Ветеран ЗСУ заснував під Одесою крафтову сироварню

Неподалік від Одеси, у невеликому селі Кудрявка, Олександр Доброжанський — ветеран ЗСУ, фермер і сировар — знайшов своє нове життя. Після кар’єри в місті, війни та трьох контузій, він змінив бетон на землю, ділові костюми на фермерський одяг, і заснував крафтову сироварню.

Олександр пішов добровольцем на фронт у 2014-му. Коли повернувся після участі в бойових діях, прийняв рішення — залишити життя в Одесі. Попри успішну кар’єру до війни та дві квартири в місті, він обрав спокій і сім’ю.

“Війна розставляє всі цінності на свої місця. Я зрозумів, що життя 24/7 із родиною цінніше за ті тисячі доларів зарплати. Я хочу прокидатися поруч із дружиною та жити без поспіху. Тому вирішив: ми не повертаємося у квартиру в Одесі, а починаємо налагоджувати своє життя в селі”, — розповідає Олександр.

Олександр називає свої сири “брутальними”. У його сховищах — близько 2,5 тонни продукту, від копчених сирів на щепі черешні до старих чеддерів, що кришаться, як пармезан.

“Я не знаю, який сир вийде, коли заливаю молоко у каструлю. Відчуваю природу зерна, і на це впливає все — від тиску повітря до настрою сировара”, — пояснює він.

Частину рецептур Олександр вивчив у пастухів Каталонії, інші — у Швейцарії, Франції, Італії, Нідерландах.

“Ми варимо всього два типи сиру — твердий і пліснявий. Молоко зранку — сир зранку. Без охолодження, стабілізаторів чи хлориду кальцію. Як це робили 300 років тому”, — пояснює сировар.

Попри плани працювати на міста-мільйонники, основними клієнтами Олександра стали села та містечка. А найбільше продаються — плісняві сири.

“Українці — гурмани. Вони розуміють смак. Перший ляпас мені, як людині, яка звикла до аналітики та прогнозування — це те, що плісняві сири розходяться краще за тверді. Другий — це те, що більше продажів не у великих містах, а в маленьких містечках і селах”, — зізнається сировар.

Пише seeds.org.ua.