Чому цільове внесення рідких добрив набуває дедалі більшої популярності

Рясні снігопади, які пройшлися минулого тижня майже по всій території України, дещо додали оптимізму агровиробникам. Звісно, що про достатнє забезпечення вологою майбутніх посівів вести мову зарано, але густий сніговий покрив – чудова нагода здійснити перше підживлення озимих культур.

Грамотний вибір мікродобрив для позакореневого підживлення в комплексі з дотриманням технології вирощування дають змогу суттєво поліпшити загальний стан культур, підвищити стійкість до стресів, відкоригувати дефіцити елементів мінерального живлення і отримати високу сталу врожайність з поліпшеною якістю та товарністю.

Водорозчинний продукт і без ефекту промивання — результати випробування нового добрива на посівах ріпаку

Можна спрогнозувати, що цієї осені обсяг мінеральних добрив, котрі внесуть українські фермери на поля, знизиться принаймні удвічі. А в деяких господарствах взагалі ніхто нічого вносити не буде. Причина зрозуміла – немає коштів та бажання вкладатися у вирощування зерно, яке невідомо чи вдасться продати.

Господарство «ДП «Зернятко», розташоване у Менському районі на Чернігівщині, наразі обробляє близько 8400 га. Однією з основних культур є кукурудза, яку вирощують на площі 2500 га. Для агровиробників ця культура не є новою, проте багатьом не вдається отримати урожай, близький до потенційного. Як за допомогою нехитрих та аргументованих агроприйомів можна отримувати високі врожаї, ми дізнавалися у співвласника господарства Сергія В’ялого.

Майбутня стійкість та врожайність посівів багато в чому залежатиме від того, наскільки рослини озимого ріпаку будуть забезпечені елементами живлення в осінній період та зможуть їх засвоїти до холодів.

Як це не дивно і не сумно, однак із кожним роком таку нібито посухостійку культуру як соняшник, стає дедалі складніше вирощувати у південних областях України. Проблема полягає не лише у вовчку. Через тривалі періоди без опадів насіння соняшнику, якщо і проростає, то надалі майже не розвивається через брак вологи. Звісно, що така ситуація із посівами спостерігається далеко не скрізь, проте у деяких господарствах вже сьогодні відмовляються від вирощування цієї культури, концентруючи зусилля на озимій пшениці та ячмені.

Війна та спричинені нею низькі ціни на зерно змушують фермерів заощаджувати, щоб досягти прийнятної прибутковості вирощування. Сукупні витрати на технологію вирощування безпосередньо залежать від ефективно прорахованого мінерального живлення рослин. Тому у багатьох фермерських господарствах обмежаться локальним застосуванням азотних добрив при посіві. Чи можливо в такому разі оптимізувати технологію, забезпечуючи хороші умови для стартового розвитку рослин?

Розраховуючи технологію мінерального живлення ярових культур не слід забувати про калійні добрива