Заходи щодо зниження поширення хвороб вівса

Знання діагностичних ознак хвороб на культурі й біологічні особливості їх збудників дадуть можливість товаровиробникам звести до невідчутного економічного рівня їх шкідливий вплив на рослини

Найрадикальнішим, економічно вигідним і екологічно безпечним заходом проти хвороб вівса є виведення і районування високопродуктивних сортів із груповою стійкістю до хвороб: Авгол, Аргус, Дарунок, Декамерон, Закат, Малахіт, Мустанг, Прокоп¸ Світанок, Спонтано йф ін.

З метою стримування поширення інфекції в посівах вівса і сприяння проявленню повною мірою толерантності сортів до хвороб у кожному господарстві доцільно вирощувати не менше як два сорти, які відрізняються за генетичною стійкістю, або багатолінійні сорти, наближені за біологічними й агротехнічними ознаками та відрізняються наявністю неоднакових генів стійкості. За умов виявлення ураження сортів новими расами та біотипами патогенів іржастих та інших хвороб слід своєчасно замінити їх на нові високопродуктивні та стійкіші сорти.

Посіви супереліти і еліти вівса мають бути вільними від летючої і твердої сажки. Забороняється посів насіння вівса, у якому виявлено карантинні організми.

Читайте також: Вирощуємо сорго: правильний і своєчасний догляд за посівами

З метою обмеження поширення й розвитку кореневих гнилей, борошнистої роси, стеблової та корончастої іржі, септоріозу, плямистостей, бактеріальних і вірусних хвороб на ранніх стадіях росту й розвитку рослин необхідно дотримуватися науково обґрунтованої сівозміни. Розміщувати овес слід по найкращих попередниках (ярий ріпак, просапні й озимі культури) з урахуванням фітосанітарного стану кожного поля, максимально обмежувати колосові попередники (до 15% загальної площі зернових культур), особливо небажаний попередник вівса — ярий ячмінь), що особливо важливо проти кореневих гнилей і деяких інших хвороб. Повертати овес на попереднє поле можна через 2 роки. Слід уникати повторної сівби вівса, дотримуватися просторової ізоляції між товарними та насіннєвими посівами (не менше як 500 м), це стримує поширення аерогенної інфекції збудників хвороб і забезпечує отримання здорового посівного матеріалу. Суттєве підвищення стійкості рослин до хвороб спостерігається за збалансованого живлення їх макро- і мікроелементами/

Ретельна підготовка поля (ранньовесняне боронування, передпосівна культивація тощо) під насіннєві й товарні посіви вівса, знищення сходів падалиці зернових колосових культур, злакових бур’янів — резерваторів інфекції багатьох збудників хвороб суттєво обмежує осередки резервації збудників хвороб, знижує чисельність шкідників, зберігає вологу в ґрунті.

Проти насіннєвої інфекції сажкових хвороб, кореневих гнилей, септоріозу, гельмінтоспоріозу, білої плямистості, бактеріальної бурої плямистості, смугастого бактеріозу та ін. слід насіння протруїти препаратами на основі діючих речовин: карбендазима, к. с. (Бар–Кот-5, 1,5 л/т та аналогами); карбоксина + тирама, в. с. к. (Вітавакс 200 ФФ, 2,5-3,0 л/т та аналогами); тебуконазола, т. к. с. (Джагер Плюс, 0,25 л/т); флудіоксоніла + тритіклназола, к. с. (Магнат Тотал — 1,0 л/т); флутриафола + тіабендазола, к. с. (Вінцит 050 CS, 1,5–2,0 л/т та аналогами). Для протруєння насіння можна застосовувати біопрепарати: Агат 25-К, па (40 г/т); Бактофіт, з. п. (3 л/т); Псевдобактерін-2, в. р. (1,0 л/т) та ін.

Сівбу вівса слід проводити в ранні стислі строки за настання польової стиглості ґрунту, за потреби одночасно вносять азотні й інших мінеральні добрива і необхідні мікроелементи. За своєчасного виконання цього заходу посіви вівса формуються з підвищеною стійкістю проти комплексу шкідливих організмів, бо створюються оптимальні умови для проростання насіння, появи сходів, росту і розвитку рослин. Запізнення із сівбою призводить до інтенсивнішого ураження рослин збудниками кореневих гнилей, іржастих хвороб, плямистостей, борошнистої роси. Глибина загортання насіння в ґрунт — 5,0–5,5 см. Глибше загортання затримує появу сходів, збільшує ураженість твердою сажкою, кореневими гнилями.

Читайте також: Бактеріальні хвороби квасолі та їх профілактика

Під час вегетації рослин слід своєчасно проводити необхідні агротехнічні, біологічні й хімічні заходи проти бур’янів і шкідників, що значно знижує резервацію та поширення бактеріальних і вірусних хвороб. Проти цикад — переносників вірусу заляльковування вівса застосовувати дозволені інсектициди.

Для ліквідації джерел інфекції лінійної стеблової іржі та корончастої іржі слід знищувати барбарис, жостер проносний та ламкий у лісосмугах і на узліссях (до 30 м від посівів вівса й інших злаків).

За умов виникнення загрози епіфітотій борошнистої роси, стеблової та корончастої іржі, септоріозу, бурої бактеріальної плямистості застосовують суцільне обприскування посівів вівса одним із дозволених фунгіцидів на основі діючих речовин: карбендазима, к. с. (Дерозал 500 SC, 0,5 л/га та аналогами); крезоксим-метила + епоксиконазола, к. с. (Карт, 0,8–1,0 л/га); крезоксим-метила + епоксиконазола + дифеноконазола, к. с. (Терапевт Про, 0,7 л/га); пікосістробін + ципроконазола, к. с. (Аканто Плюс 28, 0,5–0,75 л/га); пропіконазола + триадимефона, к. е. (Ті Рекс, 0,5 л/га; тебуконазола, к. с. (Тібур-Зоря, 1,0 л/га та аналогами); тіофанат-метила, з. п. (Аякс, к. с., 0,4–0,6 л/га); тіофанат-метила + епоксиконазола + тебуконазола, к. с. (Тет-стар, 0,4–0,6 л/га); флутриафола, к. с. (Грінфор ФФ 250, 0,5 л/га та аналогами); флудіоксоніла, к. с. (Рестлер, 0,75 л/га). Обприскувати посіви вівса проти хвороб можна одним із біопрепаратів: Агат 25-К, па (30 г/га); Бактофіт, з. п. (2–3 л/га); Гуапсин, р. (4–6 л/га); Псевдобактерін-2, в. р. (0,5 л/га). У першу чергу фунгіциди застосовують на насіннєвих посівах вівса.

Ретельне знищення з осені сходів падалиці вівса і дикорослих злаків зменшує резервацію багатьох збудників хвороб (іржастих, борошнистої роси, плямистостей та ін.). Восени після збирання врожаю проводять комплекс зяблевого обробітку ґрунту, що обмежує перезимівлю і поширення багатьох патогенів.

І. Л. Марков, професор НУБіП України