Хвороби плодових зерняткових. Моніліоз (бура плодова гниль)

Моніліоз уражує низку видів родини розових. Передусім від цього захворювання потерпають кісточкові: вишня, слива, абрикос, персик, нектарин (збудник Мonilinia laxa). Моніліоз яблуні і груші спричиняє Мonilnia fructigena Honey (1945), айву уражує Мonilinia cydonia. Збитки від моніліозу становлять 20–30%, в окремих господарствах — 50–70%. Зерняткові культури страждають менше за кісточкові.

Моніліоз також уражує рослини родини верескових (Ericaceae), а саме: брусницю (Vaccinium vitis-idaеa) — збудник Monilinia urnula; лохину американську (Vaccinium corymbosum) — збудник Monilinia vaccinii-corymbosi. Трапляється в орнаментальних і декоративних насадженнях розових, зокрема горобини, звідки поширюється на садові культури.

Monilinia fructigena належить до аскоміцетів. Це захворювання трапляється у Європі та Азії, поширюється країнами Скандинавії, Східної Європи, Близького Сходу, Індії та Північної Африки. Східний штам зареєстровано в Японії. У Північній Америці (Канада, США) збудника не виявлено.

Симптоми ураження

Хоча назва «бура гниль» походить від ураження плоду, моніліоз призводить до відмирання суцвіть, молодих листків, плодових гілочок та однорічних пагонів. Ступінь ураження залежить від погодних умов.

Читайте також: Хвороби плодових зерняткових. Борошниста роса

Бура гниль на плодах поширюється від ушкоджень, особливо спричинених птахами, плодожеркою і паршею.

На плодах моніліоз має вигляд бурих плям загнилої тканини, що поширюються до м’якуша та серцевини. На плямах утворюються білі концентричні кола подушечок конідіального спороношення. Коли умови для розвитку конідій несприятливі, уражені плоди чорніють, муміфікуються і залишаються висіти на дереві.

Уражені плоди в місці контакту зі стовбуром утворюють виразки на кшталт раку.

Біологія збудника

Збудник зимує в уражених плодах у вигляді міцелію, який навесні утворює нові конідії. Монілінія на культурних рослинах утворює лише конідіальну стадію, у польових умовах дуже рідко спостерігають плодові тіла з асками. Конідії лимоноподібні, в середньому розміром 21 × 13 мкм. Конідії інфікують переважно молоді дерева. Швидкому розвитку моніліозу навесні сприяє прохолодна й волога погода під час цвітіння. Оптимальними для розвитку гриба є температура 24–28 °C і відносна вологість повітря понад 75%. Зараження відбувається під час цвітіння. Навесні виявляється моніліальний опік, внаслідок чого буріють і засихають квітки, в’януть і сохнуть молоді листки, відмирають плодові гілочки й однорічні пагони. Конідія потрапляє на квітку, крізь квітконіжку в гілку і продовжує розвиток всередині гілки, проникаючи у деревину. Уражені гілки стають неначе обпалені, що й зумовило назву. Моніліальний опік можна сплутати з пошкодженням морозом, що спостерігається під час ранкових приморозків.

За два-три тижні до дозрівання моніліоз уражує плоди. Сприйнятливість плодів до бурої гнилі значною мірою пов’язана зі зростанням кількості цукрів у яблуках. Спочатку на плоді з’являється невелика бура пляма, яка швидко поширюється, охоплюючи значну частину поверхні та м’якуша.

Плоди буріють від моніліозу протягом 3–5 днів, а спороношення починається на 8–10-й день від моменту ураження.

Читайте також: Хвороби плодових зерняткових. Парша

На ураженій тканині плодів формуються значно більші за розміром подушечки жовто-палевого кольору 1–1,5 мм у діаметрі, що розміщуються концентричними колами. За підвищеної і зниженої температури, а також відносно низької вологості повітря спороношення гриба на плоді може не бути. Плоди зморщуються, муміфікуються і залишаються на дереві до весни. Уражений плід заражує сусідні під час контакту. Плоди з восковим нальотом менш уразливі до бурої гнилі.

Способи захисту рослин

Стійких до моніліозу сортів не існує, тому боротьба і профілактика обмежуються агротехнікою і профілактичними обприскуваннями.

1. Із агротехнічних заходів ефективні осіння зяблева оранка й обкопування пристовбурових ділянок дерев із заорюванням у ґрунт опалого листя й уражених плодів.

2. Одразу після цвітіння в разі появи перших ознак хвороби дуже важливо вирізати і видалити із саду всі уражені моніліозом частини рослин. Хворі пагони видаляють, захоплюючи 10 см здорової тканини — це може призупинити поширення хвороби. Повторно уражені частини вирізають за 2–3 тижні після цвітіння.

3. Восени збирають і спалюють муміфіковані плоди й опале листя.

4. У плодосховищах дотримуються ідеальної чистоти.

5. Восени рослини обприскують 3%-вим розчином бордоської рідини або 1%-вим розчином мідного купоросу, хлорокисом міді 0,9%.

6. Особливу увагу слід приділити боротьбі зі шкідливими комахами — частими переносниками гнилі та парші.

Олена Безкровна, канд. біол. наук