У боротьбі із захворюваннями кукурудзи важливе значення мають агротехнічні заходи, спрямовані на відчутне зменшення резервацій інфекції і підвищення стійкості рослин проти хвороб. До них належать: дотримання правильних сівозмін, строків сівби тощо. Основними заходами в боротьбі з сажковими хворобами є сівозміна з науково обґрунтованим чергуванням культур.
З появою сходів кукурудзи на фоні більш-менш достатньої вологи у грунті, агроном отримує змогу застосувати додаткові інструменти підвищення врожайності посівів цієї культури. Мова перш за все про азотне підживлення рослин міжрядним способом.
На рівень зернової та кормової продуктивності гібридів кукурудзи добре впливає зрошення, а також застосування не лише мінеральних та органічних добрив, а й мікроелементів у вигляді комплексних мікродобрив і ростостимулювальних речовин.
«Королева полів» попоїсти навіть дуже любить. Надто, коли йдеться про інтенсивну технологію вирощування з кількома вчасними дощами. Більшість аграріїв, які вирощують цю культуру в зоні Лісостепу, орієнтуються на золоту середину, розраховуючи внесення міндобрив у діючій речовині на орієнтовні 10 т/га. Усе склалося з погодою, як минулого року, — і маємо усі 130 ц/га, а то й 150 ц/га у сухому заліку. Не дуже склалося — все одно частина добрив не пропаде. Хоча… Це далеко не очевидно, і справжнє мистецтво вирощувати кукурудзу в сучасних кліматичних умовах означає багато в чому раціональне управління мінеральним живленням цієї культури. Про нього й поговоримо.
На польову схожість насіння, дружність, своєчасність сходів і врешті на формування оптимальної густоти насадження рослин кукурудзи великий вплив мають строки сівби.
Збільшення посівних площ під кукурудзу та інтенсифікація технології вирощування цієї культури, поза сумнівами, сприяють активному поширенню різноманітних захворювань. Причому перелік найбільш небезпечних захворювань кукурудзи може змінюватися в залежності від регіону і структури сівозміни. Проте найпоширенішими і небезпечними захворюваннями вважаються кореневі і стеблові гнилі, фузаріоз качана та пухирчаста сажка. Рідше зустрічаються іржа та гельмінтоспоріоз.
Минулий рік точно не можна було назвати кукурудзяним. Навіть у доволі благополучних з точки зору опадів західних областях України, середня врожайність у господарствах рідко коли перевищувала 9-10 т/га. Про результати, отримані у центральних областях краще взагалі не згадувати. Виходячи із цього, навесні 2021 року багато фермерів тричі подумають, перш ніж приймуть рішення про структуру посівних площ під «королевою полів», обробіток грунту та строки сівби.
Забезпечити зростання обсягів виробництва зерна кукурудзи навіть за високої потенційної родючості ґрунтів неможливо без розроблення і впровадження науково обґрунтованої системи удобрення.
Щоб виростити 1 тонну зерна кукурудзи, необхідно, в середньому, 30 кг азоту, 11–14 кг фосфору, до 35 кг калію, до 10 кг магнію і кальцію, до 4–5 кг сірки. Потрібно також, щоб рослини ефективно засвоїли всі ці макро- та мікроелементи.
Кукурудза — одна з найцінніших зернових культур. За врожайністю зерна вона перевищує всі зернові культури. Зерно спрямовують на продовольчі (20%), технічні (15–20%) і на фуражні (60–65%) цілі. Передбачається, що в найближчому майбутньому 15% зерна кукурудзи перероблятиметься на різні види біопалива.
