Регуляція росту в разі вилягання пізніх зернових колосових культур

Нашому агроному не догодиш. Гарний виповнений колос із добрячою масою насінин? Добре, але… Рясні дощі, що щедро поять спраглу землю? Добре, хоча… І справді, агроном має рацію — коли в результаті надмірних опадів та ще з низки причин важкі колоски сумно хиляться донизу. Звичайно, проблемі вилягання зернових колосових культур можна зарадити за допомогою тих самих регуляторів росту. Але тут теж є свої нюанси

Надмірна вологість

Вилягання зернових — поширена проблема у переджнивну пору та самі жнива. Перше, що впадає в око, — несприятливі погодні умови. Зрозуміло, що сильні вітри, град чи звичайні затяжні дощі можуть створити купу проблем на полі. Та ж надмірна вологість, дощовита погода — досить частий гість саме в період збирання. І ті рясні дощі, що тішать соняшник чи кукурудзу, зовсім не в радість майже стиглому ячменю чи пшениці. Тут ще важливо врахувати не епізодичну мрячку, а сталу вологість ґрунту під час збирання пізніх зернових культур. Перезволожена земля вже може призвести до зниження стійкості рослин та підвищення ризику їх вилягання, суттєвих втрат урожаю під час збирання.

Структура ґрунту

Загалом надмірні опади — це лише верхня частина айсберга. Наприклад, дуже багато залежить не лише від вологості ґрунту, а й від його структури. Будова ґрунтового шару теж суттєво може сприяти виляганню зернових культур. Якщо земля збита в грудки тощо, кореневій системі важко розгалузитися: і не лише тягнути поживні речовини з нижніх шарів, а ще тримати дебеле стебло. Особливо це стосується високостеблових сортів. То ж якщо ґрунт погано підготуєте, то так і врожай, можливо, зберете. Навіть, якщо він видався нівроку. Іншими словами, належним чином проведені ґрунтообробні операції — це свого роду профілактика вилягання ваших посівів.

Агротехнічні заходи

Власне, стійкість вашої пшениці чи ячменю, жита, тритикале чи вівса залежить не так від погодних умов у час жнив, як від низки агротехнічних заходів, проведених задовго до того. Тут свою роль відіграють оптимальні терміни сівби та його належна густота й відповідний стеблостій. Коли рослина ослаблена вже із самого початку, не встигла якісно пройти ключові фази розвитку або потерпає від внутрішньовидової конкуренції крім засилля бур’янів, то мимоволі понурить колос до землі.

Система живлення

Забезпеченість рослини мінеральними добривами — це теж вагомий чинник, що може відіграти вирішальну роль у схильності посівів до вилягання. Незбалансована система живлення, невчасне чи неналежне внесення добрив, брак основних елементів чи навіть мікроелементів — усе це підґрунтя для майбутніх проблем зі стійкістю стебла. Ураховуючи високу ціну добрив і жорстку мінімізацію їх унесення в багатьох випадках, саме недосконала система живлення могла стати основною причиною вилягання різних зернових культур тогорічного та нинішнього сезонів.

Сортові характеристики

Зрозуміло, що деякі сорти мають підвищену стійкість до впливу несприятливих чинників у цьому плані. Інші, навіть за високої продуктивності та якості зерна, в разі відповідних передумов просто не дозволять зібрати добрий, здавалося б, уже сформований урожай. Відтак на цей чинник при виборі насіння для свби слід звертати не меншу увагу, ніж на гіпотетичну врожайність.

Ретарданти на будь-який смак

І завжди варто мати в технологічному арсеналі господарства ретарданти. Регулятори росту на зернових колосових культурах — це вже давно не забаганка, а невіддільний елемент сучасного інтенсивного вирощування багатьох культур.

На ринку не бракує ефективних і доступних продуктів. Як правило, регулятори росту / ретарданти класифікують за механізмом дії.

