Розкидачі твердих гранульованих міндобрив сьогодні працюють у більшості господарств України. Попри певну зміну підходів до мінерального живлення у передових вітчизняних агрокомпаніях, розкидачі й досі не втрачають своєї високої актуальності. Поготів, що ці машини оснащують сучасними технологіями, призначеними для точного землеробства

Питання посухи та як рослинам отримувати вологу у такий критичний період залишається актуальним. В якості відповіді, а точніше рішення цієї проблеми, хочу поділитись практичним кейсом, що був реалізований у 2015 році в Україні на Вінниччині.

Чому в СФГ «Світанок» частка препаратів провідного вітчизняного виробника ЗЗР і МКД досягає 90%

Включення до сівозміни сидеральних культур в Україні і досі, на жаль, є мало поширеним явищем. Причин цьому не бракує і серед основних – побоювання агровиробників щодо того, чи вистачить вологи сільгоспкультурам, а також – відсутність необхідних технологічних навичок та банальне небажання цим займатися в принципі.

Специфіка мінерального живлення озимих культур, зокрема ріпаку, передбачає декілька етапів і має свої особливості. Насамперед щодо азотного живлення. Його розподіляють на два періоди — до зимового спокою і після.

Ефективним агрозаходом, що сприяє активізації процесів гуміфікації органічної речовини, є поєднання післяжнивних решток із сидератами.

У зв’язку із залученням у колообіг великих обсягів побічної продукції польових культур, а також зважаючи на високу вартість туків, співробітники наукової установи ІЗК НААН провели польові дослідження з метою покращення умов живлення рослин соняшнику за мульчувального обробітку ґрунту шляхом внесення розрахункових доз мінеральних добрив і використання післяжнивних решток попередника (пшениця озима).

Збільшення виробництва продукції рослинництва вимагає достатньої і збалансованої кількості елементами живлення у ґрунті. Стрімке підвищення вартості основних видів добрив виводить на перший план позакореневе підживлення як економічно вигідний і надійний спосіб збалансування системи удобрення сільськогосподарських культур

Минулорічний провал із врожайністю кукурудзи через катастрофічно несприятливі погодні умови ще довго пам’ятатимуть аграрії лісостепової зони України. Вкрай низька кількість опадів, затяжні холоди в травні з переходом у кількамісячну посуху завдали чималих збитків, особливо позначившись на кукурудзі.

Забезпечити зростання обсягів виробництва зерна кукурудзи навіть за високої потенційної родючості ґрунтів неможливо без розроблення і впровадження науково обґрунтованої системи удобрення.