Збитки до 100% — новий паразит з'явився на полях ріпаку

Соняшниковий вовчок в Україні відомий давно. Але цього літа паразит вперше з'явився там де його раніше не бачили — на полях ріпаку в Одеській області. У Болгарії схожі випадки призводили до втрати 80-100% врожаю.

В Україні добре відомий і поширений вовчок соняшниковий (Orobanche cumana) — рослина-паразит що використовує соняшник як рослину-господаря. Але існують й інші види родини Orobanchaceae що паразитують на інших культурах — і саме один з них уперше зафіксували на ріпаку.

Ідентифіковані на сьогодні види Phelipanche ramosa P. mutelii та P. rosmarina паразитують на ріпаку. Зокрема Phelipanche ramosa має широкий спектр рослин-господарів серед яких культури з родин Пасльонові Капустяні та Бобові.

Європейський досвід — від Греції до Болгарії за 16 років

У 2010 році в Греції вперше згадали про ураження посівів ріпаку видами вовчку. Це виявили на полі де вирощувався тютюн — сприйнятлива до вовчка культура — після якого три роки поспіль сіяли ріпак у сівозміні з соняшником. Густота вовчку на тому полі коливалась від 20 до 120 особин на квадратний метр, а втрати врожаю становили 30-60%.

Станом на 2026 рік вовчок як паразит на ріпаку поширений у Болгарії та деяких інших країнах Близького Сходу і Середземномор'я. При високому ступені зараження втрати врожайності можуть сягати 80%, а подекуди навіть 100%. Паразит швидко поширився зокрема у південній Болгарії значною мірою через коротко ротаційні сівозміни — наприклад посів ріпаку раз на 1-2 роки — та неоптимальний обробіток ґрунту.

Перший випадок в Україні — Одеська область

До цього літа в Україні не повідомлялося про випадки ураження посівів ріпаку вовчком. Але цього сезону відмічено появу паразита на полях в Одеській області. У місцевій сівозміні присутня велика частка овочевих культур які також можуть бути рослинами-господарями вовчку — це створює додатковий ризик поширення.

Паразит досить агресивний і може швидко поширюватися за допомогою вітру води сільгосптехніки тощо. Основним методом боротьби з вовчком на ріпаку у світовій практиці залишається хімічний — застосування імазамоксу разом з вирощуванням гібридів стійких до імідазолінонів.

Для господарств що практикують коротко ротаційну сівозміну з частим поверненням ріпаку чи мають у структурі посівів овочеві культури — болгарський досвід варто врахувати як попередження. Завчасне реагування і комплексні методи боротьби можуть обмежити шляхи розповсюдження паразита поки осередок ще локальний.

За матеріалами: Олександра Кірічек (КВС-Україна)