Догляд садів — це безперервний процес, який не закінчується ані після збирання врожаю, ані взимку. Одразу після збирання останнього яблука садівник починає готувати насадження для якомога вищого врожаю майбутнього року. Адже господар має справу з багаторічними деревами, продуктивність яких не в останню чергу залежить від того, наскільки добре збережуться рослини взимку. А взимку відбувається багато складних процесів, які несприятливо впливають на рослини.
Зберігання плодів є важливим економічним чинником. Ціна на врожай наприкінці сезону та після спливу певного періоду різниться у 5–10 разів. Втрати від зберігання плодів у непристосованих приміщеннях зводять нанівець увесь прибуток.
Істотним і відомим шкідником плодів є яблунева плодожерка. Проте не варто залишати поза увагою цілу групу перетинчастокрилих шкідників — пильщиків. Їхні личинки (несправжня гусінь) спричинюють обпадання і спотворення плодів. Часто такі плоди надходять у реалізацію.
Усі садівники знають, що для доброго врожаю фруктів потрібні підживлення. Однак надлишок добрив не лише не корисний, а й небезпечний для рослин. Добрива, внесені понад норму, призводять до погіршення якості врожаю, хвороб, нагромадження в плодах нітратів. Надлишок поживних речовин часто нагромаджується в ґрунті.
Буйволовидна цикадка Stictocephala bubalus F. (Cicadinea: Membracidae, Hemiptera) походить із Північної Америки. У Європі відзначена з 1912 року. Пошкоджує понад 40 видів плодових і дикорослих дерев.
Живляться тканинами дерев переважно на личинковій стадії. Прогризають у деревині систему ходів, роблячи штамб порожнистим і трухлявим. Через значну плодючість і трофічну активність знижують приріст, ослаблюють усе дерево.
Збудник поверхневого некрозу яблуні Neofabraea malicorticis H. S. Jacks. (старіші синоніми — Cryptosporiopsis malicorticis, Gloeosporium malicorticis Cordley) донедавна не справляв помітного впливу на промислове садівництво. Інфікує кору стовбура і гілок яблуні. На корі утворюються некротичні, темно-бурі вдавлені плями, із часом між плямами і здоровою тканиною з’являються тріщини, заражені ділянки кори обпадають. Із розвитком хвороби площа уражень збільшується, місця уражень набувають бурого кольору.
Щитівки (Diaspididae, Hemiptera) присмоктуються до гілок, пагонів, стовбурів рослин і живляться їхніми соками. Небезпечний шкідник має вигляд блискучого щитка з декількома рядами дрібних «зерен».
Іржу яблунь спричинює гриб Gymnosporangium tremelloides Hartig.; груші — G. sabinae Dicks. Wint і С. dobrazracovae Mitroph.; айви — G. confusum. Plowr. Патоген належить до класу Basidiomycetes порядку Uredinales. Втрати врожаю від іржі на території України становлять 3–5%.
Втрати врожаю від попелиць (Aphidinea, Homoptera) сягають 30% і більше. Економічний поріг шкідливості настає за ураження 10% листків. Особливо шкодочинні попелиці у плодових розсадниках і молодих садах. Оптимальними умовами для розвитку шкідника є помірно тепла погода і підвищена відносна вологість повітря. Чисельність попелиць знижується, коли старіють кормові рослини, висока температура разом із низькою відносною вологістю повітря та рясні зливи, які змивають значну кількість комах.
