Живляться тканинами дерев переважно на личинковій стадії. Прогризають у деревині систему ходів, роблячи штамб порожнистим і трухлявим. Через значну плодючість і трофічну активність знижують приріст, ослаблюють усе дерево.

Детальніше...

Збудник поверхневого некрозу яблуні Neofabraea malicorticis H. S. Jacks. (старіші синоніми — Cryptosporiopsis malicorticis, Gloeosporium malicorticis Cordley) донедавна не справляв помітного впливу на промислове садівництво. Інфікує кору стовбура і гілок яблуні. На корі утворюються некротичні, темно-бурі вдавлені плями, із часом між плямами і здоровою тканиною з’являються тріщини, заражені ділянки кори обпадають. Із розвитком хвороби площа уражень збільшується, місця уражень набувають бурого кольору.

Детальніше...

Щитівки (Diaspididae, Hemiptera) присмоктуються до гілок, пагонів, стовбурів рослин і живляться їхніми соками. Небезпечний шкідник має вигляд блискучого щитка з декількома рядами дрібних «зерен».

Детальніше...

Іржу яблунь спричинює гриб Gymnosporangium tremelloides Hartig.; груші — G. sabinae Dicks. Wint і С. dobrazracovae Mitroph.; айви — G. confusum. Plowr. Патоген належить до класу Basidiomycetes порядку Uredinales. Втрати врожаю від іржі на території України становлять 3–5%.

Детальніше...

Втрати врожаю від попелиць (Aphidinea, Homoptera) сягають 30% і більше. Економічний поріг шкідливості настає за ураження 10% листків. Особливо шкодочинні попелиці у плодових розсадниках і молодих садах. Оптимальними умовами для розвитку шкідника є помірно тепла погода і підвищена відносна вологість повітря. Чисельність попелиць знижується, коли старіють кормові рослини, висока температура разом із низькою відносною вологістю повітря та рясні зливи, які змивають значну кількість комах.

Детальніше...

Моніліоз уражує низку видів родини розових. Передусім від цього захворювання потерпають кісточкові: вишня, слива, абрикос, персик, нектарин (збудник Мonilinia laxa). Моніліоз яблуні і груші спричиняє Мonilnia fructigena Honey (1945), айву уражує Мonilinia cydonia. Збитки від моніліозу становлять 20–30%, в окремих господарствах — 50–70%. Зерняткові культури страждають менше за кісточкові.

Детальніше...

Парша є причиною 40% всіх уражень яблуні й за сприятливих для неї погодних умов — до 70% втрат урожаю. Більш поширена у зволожених зонах Полісся, Лісостепу та Закарпаття, але трапляється й у посушливих Cтепу та Криму. Збудник парші — сумчастий гриб Venturia inaequalis (Cooke) Winter; конідіальна стадія має назву Fusicladium dendriticum (Walroth, Fuckel).

Детальніше...

Основна вимога до садів — швидкоплідність і висока врожайність якісних плодів. За широкого впровадження інновацій інтенсивні яблуневі та грушеві сади здатні вступати у товарне плодоношення на другий-третій рік від садіння й забезпечувати врожайність у межах 20–30, а надалі 50–80 т/га якісних плодів. Такі показники забезпечують, зокрема, особливості передсадивної підготовки ґрунту і технологій догляду. Їх позитивна дія зумовлена насамперед типом і рівнем родючості ґрунту, від якого залежить кореневе живлення рослин.

Детальніше...

Фітопатогенні гриби спричинюють різноманітні захворювання, об’єднані під назвою плямистостей. Втрати врожаю плодових за рік після ураження плямистістю сягають 50%. Листя може бути уражене на 80–90%.

Детальніше...

Борошниста роса уражує молоді дерева і ті, що плодоносять. Особливо шкодить у розсадниках. Захворювання знижує життєву силу дерева, зменшує кількість зав’язі та якість плодів. Урожай яблук знижується на 30–50%.

Детальніше...