Садівники рятують урожай інноваційною переробкою

 У сучасному українському садівництві спостерігається парадоксальна ситуація: при зростанні виробництва фруктів, падає їхня рентабельність. Україна вирощує яблук більше, ніж може спожити, що створює серйозні цінові коливання на ринку. Тому пошук шляхів стабілізації бізнесу та підвищення доданої вартості продукції стає головним завданням для багатьох господарств. Один із найефективніших варіантів – впровадження перероблення вирощеної продукції.

Саме такий шлях обрало фермерське господарство «Власник» з Хмельниччини, запустивши інноваційну лінію з виробництва натуральних соків від австрійської компанії Voran. На прикладі цього господарства можна побачити, як сучасні технологічні рішення дозволяють не лише зберегти традиції садівництва, але й відкрити нові перспективи для розвитку сільськогосподарського бізнесу в умовах мінливого ринку.

Історія ФГ «Власник» розпочалася 5 березня 1997 року в селі Миролюбне Старокостянтинівського району Хмельницької області. Засновник господарства, Віктор Косюк, який працював головним інженером у місцевому колгоспі, відчував, що майбутнє – за приватними господарствами. Тому з отриманих за державною програмою розвитку малого фермерства 50 гектарів землі почалася історія успішного сімейного бізнесу.

Сьогодні в активі господарства налічується вже 460 гектарів ріллі, де вирощуються зернові й овочеві культури, а також 25 гектарів яблуневого саду. По пів гектара відвели під персики й абрикоси, а також фундук. Спроба вирощувати груші виявилася невдалою, через хворобу їх довелося викорчувати й на їх ньому місці посадити яблуні.

Важливою частиною успіху стало те, що батько з самого початку залучав до роботи обох синів – Олександра й Андрія. За словами співвласника господарства Олександра Косюка, з дванадцяти років він допомагав батькові, а молодший брат також активно долучався до робіт.

«Починали ми буквально з нуля. Батько придбав першого маленького тракторця моделі Т-25 і почав на ньому працювати. То десь сівалку позичить, посіє собі й заодно за неї відпрацює, то вантажівку невелику купить тощо. Так і викручувалися», – згадує Олександр Косюк.

Поступово господарство розширювалося. Після розвалу колгоспу та розпаювання земель місцеві жителі почали передавати свої паї в оренду, й завдяки цьому господарство змогло збільшити свої площі. Через обмін земельними ділянками з іншими фермерами, зокрема навіть іноземних інвесторів, вдалось оптимізувати структуру землекористування і сформувати цілісний масив сільськогосподарських угідь.

Перша ділянка саду з’явилася у ФГ «Власник» 2005 року. Землі під садівництво були взяті в держави у довготривалу оренду на 50 років. Починали з 4 гектарів, потім додали ще 6, і так поетапно довели площу насаджень до 25 гектарів. Вирощування яблуневого саду стало для господарства окремою історією успіху, хоча й не без викликів.

Олександр Косюк відверто розповідає про помилки, яких при пускалися на початку садівничої діяльності:

«Ніхто не казав, як треба сади ти дерева, на яку глибину, що пеньочком у напрямку півночі тощо. Тобто навчання як такого ми майже не проходили. Уже набагато пізніше почали проводити різні інформаційно-практичні семінари та конференції. Та в основному ми всьому вчилися на своїх помилках».

Зокрема, серед проблем, з якими стикалися садівники-початківці, були неправильна глибина посадки, неоптимальний напрямок рядків, проблеми з приживленням саджанців на горбистих ділянках, а також шкода від мишей, які за зиму могли пошкодити до тисячі дерев.

Саджанці для саду в господарстві переважно українські. Близько 70 % яблунь походять з села Ведмеже Вушко на Вінниччині, де їх вирощує Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН України. Також садивний матеріал купували в Києві та Чернівцях.

Пише agronews.ua.

Photo by James Yarema on Unsplash