Нові горизонти для ожини: від дикої ягоди до ключової культури

Американські вчені ідентифікували понад 1 500 генів у геномі ожини, що безпосередньо пов’язані з імунітетом рослини. Особливу увагу дослідники звернули на гени з доменами NBS-LRR, які активуються у відповідь на зараження патогенами.

Гени, що забезпечують стійкість до антракнозу та борошнистої роси. У ході дослідження науковці зосередилися на тих ділянках геному ожини, які відповідають за стійкість до грибкових хвороб, зокрема антракнозу, іржі та борошнистої роси. Завдяки цим відкриттям селекціонери отримують можливість вирощувати сорти ожини, що практично не потребують застосування фунгіцидів. Це значно зменшує хімічне навантаження на рослини та ґрунти.

Нові можливості для селекції ожини. Створення повного референсного геному ожини можна порівняти із отриманням детальної «карти», яка допомагає ефективно проводити селекцію. Американські експерти відзначають, що наука тепер має змогу точно ідентифікувати гени, відповідальні за необхідні властивості плодів, застосовувати маркерну селекцію замість тривалого перехресного добору, а також виводити нові сорти ожини із солодкішими, більшими ягодами, без шипів та зі стійкістю до кліматичних викликів.

Створення повного референсного геному – це як отримати «карту» для навігації в селекції, кажуть американські експерти. Тепер наука може точно визначати, які гени відповідають за бажані ознаки, використовувати маркерну селекцію замість довгого перехресного добору та виводити сорти, які будуть солодшими, більшими, без шипів і стійкими до кліматичних викликів.

Дослідники наголошують, що такі знання дозволять ожині слідувати шляхом, яким вже пройшли яблука, томати і кукурудза: від дикої рослини до важливої сільськогосподарської культури з покращеними споживчими якостями та врожайністю.

Пише agroweek.com.