• Препарати, що інгібують, стримують синтез гормонів росту, зокрема, гіберелінів. Напевно, найвідомішими з них є хлормекват-хлорид. Також до цього класу ретардантів належать продукти з такими діючими речовинами, як мепікватхлорид, тринексапак-етил, прогексадіон кальцію, тебуконазол та інші триазолові сполуки.
• Препарати, що посилюють продукування рослиною етилену. Зокрема, це продукти на основі діючої речовини етефон. Етилен, своєю чергою, як рослинний гормон гальмує вироблення та транспортування гіберелінів.
• Препарати, що поєднують діючі речовини з різними механізмами дії. Одночасне гальмування синтезу гормонів росту й активація вироблення рослинного етилену дозволяє досягти потужнішого комплексного ефекту.
• Препарати, що мають одночасно фунгіцидну та рістрегуляційну дію. Досить широка низка препаратів, крім функції захисту від грибних хвороб, тією чи іншою мірою стримує ростові процеси, може виступати як морфорегулятор.

Тут слід обов’язково врахувати, що не кожен препарат здатен оптимально спрацювати на будь-якій зерновій колосовій культурі. Те, що дасть ефект на пшениці, може підвести на житі чи ячмені. А той самий етефон, наприклад, взагалі не рекомендують застосовувати в посівах вівса. Також практика застосування регуляторів росту показує, що вони мають не лише обмеження, досить жорсткі регламенти ефективного застосування, а й обмежену дію за певних погодних й агротехнічних чинників.

Класичне хлормекват-рішення

Найвідоміший ретардант, мабуть — це хлормекват-хлорид. Щодо механізму дію, то крім гальмування синтезу активних гіберелінів він ще й змінює баланс фітохромів — світлочутливих складних білків, які впливають на ріст і розвиток рослини.

Передозування. Перевищення норми хлормекват-хлориду може призвести до надмірного сповільнення росту рослин, зниження врожайності або навіть пошкодження рослин. Також не варто вносити препарат в умовах температурного стресу.

Фази розвитку. Хлормекват-хлорид слід застосовувати відповідно до рекомендованої фази росту рослин. В іншому разі, це може призвести до недостатнього або надмірного ефекту. Зазвичай на озимій пшениці це від початку кущіння до появи першого вузла (фаза 21–31). У цей період рослини стають особливо чутливими до зовнішніх впливів та агротехнічних заходів.

Несумісність. Оскільки хлормекват-хлорид, як правило, вносять у бакових сумішах, то слід урахувати, що деякі препарати, зокрема інсектициди фосфорорганічної групи, стимулятори росту та мікроелементи, з ними не сумісні.

Типи ґрунтів. На легких ґрунтах, що мають низьку здатність до утримання вологи та поживних речовин, надмірне внесення регуляторів росту, включно з хлормекват-хлорид, може спричинити негативні ефекти. А на важких ґрунтах середні норми внесення можуть бути недостатніми для досягнення необхідного ефекту.

Етиленова регуляція росту

Етефон також має значне поширення. Щодо механізму дії, то після проникнення в рослину через листки, стебло або коріння він розкладається. Утворений у результаті етилен перешкоджає руху гормонів, відповідальних за ріст і розвиток рослини, гальмує біосинтез гіберелінів. Також відбувається стимулювання виробництва лігніну, целюлози та цукрів, що сприяє потовщенню стебла й зростанню його пружності та міцності.

Фахівці також наголошують: етефон може змінювати динаміку накопичення біомаси в рослині, спрямовуючи її на розвиток генеративних органів, пришвидшуючи дозрівання, сприяючи вирівнянню якості тощо.

Препарати на основі цієї діючої речовини теж мають свої обмеження. Це стосується і культур, на яких їх доцільно застосовувати, так і бакових сумішей. Зокрема, він погано сумісний із препаратами на основі дитиокарбонатів, сірки та міді, гербіцидами з групи феноксіпохідних — на кшталт 2,4 Д тощо. Також етефон не варто застосовувати на сильно засмічених полях без гербіцидного контролю, на бідних ґрунтах із дефіцитом азоту.

Іван Кандул