Кліщі й нематоди в саду

Оцінюючи шкодочинність кліщів для саду, слід брати за аксіому те, що у кроні дерева формується біоценоз із декількох видів кліщів. Фітофаги живляться на плодовому дереві, заподіюючи йому шкоди.

Хижі види Phytoseiidae, Stigmaeidae та Anistidae живляться рослиноїдними Тetranychidae та Eriophyidae. Друга велика група включає сапрофагів Oribatei — орибатеї, хижаків Cheyletidae і Bdellidae і кліщів зі змішаним типом живлення — Tydeidae і Tarsonemidae.

В основі трофічних ланцюгів знаходиться яблуня. Перш ніж застосовувати акарициди, слід оцінити чисельність кліщів та їхню потенційну шкоду. У разі знищення хижаків їхній прес буде знято, і шанси для розмноження отримають монодомінантні комплекси більш шкідливих видів.

Кліщі належать до підтипу Chelicerata типу Членистоногих. Вони відрізняються від комах будовою тіла, типом розвитку, особливостями діапаузи, трофічними зв’язками, що визначає їхню екологічну нішу, шкодочинність і заходи захисту від них. Загальні збитки за уражання кліщами сягають 30%.

Далі розглянемо види кліщів, які мають найбільше практичне значення.

Кліщ червоний яблуневий Panonychus ulmi (Koch). Яйця, що залишаються на зимівлю, кліщі відкладають на пагонах і маленьких гілках починаючи з пізнього літа. Навесні з них вилуплюються личинки. Вони 0,15 мм у діаметрі, цегляно-червоного кольору і мають стебельце. Якщо чисельність популяції висока, на листки і на плоди відкладаються літні яйця. Вони трохи менші за розміром, аніж ті, що зимують. Личинка лише трохи менша за яйце, оранжево-червона, має три пари ніг. Наступні стадії розвитку — протонімфа і дейтонімфа — трохи більші і мають чотири пари ніг, як дорослі кліщі. Іноді незрілі стадії мають зеленкуватий відтінок. Перед кожною стадією відбувається линяння.

Червоний плодовий кліщ

Доросла самка завдовжки 0,35 мм, цегляно-червона, має овальну форму і тверді білі щетинки на дорсальному боці, які здаються плямами. Самець завдовжки 0,30 мм, тонший за самку.

Європейський червоний кліщ проходить зиму у стадії яєць. Їх кліщі зазвичай відкладають на нижньому боці гілок, часто у розвилках гілок, тріщинах і загрубіннях. Яйця вилуплюються на стадії рожевого конусу яблуні сорту Ред Делішес і повністю завершують цикл за 7–10 днів.

Личинки мігрують на молоді листки, якими живляться. Незрілі кліщі часто заселяють нижній бік листка, дорослі — обидва боки. Попри те що кліщі захоплюють нові цьогорічні листки, для живлення вони обирають зріле листя.

Перші дорослі кліщі з’являються на початку обпадання пелюсток, спочатку самці. Вони очікують вилуплення самок і негайно з ними паруються. За два дні самки починають відкладати яйця. Із яєць незапліднених самок виходять лише самці (партеногенез типу аренотокія). Яйця концентруються біля жилок листка. У спекотну погоду кліщ завершує свій цикл за 10 днів, у більш прохолодну — за 25 днів. За рік може бути 6–8 генерацій, іноді вони перекриваються. Пік чисельності припадає на кінець липня або серпень, в разі використання пестицидів він іноді зміщується. Коли маса популяції сягає високих значень, кліщі поширюються за допомогою «парашутування». Кліщ видирається на високу точку, піднімає задню частину тіла і пряде тонку шовкову нитку. Вітер підхоплює нитку разом із кліщем і переносить на сусіднє дерево, крона якого не торкається зараженого.

Самки починають відкладати яйця, що зимують, із середини серпня по вересень. Якщо джерело живлення вичерпано, самки відкладають яйця раніше.

Павутинний кліщ Tetranychus urticae Koch із родини Tetranychidae. Дорослі кліщі переважно блідо-зелені, пізніші покоління червоні. Зимують запліднені самки.

Доросла самка кліща має тіло широкоовальної форми, завдовжки близько 0,4 мм. Самці значно менші від самок, тіло видовжене і звужене до заднього кінця.

