлі й подальшого продуктивного розвитку. А застосування у цей період фунгіцидів (тріазолів) не лише регулює розвиток культури, а й контролює поширення значного спектра хвороб.

Орієнтація на розвиток. Сучасні якісні препарати можна вносити на вже на ранній стадії, коли це потребує меншого дозування. Оптимальною вважається фаза розвитку 4–5 листків. Але таке рівномірне дозрівання у всьому масиві зазвичай досить складно забезпечити. Тож не проблема, якщо в посівах будуть рослини з меншою фазою розвитку — 2–3 листки. Головне, щоб переважна більшість у посіві була в рекомендованій фазі. При виборі термінів унесення варто також орієнтуватися на густоту посіву: якщо рослина почувається привільно, то вона не буде занадто тягнутися навіть у пізніших фазах, конкуруючи за світло, поживні речовини тощо. Тож перше внесення може бути доречним і у фазу 6 листків. А якщо густота завелика, то вже з 3–4 листки слід думати про рістрегуляцію. Це стосується і пізніх термінів сівби, які начебто не особливо потребують втручання, — завелика густота й сприятливі погодні умови можуть до цього змусити. Загалом увага має бути спрямована на відносно більш розвинені рослини, бо вже на цьому етапі видно, що в них мається вищий потенціал урожайності.

Увага — стрес! Між наступним унесенням має бути проміжок, принаймні, у два тижні. Та інколи друге внесення може й не знадобитися. Якщо погодно-кліматичні умови складаються не найкращим чином, то в цьому теж є своєрідні переваги. Як прийшло різке похолодання, бракує вологи чи, навпаки, перезволоження, рослинам ріпаку вже не до посиленого росту. Тож повторна обробка вже не є доцільною, незважаючи на терміни сівби. Ба більше: внесення препаратів для регуляції росту, коли рослина перебуває в умовах стресу і всі життєві процеси зосереджено на підтриманні гомеостазу, може тільки зашкодити. Для осінньої вегетації ріпаку оптимальними вважаються це +14…+17 °C за нагромадження вологи 30 мм у 30-сантиметровому шарі ґрунту. Коли ці параметри суттєво зміщено, то варто скоригувати й технологічні плани.

Читайте також: Гербіцидна броня для озимого ріпаку

Температурний режим. Якщо ж повторні внесення потрібні, то й тут слід передбачити можливість коригування технологічних підходів. Фунгіциди з рістрегуляційною дією мають беззаперечні переваги, але існують певні обмеження щодо їх застосування. Зокрема, це стосується температурного режиму. Коли він занизький у момент внесення, або через день-два наступає похолодання, ефект від унесення може значно впадати. Також слід урахувати, що це системні продукти зі своїми особливостями розподілення діючої речовини по рослині.

Ретардантні рішення. За умови досить низьких температур за обробки чи очікування похолодання доцільним рішенням є застосування препаратів із ретардантною дією на основі онієвих сполук. Зокрема, така поширена діюча речовина, як мепікват-хлорид, успішно працює і за нижчих температур — починаючи з +5 °C. Це особливо важливо, коли планується дво- або триразове внесення. І за цей проміжок часу температура може суттєво впасти. То ж коли в першу обробку достатньо було спрацювати триазолами, то на наступні слід шукати дещо інше рішення.

Дієвий інструмент. Загалом, сучасні ефективні технології рістрегуляції озимого ріпаку в осінній період і, відповідно, сучасні препарати націлені на гармонійне поєднання різних механізмів дії. Це дозволяє водночас розв’язувати кілька пов’язаних завдань і менш залежати від несприятливих чинників. Тож складні погодні умови не мають стати на заваді поставленій меті. Як і хорошій перезимівлі ріпаку — за умови якісної оптимізації ростових процесів.

Степан Коцький