Інокуляція насіння сої

Інокуляція є важливим елементом передпосівної обробки насіння сої. Механізм інокуляції, або ж щеплення насіння бобових бактеріальними препаратами, які називаються інокулянтами виглядає наступним чином. Бульбочкові бактерії (ризобії) викидають тоненькі «волосини», інфікуючи кореневу систему рослин.

У точці потрапляння бактерій до рослини формуються бульбочки, в яких стрімко розмножуються бактерії.

Вони фіксують атмосферний азот, передаючи його рослинам у формі, яка може легко ними засвоїтися - іон амонію NH4+. Для кожного виду бобових створюється специфічний штам бактерій, здатний спричиняти появу бульбочок. Для сої це - винятково Bradyrhizobium japonicum.

Враховуючи, що азотофіксація бульбочкових бактерій відбувається в симбіозі з рослиною, то брак вологи чи навпаки перезволоження ґрунту, впливає спочатку на рослину, і вже після цього на бульбочки. Останній фактор є особливо важливим, оскільки аеробні ризобії потребують кисневого живлення, тому оптимальний показник вологоємності грунту для них перебуває в межах 60-70%.

Відповідно, перезволоження спричиняє сповільнення азотфіксуючої активності бульбочок. Вологоємність грунту нижче 16-15% спричиняє тимчасове повне припинення життєдіяльності ризобій, яка відновлюється із підвищенням рівня вологості грунту.

Механізм інокуляції насіння сої дозволяє досягнути подвійного ефекту. Окрім забезпечення безпосередньо посівів сої, значна частина азоту осідає в кореневій системі та пожнивних рештках сої, що стане чудовим джерелом живлення азотом для культур-наступників. Згідно із результатами досліджень завдяки інокуляції фіксується в середньому 200-250 кг атмосферного азоту, приблизно третина якого залишиться у запасі на полі.

Якісна інокуляція насіння сої дає змогу підвищити вміст білкових речовин у бобах, і таким чином, зібрати більш якісний врожай. І звичайно ж вищий, порівняно із необробленим інокулянтами насінням – в середньому приріст фіксується в межах від 300 до 450 кг/га. Опосередковано інокуляція допомагає боротися із забур’яненістю посівів, оскільки під сою вноситься або відносно невелика норма азотних добрив, або ж не вноситься взагалі. Відповідно, бур’яни у міжряддях перебувають на голодному пайку і їхній розвиток уповільнюється.