Ріпаковий прорив

Наразі стан аграрного сектору України можна схарактеризувати сумним прислів’ям «не до жиру, аби живу». Четвертий рік війни змушує корегувати підходи до господарювання, спонукає до радикальних змін у структурі площ. І те, що вітчизняні аграрії зробили більшу ставку на вирощування олійних культур, досить показово. Саме олійні, зокрема ріпак, можуть стати «культурами-виручалками» за нинішніх умов

Ріпаковий вибір. Вирощування олійних культур, таких як ріпак, є вигідним напрямом аграрного бізнесу в Україні, попри всі ускладнення та виклики воєнного часу. Так, однією з основних переваг є велика потенційна врожайність ріпаку. Культура має високий уміст олії, що робить її цінною для виробництва біодизеля, для використання у харчових цілях тощо. Донедавна Україна була одним із провідних світових виробників олійних культур, а вирощуванню ріпаку належить значна частка у цьому високоприбутковому сегменті. І свої позиції, принаймні на європейському ринку, українські аграрії втрачати не збираються.

Кліматичний чинник

Загалом вирощування ріпаку в країні має досить довгу історію, яка складається зі злетів і падінь. Перші згадки про вирощування культури на території України з’явилися ще в давнину. Кліматичні умови тут сприятливі для вирощування олійних культур, зокрема ріпаку: значна частина земельних угідь лежить у зоні помірно-континентального клімату з достатньою кількістю опадів і достатньою тривалістю теплих періодів, що сприяє вирощуванню цієї культури.

Виклики та досягнення

У довоєнний час українські агровиробники вийшли на високий рівень у вирощуванні ріпаку, в активі багатьох господарств — успішний досвід і вагомі досягнення у цій царині. Площі під культурою досить стало зростали, що пов’язано з великим експортним потенціалом культури, світовим бумом у виробництві біодизеля тощо. У найкращих господарствах фермери активно запроваджували сучасні агротехнології, висівали високоякісне насіння та застосовували збалансовані системи живлення для отримання високих урожаїв ріпаку.

Зрозуміло, що агровиробники натрапляли й натрапляють на низку викликів. Так, попри загалом сприятливий клімат, екстремальні погодні умови (сильні морози взимку, заморозки, посухи або зливи) теж незрідка завдають шкоди й можуть негативно впливати на врожайність і якість зерна. Нестабільність погодних умов є постійним викликом для виробників, бо вони мають обмежені можливості контролювати ці чинники, незважаючи навіть на найсучасніші технології й агрозаходи.

Вартість вирощування

Також серйозну проблему становить захист ріпаку, який уразливий до низки шкідників і хвороб. Затрати на захист, високоякісне насіння, добрива, агротехнічні заходи обмежують розповсюдження культури. Досить висока собівартість вирощування може бути викликом для малих фермерських господарств або тих, хто має обмежений доступ до фінансових ресурсів.

Брак інфраструктури й перепади цін

Навіть за мирних часів недоліки в транспортній і логістичній інфраструктурі серйозно ускладнювали ефективну та швидку доставку врожаю до переробних підприємств і експорт. А ринкові коливання цін на олійні культури, зокрема ріпак, теж слугували лімітаційним чинником, обмежуючи інвестиції як у вирощування культури, так і її переробку.

Ставка на український ріпак

Та навіть в умовах воєнного стану, обмеженості фінансових ресурсів та експортних можливостей Україна зберігає великий потенціал для подальшого розвитку в цьому сегменті. Із запровадженням сучасних агротехнологій та ефективного керування ресурсами, є може відстояти свої на світовому ринку олійних культур, зокрема ріпаку. А за настання сприятливих умов значно наростити обсяги вирощування й стати одним із провідних світових постачальників цієї олійної культури.

Вузькі місця

Звичайно, обмеження українського експорту п’яти культур до ЄС, до яких входить і ріпак, ускладнює ситуацію. Зокрема, фактична втрата досить місткого й раніше логістично досить доступного польського ринку для українського ріпаку становить проблему, особливо для агровиробників Заходу України. Хоча транзитні можливості зберігаються, і переорієнтація на нові ринки відбувається доволі успішно.

Одним із несприятливих чинників також є зниження цін на нафту та біодизель. Як кажуть експерти, ціни на біодизель знижуються вже пів року — і це загрожує обвалу цін на олійну культуру. До того ж у ЄС розраховують на добрий урожай олійної, що знизить європейський попит на український ріпак на старті збиральної кампанії. А в Україні також очікується значний валовий збір олійної близько 3,7 млн тонн. З огляду на ймовірну високу пропозицію ріпаку в липні ціна може становити 40–50 євро/т.

Експорт по осені рахують

Як уже загадувалося, Україна є ключовим постачальником ріпаку для Європи, особливо для таких країн, як Франція, Німеччина, Польща та Румунія, котрі водночас є і його найбільшими виробниками.

Тож хоч високий рівень виробництва ріпаку і прогнозується в країнах ЄС поточного року, але українські агровиробники не повинні остерігатися відмови від їх продукції. Аналітики, окрім того, зазначають, що хоча у 2025/26 МР відбулися зміни в товарних потоках усередині Європи — збільшився експорт до Румунії та Польщі, а зменшився до Німеччини, Бельгії та Франції — кінцевими споживачами є найбільші європейські країни — виробники ріпакової олії, такі як Німеччина, Бельгія, Франція, Нідерланди та Чехія. Відтак активний попит на український ріпак може відновитися восени, коли ЄС закінчить переробку своєї власної продукції.

Степан Коцький