Осіння вегетація без злакових «конкурентів»
- Деталі
- Аграрні новини
- 706
Осіння забур’яненість ріпаку озимого – суттєва перешкода на шляху до омріяного високого врожаю. Для ефективного контролю цієї проблеми фахівці компанії Ukravit радять «знати ворога в обличчя» й застосовувати відповідні рішення.
Знати «слабкі ланки» свого поля – половина успіху в побудові успішної схеми захисту, – зазначає керівник департаменту агротехнологій Ukravit Олександр Мигловець. – Так, якщо основний тип забур’яненості на ньому – злакові види, а попередником були зернові колосові культури, в стратегії контролю бур’янів необхідно зосередитися саме на цій проблемі. Пирій повзучий, гумай, мишій, вівсюг звичайний, просо куряче, а також падалиця культурних злаків можуть стати причиною втрати значної частки майбутньої врожайності ріпаку озимого. Обмежені через сусідство з бур’янами в життєво необхідних ресурсах, рослини не мають змоги повноцінно розвиватися, не здатні сформувати оптимальну вегетативну масу та розвинену кореневу систему, можуть надмірно «витягуватись» над поверхнею ґрунту, що створює серйозні ризики для успішної перезимівлі та подальшого росту і розвитку. Крім того, бур’янова рослинність є резерватором для хвороб і шкідників, через що масштаби нанесеної шкоди збільшуються в рази».
Щоб злакові види бур’янів, зокрема й падалиця зернових культур, не стали перешкодою для врожайності ріпаку озимого, Олександр рекомендує застосовувати післясходовий селективний гербіцид Кельт (флуазифоп-п-бутил, 150 г/л). Діюча речовина препарату є інгібітором ферменту ацетил-КоА-карбоксилази. Цей ензим каталізує перший етап синтезу жирних кислот. В результаті блокування ферменту припиняється виробництво фосфоліпідів, які використовуються для будівництва нових мембран і є необхідними для клітинного росту, внаслідок чого бур’яни гинуть.
Читайте також: Контроль лускокрилих шкідників у посівах ріпаку
Кельт знищує широкий спектр однорічних і багаторічних бур’янів та падалиці зернових. Гербіцид може застосовуватись у широкому діапазоні фаз росту культури, однак для досягнення максимальної результативності обробку доцільно проводити в чутливі фази розвитку сегетальної рослинності: однорічні види – у фазі 2-4 листків, багаторічні – за висоти до 10-15 см. При цьому він не проявляє фітотоксичності до рослин ріпаку та не має післядії на наступні культури в сівозміні.