Шкідливі комахи у плодовому саду. Попелиці

Втрати врожаю від попелиць (Aphidinea, Homoptera) сягають 30% і більше. Економічний поріг шкідливості настає за ураження 10% листків. Особливо шкодочинні попелиці у плодових розсадниках і молодих садах. Оптимальними умовами для розвитку шкідника є помірно тепла погода і підвищена відносна вологість повітря. Чисельність попелиць знижується, коли старіють кормові рослини, висока температура разом із низькою відносною вологістю повітря та рясні зливи, які змивають значну кількість комах.

Розмір попелиць — 0,5–4 мм, ротовий апарат колюче-сисний. Покриви м’які, іноді опушені чи вкриті лусочками. Забарвлення червоне, чорне, сіре, зелене із різними відтінками. Дорослі комахи можуть бути крилаті і безкрилі. Яйця довгасті (0,4–0,5; 0,15–0,20 мм) чорні, блискучі.

Попелиця червоногалова яблунева (сіра яблунева) Dysaphis devecta Walk. пошкоджує яблуню. Існує дві форми: така, що мігрує, і така, що не мігрує. Більшої шкоди заподіює немігруюча форма. Попелиця висмоктує соки з бруньок та листя, що розпускається. Пошкоджені листки потовщуються, грубшають, загинаються всередину і набувають характерного вишнево-червоного забарвлення. Пізніше ці листки засихають і обпадають. За високої чисельності шкідника на плодах утворюються червоні плями. Уражує переважно дорослі дерева, у саду поширюється вогнищами.

Колонії сірої яблуневої попелиці зісподу листка яблуні

Личинки-засновниці виходять із яєць на півдні на початку квітня, а в Лісостепу й Поліссі — наприкінці квітня — на початку травня. Дорослі засновниці з’являються під час цвітіння яблуні й відроджують до чотирьох поколінь личинок (50–70 штук). Партеногенетичні самки у наступних поколіннях відроджують лише 12 личинок. У червні з’являються нормальні самки, які після запліднення відкладають яйця, що залишаються на зимівлю.

Читайте також: Інсектициди: речовини, що вбивають комах

Личинки мігруючої форми виходять із яєць під час розпускання бруньок і починають живитися на нижньому боці листків. У місцях проколів з’являються червоні опуклі гали. Потім личинки окрилюються і розвиваються на дикорослих рослинах до осені. Наприкінці вересня — на початку жовтня із цих рослин попелиці мігрують назад на яблуню, де народжують личинок нормальних самок. Після парування самки відкладають на зиму яйця під відмерлі лусочки кори стовбурів і товстих гілок.

Попелиця кров’яна Eriosoma lanlgerum Hausm. пошкоджує яблуню, зрідка інші розові. Поширена на півдні України.

Зимують личинки першого і другого віку у кронах та на коренях дерев. Навесні виходять з діапаузи і починають живитися. Незадовго до цвітіння личинки мігрують у крону. В України кров’яна попелиця розмножується партеногенетично, даючи за сезон до 17 поколінь. Кожна самка відроджує 20–150 личинок. Влітку з’являються крилаті самки-розселювачки. Розлітаючись, вони утворюють нові колонії.

Вкриті білосніжним пушком колонії попелиці кров’яної

Личинки попелиці дуже рухливі, можуть швидко переповзати на значні відстані й розноситися вітром. Оселяються насамперед на молодих пагонах і черешках листків. Колонії попелиць добре помітні завдяки білосніжному пушку, який їх вкриває. У місцях живлення попелиць на корі і коренях утворюються потовщення, які згодом перетворюються на тріщини й утворюють глибокі виразки. Помічено два піки чисельності: літній (у травні — червні) та осінній. У середині літа частина личинок починає переселятися на коріння. Осіння міграція попелиць продовжується до заморозків.

Зміна кольору листків яблуні через живлення кров’яної попелиці

Уразливі сорти: Антонівка звичайна, Бельфлер-китайка, Коричне смугасте, Ренет золотий курський тощо.

Зелена яблунева попелиця Aphis pomi Deg. трапляється скрізь. Пошкоджує яблуню та інші розові.

Зимують запліднені яйця на молодих пагонах біля основи бруньок. Для розвитку комахи необхідна стадія зимового спокою. Личинки відроджуються із яєць у другій декаді квітня. Спочатку личинки живляться на зелених бруньках, потім на листках і бутонах. За 10–15 діб личинки стають партеногенетичними самками-засновницями. Це відбувається перед цвітіння яблуні. Протягом 20–30 діб життя засновниця відроджує 80–100 личинок. Безкрилі партеногенетичні самки розвиваються з яєць за 8–12 днів.