Павутинний кліщ

За оптимальних умов (вологість повітря — 35–55%, температура — 29–30 °C) самка відкладає близько 150 яєць. Яйце кулясте, прозоре, із зеленуватим відтінком. Личинки, які мають три пари ніг, після трьох линянь, пройшовши фази пронімфи та дейтонімфи, перетворюються на дорослих кліщів. Німфи подібні до дорослих кліщів, але дещо менші за розмірами. Життєвий цикл шкідника триває від 7 до 25 діб. За рік павутинний кліщ може дати до 20 поколінь.

Кліщі живляться соком рослин, перебуваючи під павутиною на нижньому боці листків. Першим симптомом пошкодження рослин кліщем є поява окремих світлих плям на листках. У разі інтенсивного пошкодження листя набуває світло-мармурового кольору. Пошкоджені листки жовтіють, засихають і обпадають; рослини пригнічуються, відстають у рості, що призводить до зниження врожаю.

Самки шкідника, що перебувають у діапаузі, тривалий час зберігаються під рослинними рештками, у щілинах теплиць, вуликах тощо. На відміну від активних форм, вони характеризуються яскраво-оранжевим кольором, не потребують живлення і не розмножуються, стійкі до несприятливих умов довкілля. Значна частина таких самок упродовж тривалого часу може витримувати температуру до мінус 27 °C, тоді як активні кліщі гинуть за мінус 1–3 °C. Основним фактором, що зумовлює діапаузу самок, є довжина світлового дня. За температури вище за 25 °C шкідник продовжує розвиватися незалежно від тривалості світлового дня.

Кліщ Шлехденталя Aculus Schlechdentali (Nalepa), відомий ще як яблуневий іржавий (бурий) кліщ, шкодить епізодично. Живиться на листках. У пошкоджених листках порушується водний баланс, знижується кількість хлорофілу, призупиняється процес фотосинтезу. На листках і плодах біля основи чашечки з’являється срібляста кірка, яка буріє на сонці («іржавіє»). За чисельності популяції 300 кліщів на листок розвиток плодів стає неможливим. На сильно уражених деревах плоди дрібнішають. Кліщі шкодять протягом усього вегетаційного періоду — як зеленим частинам, так і під час формування врожаю. Кліщ Шлехденталя є також переносником низки вірусних захворювань.

Масове розмноження кліщів найчастіше пов’язане з неправильним використанням препаратів, які знищують їхніх природних ворогів. Іноді препарати стимулюють організм шкідника і призводять до появи стійких популяцій. Бурий яблуневий кліщ не може утворювати популяцій, стійких до акарицидів, проте за умови неправильного застосування препаратів витісняється глодовим і червоним плодовим кліщами, які активно живляться, заподіюючи набагато більших збитків.

Окрім шкоди, яку кліщ заподіює яблуням, він може слугувати ресурсом живлення для хижаків, що успішно контролюють популяції інших шкідливих видів.

Тіло самки широкоовальне, завдовжки 0,16–0,18 мм, у самця більш видовжено-овальної форми, покриви червонувато-бурого кольору, м’які. Кліщ чотириногий, ноги тонкі і довгі.

Зимує запліднена самка під лусочками бруньок, переважно біля основи плодушок і з нижнього боку скелетних гілок, часто утворюючи скупчення. Пробуджується і починає живитися у різний час, переважно у фенофазу розпускання бруньок. Нижній поріг розвитку становить температура 4–10 °C. Личинки з’являються у другій половині квітня — першій половині травня, їх розвиток продовжується на листках рослин. Личинки перетворюються на дорослих особин після двох линянь.

Німфальних стадій дві. Є також два види самок: протогіни — звичайні самки і дейтогіни (самки, що зимують). Самці не зимують, вони дрібніші за самок, як і протогіни. Кліщу Шлехденталя притаманна аренотокія.

Форми, що зимують, з’являються уже в середині липня, якщо крона рідшає. Восени у період обпадання листя популяція кліщів шукає притулку і повністю складається із форм, що зимують. Самки не розмножуються в той рік, коли з’явилися, вони відкладають яйця навесні наступного року.

У більш прохолодному кліматі пік чисельності припадає на середину літа, а у посушливих районах Степу максимумів чисельності два: на початку літа і перед листопадом; мінімум чисельності припадає на спекотну і суху погоду — 35 °C і 20% вологості повітря.

Кліщу притаманна висока здатність до міграції. Він може пересуватися гілками в межах однієї крони, а також переноситися вітром із хворого дерева на здорове.

Глодовий кліщ Amphitetranychus viennensis Zacher шкодить переважно на півдні України. Самка завдовжки 0,3 мм, червона, опукла, овальна. Личинка завдовжки 0,2 мм, світло-зелена, із трьома парами ніг. Яйця круглі і прозорі.

