Система mini-till: перспективи мінімального обробітку
- Деталі
- Статті
- 3919
Мінімальний обробіток є перспективним і відносно просто запроваджується на структурованих і добре дренованих ґрунтах, якими є чорноземи. За посушливих умов вони мають більші переваги, а мульчування поверхні ґрунту післязбиральними рештками забезпечує збереження 25–50 мм вологи. Проте широке його застосування можливе тільки за високої культури землеробства.
Кількість пожнивних решток на поверхні ґрунту залежно від виду мульчування та системи mini-till:
• Дискові лущильники та борони (ЛДГ-15, БДТ-7) — 40–60%;
• Культиватори плоскорізи (КПШ-5) — 85–95%;
• Плоскорізи глибокорозпушувачі (ПГ-3-5) — 80–90%;
• Протиерозійні культиватори (КПЕ-3,8) — 60–75%;
• Чизельні плуги (ПЧ-2,5) — 60–70%;
• Голчасті борони (БІГ-3А) — 80–85%;
• Стерньові сівалки (СЗС-2,1) — 65–70%.
За визначенням вітчизняних учених, чорноземи характеризуються добрим фізичним станом, який дозволяє широко впроваджувати мінімальний обробіток ґрунту. Науковою підставою щодо вибору глибини обробітку є різниця між фактичними й оптимальними параметрами щільності посівного та підпосівного шарів ґрунту. Якщо ці показники збігаються або є близькими, то є підстава для зменшення глибини основного обробітку ґрунту.
Читайте також: Система nо-till: основні принципи і підходи
Для визначення оптимальних умов розвитку рослин і їх кореневої системи ми провели спостереження твердості ґрунту перед сівбою у фазу повних сходів рослин і перед збиранням. Результати показали тенденцію до зростання твердості ґрунту зі зменшенням глибини розпушування верхнього шару. Більшою твердістю ґрунту відзначалися варіанти з попередниками кукурудза на зерно та соняшник.
Урожайність сої є результатом взаємодії рослин із факторами зовнішнього середовища, які сильно варіюють залежно від ґрунтово-кліматичних і погодних умов і зумовлюються агротехнічними способами вирощування.
Наші дослідження протягом 2010–2012 рр. показали, що вища урожайність сої була після оранки. За вирощування сої в умовах посухи 2012 року по попередниках соя та кукурудза на зерно, за відвального обробітку ґрунту врожайність була найбільша і становила 1,43 та 1,40 т/га відповідно. За мілкого обробітку врожайність була вищою за попередника соя. Також вона перевищувала показники по попереднику кукурудза на зерно на 0,12 т/га, по пшениці озимій — на 0,15 та соняшнику на 0,23 т/га. Без основного обробітку ґрунту отримали значний недобір урожаю. Установлено, що за вирощування сої по сої, запроваджуючи дискування та оранку, приріст урожайності по варіанту без обробітку був на рівні 0,22 та 0,27 т/га (15,9–18,9%), по кукурудзі на зерно — 0,21–0,35 т/га (16,7 та 25,0%), по соняшнику — 0,03–0,07 т/га (2,6 та 5,9%) та по пшениці — 0,27 та 0,39 т/га (22,0 та 28,9%).
Результати трирічних досліджень свідчать, що попередники кукурудза на зерно та соя в технології вирощування сої позитивно впливали на формування урожайності, яка становила 1,76–2,04 т/га та перевищувала показники після інших попередників. За вирощування сої після соняшнику навіть на фоні оранки рівень урожайності знижувався щодо попередників кукурудза на зерно та соя до 1,90 т/га.
Застосування мілкого обробітку в технологічному процесі вирощування сої на фоні всіх досліджуваних попередників призводило до недобору урожайності, порівняно до варіантів з оранкою: після сої на зерно — на 0,08 т/га, після пшениці озимої — на 0,16 т/га, після кукурудзи на зерно — на 0,14 т/га та після соняшнику — на 0,13 т/га. Значний недобір урожаю був також за вирощування сої за технологією no-till, який за вирощування після кукурудзи становив 0,28 т/га, після пшениці озимої — 0,39 т/га, після соняшнику — 0,23 т/га, у повторних посівах сої — 0,18 т/га.
Читайте також: Не орати — нова філософія землеробства
Нижчий рівень продуктивності формувався за умови вирощування сої після соняшнику як на фоні оранки, так і за мінімального та нульового обробітків ґрунту. Проте найнижчу врожайність формували рослини за прямої сівби після непарової пшениці озимої, особливо за умов посухи.
Отже, вирощування сої у повторних посівах і після кукурудзи на зерно сприяє формуванню більшого врожаю, як порівняти до попередника соняшник, особливо за мінімального та нульового обробітку ґрунту. Застосування полицевого обробітку ґрунту, а в нашому випадку — оранки звичайної, сприяє отриманню приросту врожаю сої у повторних посівах 0,10–0,18 т/га, після кукурудзи на зерно 0,14–0,28 т/га, соняшнику — на 0,10–0,23 т/га, непарової пшениці озимої — 0,23–0,39 т/га порівняно до мінімального обробітку ґрунту та за прямої сівби.
Андрій Андрієнко, директор сектору Центрального регіону
ТОВ «Лімагрейн Україна», к. с.-г. н.;
Ігор Семеняка, директор, завідувач лабораторії землеробства
ІСГС НААН, к. с.-г. н., експерт-дорадник з питань
рослинництва, менеджменту, агробізнесу та економічних питань.