Удобрення посівів ріпаку для забезпечення потреби рослин у борі проводять на стадії 3–5…4–6 листків / ВВСН 13–15…14–16 спільно з обробкою регулятором росту. Для такого підживлення по листку зазвичай використовують від 30–50 до 150 г/л бору. Ця обробка сприяє підвищенню морозостійкості рослин і їх швидкому відновленню навесні
Ріпак озимий — одна з головних олійних культур. Незважаючи на його високу технологічність, в умовах сьогодення аграрії приділяють велику увагу вирощуванню ріпаку через його рентабельність й отримання перших фінансових надходжень
Часто у зоні Степу через швидке висихання ґрунту бракує вологи, тому не вдається внести дробно азот у три строки, а вносять у два і навіть в один період, що не відповідає інтенсивним технологіям вирощування пшениці та впливає на отримання низьких урожаїв із незадовільною якістю зерна. Від закінчення колосіння до достигання пшениця озима ще засвоює близько 80 кг/га азоту. Тому пізнє внесення азотних добрив (третє підживлення) має велике значення, поготів, що високий уміст білка в зерні досягається тільки таким шляхом
Фосфор є одним із найбільш дефіцитних для рослин елементів живлення, при цьому від його ефективного засвоєння безпосередньо залежить нормальний розвиток кореневої системи.
Надмірна комерціалізація сівозміни призвела до того, що Україна фактично «забула», що існують такі культури як, скажімо, овес чи те саме жито. Попит не такий високий, ціна – нижча, то навіщо ж із ним морочитися. Тому останніми роками площі під житом обраховувалися, навіть, не сотнями, а десятками тисяч гектарів.
У поточному сезоні саме ріпак, а також соя і меншою мірою соняшник, перетворився на головний фінансовий стабілізатор українських агрогосподарств. Врожай цієї культури охоче купують за кордоном, причому дають непогану ціну. Однак виростити високий врожай озимого ріпаку непросто, і багато в чому – через вразливість його до цілої низки захворювань.
За сучасного рівня наукового та технічного забезпечення агротехнологій жодна світова країна не спроможна забезпечити своє населення потрібним продовольством тільки завдяки природній ґрунтовій родючості
Як показує аналіз структури забур’янення посівів зернових культур, практично в усіх регіонах України водночас зі звичними дводольними бур’янами посилюється засміченість посівів зернових культур злаковими бур’янами, чисельність яких останні роки значно зросла. Насамперед це стосується мітлиці звичайної та вівсюга звичайного. Так, наприклад, поріг шкідливості вівсюга становить 10–15 шт./м², а чисельність 50 шт./м² у середньому знижує урожай на 20%, не кажучи про непряму шкідливість (підвищення вологості зерна, необхідність очищення тощо). А реальна засміченість часто становить і 100, і 300 шт./м².
Для того, щоб ефективно підтримати озимі культури навесні, особливу увагу слід звернути на доступність елементів живлення для рослин
За умов воєнного лихоліття страждають і хлібороби, і лани. Осіння посівна-2022 видалася дуже складною для пшениці: пізня сівба, брак мінерального живлення тощо. Озимий зерновий клин у країні істотно зменшився — і він далеко не в кращому стані. Та вчасні й дієві заходи з догляду за посівами після відновлення вегетації дозволять у багатьох випадках сподіватися на добрий урожай