Зимують запліднені самки під корою дерев та у ґрунті під рослинними рештками.

Навесні, у період розпускання бруньок, самки переходять на листки і відкладають яйця на їх нижній бік. Із діапаузи самки виходять поступово. Розвиток першого покоління триває близько місяця.

За температури повітря 18–24 °C розвиток одного покоління триває 13–21 день. Протягом одного вегетаційного періоду може з’явитися до восьми поколінь кліща, причому на дереві одночасно перебувають усі фази розвитку. Особливо багато кліщів у другій половині літа.

Глодовий кліщ виділяє павутиння, що вкриває листки, гілки і стовбури дерев. Під павутинням ховаються колонії кліща. Пошкоджені листки бліднішають, засихають і обпадають. Плоди на деревах дрібні й спотворені. Гілки і стовбури вкриті шаром павутини, яку, розселюючись, виділяють кліщі.

Із середини вересня самки поступово припиняють живлення і ховаються під корою, де переходять у діапаузу. Цей період закінчується наприкінці листопада. Глодовий кліщ гине за низької вологості повітря і в морози. Температура впливає на швидкість розвитку поколінь, плодючість і розселення кліщів. Навесні з виходить діапаузи лише незначна частина популяції. У другий половині літа чисельність кліщів та їх шкодочинність значно зростають.

Моніторинг

Підвищену чисельність кліщів можна помітити, оцінюючи зміну кольору листків. Кліщів зручно рахувати під лупою із 10-кратним збільшенням. Для детальнішого контролю беруть зразки листка й підраховують усіх кліщів, що там є. Починають із великих хижих, а коли очі звикнуть до дрібних розмірів, рахують найменших.

Менеджмент чисельності кліщів

Результат боротьби з кліщами залежить від комплексу факторів. На яблуні одночасно присутні різні фази розвитку кліщів, зимують також різні фази. Тому необхідно обирати різні стратегії захисту. Кліщі надзвичайно плодючі: за сприятливих умов вони дають від чотирьох до восьми генерацій. За підвищення температури строк розвитку скорочується із 40 до 10 днів, і потомство однієї особини може сягнути кількох мільйонів.

Розпочинаючи боротьбу з кліщами, слід брати до уваги аксіому, що весь комплекс мешканців саду є зооценозом, що здатен до самовідтворення і саморегуляції. Тобто у разі знищення хижаків нижні щаблі піраміди дістають нові шанси для розмноження.

Відроджених личинок червоного і бурого плодових кліщів і самок глодового кліща знищують за допомогою оброблення у період розпускання бруньок чи розкриття бутонів. У разі запізнення обробку можна повторити після цвітіння, але доти самка глодового кліща встигне відкласти яйця. У разі значного заселення листків у літній період обробки проти інших шкідників і хвороб суміщають зі знищенням кліщів. Позаяк деякі види кліщів легко утворюють стійкі популяції, під час хімічних обробок необхідно передбачати почергове застосування рекомендованих акарицидів. Це дає змогу затримати появу популяцій кліщів, стійких до хімічних препаратів.

Особливо уражують кліщі сади, де обробку проти плодожерки проводили із використанням піретроїдів (циперметрин). Попри беззаперечно позитивні якості цих препаратів вони особливо швидко зумовлюють появу стійких популяцій і заміщення одних видів кліщів-фітофагів іншими.

Не слід проводити більше 4–5 обробок. В агроценозі, сформованому на яблуні, вже є специфічні види хижаків, а за кількох обробок пестицидами вони загинуть у першу чергу, і яблуневий сад буде майже повністю заселений фітофагами.

Дерево, уражене кліщами, потрібно добре поливати. Нестача вологи посилює стрес.

Проти кліща Шлехденталя рідко застосовують справжні засоби захисту. До заходів контролю слід вдаватися, коли у липні немає хижих кліщів, а чисельність бурого яблуневого кліща лишається високою (понад 300 екз.), а також є супутні види кліщів. Під час культивування сорту Голден Делішес обробки слід проводити навіть за незначної чисельності кліща Шлехденталя, бо його ураження псують товарний вигляд плодів.

Кліщі зимують під корою, тому очищення штамбів восени від старої відмерлої кори і побілка вапняним розчином їх знищать. Значну частину шкідників, що зимують, можна знищити обприскуванням до розпускання бруньок. Під час обприскування слід спрямовувати струмінь робочого розчину на скелетні гілки штамбу, де зимують кліщі, бо на молодих плодушках перебувають хижаки. Весняні обприскування дають змогу відсунути повторні обробки на більш пізній період.

