Українські аграрії почали вирощувати озимий горох всього кілька років тому. Оскільки культура відносно нова, мало хто з виробників володіє достатньою інформацією про її переваги та особливості вирощування. Ця культура може конкурувати з традиційними озимими культурами.
Останніми роками соя в Україні вважається однією із найбільш нестабільних в плані вирощування сільгоспкультур. Це водночас тепло- та вологолюбна культура, котра гостро реагує на стресові умови вегетації. Перш за все дефіцит вологи в ключові фази розвитку, ґрунтову та повітряну посуху, а також пізні приморозки.
Вартість 1 тони гороху досягла позначки 11 тисяч гривень, що може стати додатковим стимулом для вирощування цієї невибагливої і корисної в сівозміні культури
Визначальним стартовим мікроелементом для сої є молібден, який прямо впливає на формування міцної розгалуженої кореневої системи. Відповідно, однією із найпоширеніших речовин для передпосівної обробки насіння сої є молібденово-кислий амоній у кількості до 50 г на 1 ц.
Важко уявити українські поля без золотавих кошиків соняшнику. Квітка сонця стала не просто культурою, а справжнім символом аграрної могутності України на світовій арені. Кожен третій-четвертий гектар наших полів прикрашають соняшники — це приблизно 5 млн га, для порівняння, це як 20 територій Люксембурга!
Для підприємства, що працює на десятках тисяч гектарів землі, захист від хвороб — це складова загального управління ризиками бізнесу. Хвороби часто мають властивість накопичуватися в ґрунті та рослинних рештках, тому без продуманої стратегії їх поширеність і розвиток на полях із року в рік лише зростає. Щоб мінімізувати ці ризики, важливо будувати комплексну систему захисту
Інокуляція є важливим елементом передпосівної обробки насіння сої. Механізм інокуляції, або ж щеплення насіння бобових бактеріальними препаратами, які називаються інокулянтами виглядає наступним чином. Бульбочкові бактерії (ризобії) викидають тоненькі «волосини», інфікуючи кореневу систему рослин.
Соя іноді виглядає найбільш обділеною культурою в плані листових підживлень. Це пояснюється високими погодними ризиками при її вирощуванні, оскільки соя є вологолюбною культурою і дуже погано реагує на спекотні температури в період цвітіння. Тому фермери не поспішають витрачати додаткові кошти, зокрема, на листові підживлення цієї культури, розраховуючи, що рослини самостійно якось «вивезуть», використовуючи здатність фіксувати атмосферний азот.
Технологія вирощування соняшнику, особливо у південних регіонах України, часто виглядає у якості «бідного родича» через поширене уявлення про те, що, мовляв, це дуже стійка культура, котра «висмокче» своїм корінням усе необхідне із грунту. Це не зовсім так, тим більш за умови частого повернення цієї культури на поле.
Соя залишається однією з найважливіших білково-олійних культур у світовому землеробстві, демонструючи стабільні посівні площі і в нашій країні. За останнє десятиліття наша держава впевнено ввійшла до числа провідних світових виробників сої, а площі під культурою в окремі роки перевищували 1,5 млн га. Це зумовлено і зростанням попитом на соєвий протеїн на світовому ринку, і важливою роллю культури в сівозмінах як гарного попередника й азотфіксатора.