Колонії зеленої яблуневої попелиці 

Зелена яблунева попелиця — немігруючий вид. У літній період наприкінці травня — на початку червня одночасно з безкрилими розвиваються крилаті самки-розселювачки, які перелітають з дерева на дерево і поширюють попелиць усім садом.

У північній зоні розвивається 6–8 поколінь, у Лісостепу — 9–13, на півдні — 14–17 поколінь. У вересні — жовтні з’являються нормальні самки і самці. Запліднені самки відкладають 1–5 зимуючих яєць на молоду частину приросту і пагони біля основи бруньок.

Крилата самка-розселювачка Aphis pomi

Личинки та імаго висмоктують сік із бруньок, колонізують нижній бік листків, зелені пагони, іноді зав’язі. Пошкоджене листя скручується і відмирає, пагони деформуються і затримуються у рості, плоди дрібнішають.

Яблунево-злакова попелиця — Rhopalosiphum insertum Walk. — мігруючий вид. Зимують яйця. Навесні незадовго до настання фази зеленого конусу із яєць виходять личинки самок-засновниць. Вони збираються на поверхні бруньок, після їх розпукування проникають усередину і висмоктують сік із молодих листочків. Личинка розвивається протягом двох тижнів у самку-засновницю. Дорослі засновниці з’являються у фазу виокремлення бутонів. Живуть 25 днів, відроджують до 100 личинок. Пошкоджений листок зморщується і згортається у поперечну трубку.

Навесні після розвитку 2–3 генерацій мігрує на злакові рослини. У вересні утворюються крилаті й безкрилі статеноски. Крилаті статеноски перелітають на яблуню і відроджують безкрилих нормальних самок. Безкрилі статеноски відроджують крилатих самців, які паруються із самками. Після спарювання самка відкладає на зиму 4–7 яєць.

Читайте також: Кліщі й нематоди в саду

Попелиця яблунево-подорожникова, або сіра Yezabura mali Fer. пошкоджує яблуню. Улітку мігрує на подорожник, де розмножується до осені, а потім знову перелітає на яблуню і відкладає на гілках яйця, які зимують. Протягом літа дає 5–6 поколінь. У молодих і плодоносних садах пошкоджує листкові розетки і плоди. Пошкоджені пагони викривлюються і припиняють ріст, листя скручується. Плоди недорозвинуті, спотворені і непридатні для споживання. Поширена в усіх зонах України.

Захист саду від попелиць

Хімічні обробки слід проводити обачно, адже вони можуть пошкодити зав’язь і є небезпечними для комах-запилювачів. Обробка інсектицидами необхідна, коли рівень щільності перевищує 5 колоній на 100 листків. Рано-навесні до розпускання бруньок дерева обробляють препаратами Актара 25 WG (Тіаметоксам, 250 г/ кг), Воліам Флексі 300 SC к. с. (200 г/ л тіаметоксаму + 100 г/ л хлорантраніліпролу). Улітку проводять повторні обробки. Ефективні обприскування в середині жовтня, вони знищують самок-статеносок, що відкладають зимуючі яйця.

Агротехнічні заходи. Вирізання прикореневої парості і «вовчків», які особливо інтенсивно заселяються попелицями; видалення відмерлих шматочків кори на штамбі і скелетних гілках.

Проти червоногалової попелиці надзвичайно ефективним є використання клейких та ловильних поясів, які знижують зараженість у 10 разів: із 50–70% до 3–5%.

Органічні методи захисту. Приваблення біологічних шкідників: сонечок та золотоочок, птахів. Мурашок треба відлякувати, бо вони захищають колонії, живлячись липкими виділеннями попелиць.

Ефективне в разі появи колоній улітку і знищує зимуючі яйця розпилення мінеральних чи рослинних олій. Добрими засобами органічного захисту слугують піретрини й піретроїди, спори Bacillus thuringiensis, хижаки.

Їздець Aphelinus sp. ефективно знищує попелиць

На попелицях паразитують їздці з родин Aphidiidae, Aphelinidae. Для розселення афелінуса гілочки з ураженими їздцем попелицями зрізують і зберігають у сараї. Навесні, коли встановлюється суха тепла погода, гілочки розвішують на деревах, щоб їздець розселився на великій площі та знищив якнайбільше попелиць. На 1 га саду гілочки достатньо розмістити на 4–8 деревах.

Важливе значення має баланс органічних речовин у ґрунті. За надлишку азоту в рослин переважає розвиток вегетативних органів, листки стають зеленими і соковитими, а їхній сік надзвичайно привабливий для шкідника. Потрібного співвідношення можна досягти внесенням у ґрунт калію, особливо у вигляді попелу.

Олена Безкровна, канд. біол. наук