Для оброблення рекомендовано Аполло (клофентезин, 500 г/ л), строк очікування до збирання врожаю яблук — 30 днів; Санмайт (піридабен 20% з. п.), строк очікування до збирання врожаю — 45 днів У літній період акарицидами обробляють з огляду на результати спостережень динаміки чисельності популяцій фітофагів та акарифагів. Ефективними є весняні обробки інсекто-акарицидами, емульсіями мінеральних олій.

Незважаючи на привабливість біометоду боротьби інтродукція хижих кліщів ефективна лише у певний сезон. У багатому на види агроценозі інтродукція нових видів порушить рівновагу і здатність до самовідновлення.

Нематоди

Нематоди, або круглі черви — це численні багатоклітинні тварини, виділені в окремий тип і клас (тип Nemathelminthes, клас Nematoda). Фітонематоди мешкають у ґрунті й живляться корінням рослин. Усього налічують 80 000 видів нематод, із них 2500 паразитичних. В Україні сільськогосподарським культурам шкодять кілька десятків видів.

Нематоди відрізняються великою видовою різноманітністю, чисельністю і стійкістю до засобів захисту рослин, тривалим зберіганням у ґрунті. Вони є надзвичайно небезпечним шкідником однорічних культур, зокрема зернових та овочевих.

Головні нематоди, небезпечні для врожаю плодових дерев: коренева нематода (Pratylenchus penetrans), галові нематоди Meloidogyne incognita, M. hapla, та M. arenaria, види роду Xiphinema і кільцева нематода (Mesocriconema xenoplax).

Характер пошкоджень

Через ураження нематодами коріння дерев погіршується водне та мінеральне живлення і знижується загальний життєвий тонус рослини. Найчастіше про це свідчить поганий ріст молодих дерев після пересаджування. Нематоди переносять вірус кільцевої плямистості томатів і скручування листків вишні, які спричинюють некрози і відмирання значних ділянок кореня. Найчастіше вірус уражує підщепи Ред Делішес та М 106.

Симптоми ураження нематодами можуть з’являтися й від інших причин. Наявність нематод можна підтвердити за допомогою аналізу ґрунту і коренів, що його проводять у спеціальній лабораторії. Пошкоджені дерева займають у саду круглу ділянку. Надземні симптоми пошкодження нематодами подібні до симптомів нестачі живлення і проявляються у відмиранні гілочок, затримці росту і дозрівання врожаю. У дорослих дерев про ураження свідчать хлорози, пожовтіння листків; кора набуває оранжевого відтінку. У сортів із зеленими плодами з’являються сонячні опіки і брунатний шорсткий наліт, плоди дрібнішають. Серйозні ураження можуть спричинити в’янення і загибель молодих дерев.

Зараження ґрунту нематодами може відбуватися без наземних проявів. Підземні ураження нематодами призводять до деформації коріння — в’янення, вузлуватість. Молоді дерева затримуються у рості й засихають за декілька років.

Ураження від круглих черв’яків сильніші у піщаних збіднених на поживні речовини і погано зволожених ґрунтах.

Кореневі нематоди

Pratylenchus penetrans та P. vulnes. Трапляються у всьому світі в помірних широтах, шкодять багатьом рослинам.

Розмножуються статево. Самки відкладають поодинокі яйця у ґрунт. Із яєць виходять ювеніли другої стадії, живляться і після трьох линянь стають дорослими. Повний життєвий цикл триває від 30 до 86 днів залежно від температури, найкоротший — за 30 °C. За несприятливих умов ювенільні й дорослі стадії нематод залишають корені й переходять на інші рослини. Ці нематоди є мігруючими ендопаразитами. Вони проникають у коріння своїм колюче-сисним ротовим апаратом, мігрують крізь покривні тканини кореня і живляться ним.

Нематоди вбуравлюються у коріння для живлення та вільно мігрують між тканинами кореня і ґрунтом. Кореневі нематоди заподіюють пошкодження від незначних до потемніння, некрозу і відмирання коренів. Серйозно пошкоджена коренева система неспроможна відновити живильне коріння і мережу тонких коренів. Чисельність популяції понад 50 нематод на 100 мл ґрунту небезпечна для росту і плодоношення дерев. Співвідношення чисельності кореневих нематод і життєвої сили дорослих зрілих дерев точно не встановлено. Кореневі нематоди живляться покривними тканинами кореня, дрібні корінці гинуть. Уражене коріння стає уразливим для вторинної інфекції, тобто грибів і бактерій. Уражені нематодами рослини погано ростуть, їхня крона хлоротична, ріст молодих пагонів пригнічений, урожайність знижена. Уражені саджанці ніколи не доростають до нормального розміру і не перетворюються на нормальні дерева.

