Включення до сівозміни сидеральних культур в Україні і досі, на жаль, є мало поширеним явищем. Причин цьому не бракує і серед основних – побоювання агровиробників щодо того, чи вистачить вологи сільгоспкультурам, а також – відсутність необхідних технологічних навичок та банальне небажання цим займатися в принципі.

Специфіка мінерального живлення озимих культур, зокрема ріпаку, передбачає декілька етапів і має свої особливості. Насамперед щодо азотного живлення. Його розподіляють на два періоди — до зимового спокою і після.

Ефективним агрозаходом, що сприяє активізації процесів гуміфікації органічної речовини, є поєднання післяжнивних решток із сидератами.

У зв’язку із залученням у колообіг великих обсягів побічної продукції польових культур, а також зважаючи на високу вартість туків, співробітники наукової установи ІЗК НААН провели польові дослідження з метою покращення умов живлення рослин соняшнику за мульчувального обробітку ґрунту шляхом внесення розрахункових доз мінеральних добрив і використання післяжнивних решток попередника (пшениця озима).

Збільшення виробництва продукції рослинництва вимагає достатньої і збалансованої кількості елементами живлення у ґрунті. Стрімке підвищення вартості основних видів добрив виводить на перший план позакореневе підживлення як економічно вигідний і надійний спосіб збалансування системи удобрення сільськогосподарських культур

Минулорічний провал із врожайністю кукурудзи через катастрофічно несприятливі погодні умови ще довго пам’ятатимуть аграрії лісостепової зони України. Вкрай низька кількість опадів, затяжні холоди в травні з переходом у кількамісячну посуху завдали чималих збитків, особливо позначившись на кукурудзі.

Забезпечити зростання обсягів виробництва зерна кукурудзи навіть за високої потенційної родючості ґрунтів неможливо без розроблення і впровадження науково обґрунтованої системи удобрення.

Розкидачі (або ж розподілювачі) гранульованих мінеральних добрив і нині є актуальними у вітчизняному рослинництві. Попри стрімкий розвиток альтернативних технологій мінерального живлення посівів, без таких машин не обходиться жоден український агровиробник. Адже для масового швидкого внесення елементів живлення досі ніхто не вигадав нічого кращого