Екологічне оцінювання вирощування соняшнику

Екологічне оцінювання технологій вирощування соняшнику за комплексом показників дозволяє об’єктивно оцінити окремі технологічні процеси, виявити недосконалі технологічні операції

Екологічне оцінювання технологій вирощування соняшнику проводили за методикою екологічної експертизи технологій вирощування сільськогосподарських культур. Дослідження з вивчення технологій вирощування соняшнику вели в господарствах досліджуваних районів у таких областях: Київська (с. Лука), Кіровоградська (с. Богданове), Черкаська (с. Юрківка), Вінницька (с. Бритавка), Одеська (с. Янишівка). Це — приватні фермерські господарства, оброблювана площа яких становить понад 100 га.

__________________________

Досліджували дві основні системи захисту посівів соняшнику за класичною технологією вирощування (Київська, Черкаська, Вінницька області) та за технологією Клеарфілд, що передбачає висівання гібридів, які стійкі до внесення післясходового гербіциду Євролайтнінг у нормі витрати 1,0 л/га

__________________________

Посівна площа ділянок під соняшником становила від 10 до 50 га, облікові ділянки, де проводили дослідження, — 10 м² у трикратній повторності. Висівали гібрид вітчизняної селекції Сонячний настрій. Це — ранньостиглий гібрид, посухостійкий та високоолійний (з умістом олії приблизно 50–52%). Агротехніка вирощування соняшнику — загальноприйнята для ґрунтово-кліматичної зони. Схема досліду передбачала застосування засобів захисту рослин (гербіцидів) і мінеральних добрив, що вносили під час вегетації соняшнику. Досліджували дві основні системи захисту посівів соняшнику за класичною технологією вирощування (Київська, Черкаська, Вінницька області) та за технологією Клеарфілд, що передбачає висівання гібридів, які стійкі до внесення післясходового гербіциду Євролайтнінг у нормі витрати 1,0 л/га.

Поріг шкідливості шкідників і хвороб відповідає незадовільному та задовільному стану. У посівах соняшнику були такі хвороби, як борошниста роса, біла гниль, іржа, фузаріоз. Серед шкідників виявили попелицю, лучного метелика, соняшникового вусача, озиму совку. Серед бур’янів основними засмічувачами в посівах були (на всіх ділянках, де проводили дослідження): пирій повзучий, мишій зелений, амброзія полинолиста, плоскуха звичайна, нетреба звичайна, лобода біла, осот польовий, хвилівник звичайний, берізка польова.

Імовірно, це пов’язано з тим, що в технологіях захисту посівів соняшнику застосовували препарати з діючою речовиною метазахлор, які мають незначний вплив на рослини соняшнику. З тим чисельність бур’янів зменшувалася на 60–80%. Екологічна оцінка з показником 2 — у Вінницькій та Одеській областях, тоді як у Кіровоградській області цей показник становив 1,7, у Черкаській — 1,3, у Київській — 0,7. Водночас ЕПШ бур’янів відповідав нормальному стану.

На такий результат задовільного та незадовільного стану посівів за фітосанітарними показниками крім недотримання технологій вирощування та недостатнього забезпечення використання засобів захисту рослин також мають вплив погодно-кліматичні умови. Теплі безсніжні та маломорозні зими сприяють збереженню чисельності шкідників, збудників хвороб і насіння бур’янів у ґрунті. Спекотні та бездощові літа сприяють розмноженню шкідників, які за вегетаційний період дають від 3 до 5 поколінь, коли за нормальних умов — лише 1–2 покоління. Холодні та вологі весни сприяють поширенню збудників хвороб, що значно впливає на формування врожаю та його якість. Структура показників якості сільськогосподарської продукції містить фізичні, біохімічні показники та показники врожайності.

__________________________

Рання сівба має позитивний вплив на олійність, бо збільшується життєвий цикл росту й розвитку рослин соняшнику та, відповідно, збільшується вміст олії в насінні

__________________________

Тому вчені провели екологічне оцінювання вирощування соняшнику за біометричними показниками, а саме: вмістом білка, олії, масою 1000 зерен, урожайністю. Аналізуючи узагальнені дані в господарствах у досліджуваних областях, можна дійти висновку, що вміст білка в насінні соняшнику був найвищим в Одеській області — 17,6%, найнижчим — у Київській — 16,5%. Уміст олії становив 44,3% в Одеській області, тоді як в Київській області цей показник був 31,8%. Отримані результати безпосередньо залежать від сорту й строків сівби культури, а також відіграє велике значення зона, де висівали соняшник. Рання сівба має позитивний вплив на олійність, бо збільшується життєвий цикл росту й розвитку рослин соняшнику та, відповідно, збільшується вміст олії в насінні. А от посушливі погодні умови в період наливання зерна, навпаки, негативно впливають на олійність.

Екологічне оцінювання технологій вирощування соняшнику за показниками продуктивності та якості визначає ці технології як незадовільні (0,5–1,3 бала) та задовільні (2 бали). Такий низький екологічний стан технологій вирощування є наслідком низьких показників якості насіння соняшнику: вміст олії є незадовільним (0 балів).

За комплексом показників, зокрема агрохімічних, за фітосанітарним станом і за якісними показниками й урожайністю, загальна екологічна оцінка на досліджуваних варіантах становила: у Київській області — 4,3 бала, Кіровоградській — 4,4, Черкаській — 5,2, Вінницькій — 4,7, Одеській — 6,2 бала. Отже, екологічне оцінювання технологій вирощування соняшнику за комплексом показників дасть можливість об’єктивно оцінити окремі технологічні процеси, виявити недосконалі технологічні операції, а також розробити заходи щодо їх удосконалення. Такий план гарантує всебічне екологічне оцінювання технологій і впровадження в агровиробництво лише тих, що забезпечуватимуть отримання високоолеїнового та високоякісного насіння соняшнику, що буде відповідати міжнародним вимогам і стандартам.

Петро Максименко