Заходи боротьби: оброблення ґрунту нематоцидами до посадки.

Рийні нематоди

Останнім часом у літературі можна знайти інформацію про виявлення рийної американської нематоди Xiphinema americanum та інших видів ксіфінем. Ці нематоди є ектопаразитами, вони не вбуравлюються в коріння, проте занурюють свої довгі стилети у кінчики коренів і живляться вмістом клітин. Унаслідок живлення цих нематод виникають некрози, кінчики коренів в’януть. Але збитки рідко бувають суттєвими. Рийні нематоди шкодять переважно як вектори вірусів кільцевої плямистості томатів і вірусу скручування листків вишні. Якщо в саду з’явилися ці віруси, ґрунт слід обстежити на наявність нематод і перед пересаджуванням обов’язково обробити.

Розмір черв’яків — до 6 мм. У польових умовах покоління розвиваються від декількох місяців до двох років. Два піки розмноження — восени та навесні. Личинкові стадії розвиваються протягом кількох тижнів. Зимують личинки і дорослі нематоди. Заселяють ґрунт на глибину до 75 см.

Галові нематоди

Види роду Meloidogyne. Сидячі нематоди, знайшовши ділянку живлення, не залишають її. Утворюють потовщення — гали. Пошкоджені корені не справляються із доставкою води й мінеральних речовин до рослини.

Нематоди виходять із яйця на другій ювенільній стадії, перше линяння відбувається в яйці. Мають коротку вільноживучу стадію. Нематоди другої ювенільної стадії надсилають хімічні сигнали клітинам паренхіми кореня, які формують декілька ядер і стають гігантською живильною клітиною. Цією клітиною нематода живиться протягом доби, перейшовши від мігруючої до сидячої форми, а потім формує навколо себе гал із прилеглих тканин рослини. За період до трьох місяців і декілька линянь нематода стає статевозрілою і відкладає декілька сотень яєць.

Оцінка чисельності нематод

Чисельність нематод змінюється залежно від сезону. Позаяк нематоди мігрують між ґрунтом і рослиною, разом зі зразками ґрунту беруть проби коренів. Спосіб відбору проб ґрунту залежить від умов довкілля. Ґрунтові проби відбирають у зоні коренів (ризосфері) на глибині 10–50 см. Декілька проб, відібраних у різних місцях, змішують.

Аналізи проводять у спеціальній діагностичній лабораторії. Лабораторний аналіз включає екстракцію нематод із ґрунту і рослинних тканин, визначення наявних видів та підрахунок їх чисельності.

Заходи боротьби

Ґрунт найкраще звільняти від нематод перед посадкою дерев. Імовірність зараження значно зростає, якщо раніше на полі вирощували овочеві культури, особливо картоплю або цукрові буряки. Профілактика нематоди включає діагностику ґрунту на їх наявність перед посадкою та обробку (фумігацію) ґрунту. На плодоносних деревах застосовувати хімічні засоби захисту заборонено. Для контролю чисельності нематод на деревах, які не плодоносять, застосовують Відат (оксаміл).

Агротехнічні заходи. Видалення старих коренів, Висаджування трав, стійких до нематод, зокрема вівса, на один-два роки або тримання ґрунту під паром упродовж чотирьох років. Для створення трав’яного покриву саду придатні багаторічні трави: райграс, вівсюг високий, вівсюг червоний.

Новий сад потрібно закладати із сертифікованих саджанців та живців. Оптимізувати оброблення ґрунту і контроль хвороб, супутніх шкідникам. Оптимальне зрошення та удобрення допоможе рослині подолати стрес від ураження.

Встановлено, що більшості сортових високорослих саджанців і значній частині карликових притаманна певна стійкість до ураження нематодами. Купувати саджанці слід у місцевих розсадниках, обираючи районовані для місцевості сорти. Саджанці з віддалених регіонів мусить супроводжувати сертифікат про відсутність нематод. Дерева, оброблені від нематод перед посадкою, виявляють кращі показники росту порівняно з необробленими.

Олена БЕЗКРОВНА, канд. біол. наук