У садівництві найважливішими чинниками підвищення продуктивності насаджень та збільшення прибутку з одиниці площі насаджень є не лише добір сорту, а й технології. В інтенсивному садівництві велике значення має добір підщеп. Саме підщепи забезпечують адаптивність насаджень до місцевих ґрунтових умов і дають змогу максимально розкрити потенціал саду.
Останніми роками у всіх розвинених країнах світу розширюється закладання інтенсивних садів на низькорослих клонових підщепах, де врожайність досягає 40–50 т/га. Уже на третій рік після посадки, в той час як класичні сади через 6–8 років збільшують врожайність фруктів і більш ніж удвічі економічну ефективність виробництва. Інтенсивне садівництво підвищує продуктивність шляхом скорочення потреби в працівниках і зниження витрат на прибирання
Догляд садів — це безперервний процес, який не закінчується ані після збирання врожаю, ані взимку. Одразу після збирання останнього яблука садівник починає готувати насадження для якомога вищого врожаю майбутнього року. Адже господар має справу з багаторічними деревами, продуктивність яких не в останню чергу залежить від того, наскільки добре збережуться рослини взимку. А взимку відбувається багато складних процесів, які несприятливо впливають на рослини.
Зберігання плодів є важливим економічним чинником. Ціна на врожай наприкінці сезону та після спливу певного періоду різниться у 5–10 разів. Втрати від зберігання плодів у непристосованих приміщеннях зводять нанівець увесь прибуток.
Істотним і відомим шкідником плодів є яблунева плодожерка. Проте не варто залишати поза увагою цілу групу перетинчастокрилих шкідників — пильщиків. Їхні личинки (несправжня гусінь) спричинюють обпадання і спотворення плодів. Часто такі плоди надходять у реалізацію.
Усі садівники знають, що для доброго врожаю фруктів потрібні підживлення. Однак надлишок добрив не лише не корисний, а й небезпечний для рослин. Добрива, внесені понад норму, призводять до погіршення якості врожаю, хвороб, нагромадження в плодах нітратів. Надлишок поживних речовин часто нагромаджується в ґрунті.
Буйволовидна цикадка Stictocephala bubalus F. (Cicadinea: Membracidae, Hemiptera) походить із Північної Америки. У Європі відзначена з 1912 року. Пошкоджує понад 40 видів плодових і дикорослих дерев.
Живляться тканинами дерев переважно на личинковій стадії. Прогризають у деревині систему ходів, роблячи штамб порожнистим і трухлявим. Через значну плодючість і трофічну активність знижують приріст, ослаблюють усе дерево.
Збудник поверхневого некрозу яблуні Neofabraea malicorticis H. S. Jacks. (старіші синоніми — Cryptosporiopsis malicorticis, Gloeosporium malicorticis Cordley) донедавна не справляв помітного впливу на промислове садівництво. Інфікує кору стовбура і гілок яблуні. На корі утворюються некротичні, темно-бурі вдавлені плями, із часом між плямами і здоровою тканиною з’являються тріщини, заражені ділянки кори обпадають. Із розвитком хвороби площа уражень збільшується, місця уражень набувають бурого кольору.
Щитівки (Diaspididae, Hemiptera) присмоктуються до гілок, пагонів, стовбурів рослин і живляться їхніми соками. Небезпечний шкідник має вигляд блискучого щитка з декількома рядами дрібних «зерен».
