Добрива та ячмінь

Унесення мінеральних добрив суттєво сприяло посиленому накопиченню сухої речовини рослинами ячменю

Ґрунт дослідної ділянки — чорнозем типовий малогумусний важкосуглинковий, що характеризується такими агрохімічними й агрофізичними показниками: вміст гумусу в шарі ґрунту 0–20 см — 4,9–5,2%; азоту, що гідролізується, — 5,4–6,8 мг/100 г ґрунту; Р₂О₅ в оцтовокислій витяжці — 10,0–13,1 мг/100 г ґрунту (за Чириковим); обмінного калію — 17,1–20,0 мг/100 г ґрунту (за Масловою); реакція ґрунтового розчину — слабокисла, рН сольової витяжки — 6,3.

Сорт ярого ячменю — Гетьман, попередник — соя, технологія вирощування — загальноприйнята для зони, крім елементів, які вивчали.

У досліді вивчалися наступні варіанти удобрення: N₄₅P₄₅K₃₀, N₆₈P₆₈K₄₅, N₂₃P₂₃K₁₅, N₄₅ і P₄₅K₃₀, а також системи захисту: мінімальна — тільки протруєння насіння (препарат 1–0,4 л/т); комплексна — протруєння насіння (препарат 1–0,4 л/т) оброблення посівів засобами захисту рослин: гербіцидом 1 (10 г/га), фунгіцидом 1 (0,5 л/га), інсектицидом 1 (0,15 л/га).

Погодні умови в роки проведення досліджень мали певні відхилення від середніх багаторічних показників.

В один із років вегетаційний період ярого ячменю характеризувався значною кількістю опадів, що перевищували середні багаторічні дані майже вдвічі. Той рік характеризувався посушливими умовами вегетації: так, у першій половині випало всього 35,0 мм опадів (за норми 82,0 мм), але в другій половині вегетації випало опадів на 130% більше від норми.

Погодні умови вегетаційного періоду наступного року були сприятливими на початкових етапах розвитку, але посушливими під час формування і наливання зерна. Потім початок вегетації відбувався за складних погодних умов. Ситуацію з формуванням і наливанням зерна дещо поліпшили дощі червня, сума яких становила 142 мм. Загалом кліматичні умови місця, де проводили досліди, є типовими для східної частини Лісостепу України.

Результати досліджень українських учених встановили: наростання асиміляційної поверхні рослин ячменю ярого значно змінювалися залежно від рівня мінерального живлення та системи захисту. Дослідження показали, що внесені мінеральні добрива сприяли збільшенню асиміляційної поверхні рослин ярого ячменю. Так, якщо в ячменю ярого площа листкової поверхні на ділянках без удобрення на VIII етапі органогенезу становила 31 тис. м²/га, то за внесення N₂₃P₂₃K₁₅ вона збільшилася до 44 тис. м²/га, або на 41,9%; за застосування лише азоту в дозі N₄₅ — на 48,4%.

Згідно з даними досліджень, найбільша листкова поверхня на VIII етапі органогенезу формувалася на варіантах з унесенням мінеральних добрив у дозі N₆₈P₆₈K₄₅ — 51 тис. м²/га і N₄₅P₄₅K₃₀ — 50 тис. м²/га, що вище від контролю на 64,5 і 61,3% відповідно. Максимальна врожайність у досліді також була одержана на варіантах удобрення N₆₈P₆₈K₄₅, N₄₅P₄₅K₃₀ за комплексного захисту і становила 5,27–5,09 т/га відповідно.

Застосування пестицидів дозволило зберегти більшу площу функціональної асимілятивної поверхні на 41,2–70,5% по варіантах удобрення, а також подовжити її роботу на 3–7 днів залежно від року досліджень. Продуктивність фотосинтезу характеризується не лише розмірами асиміляційного апарату і тривалістю його функціонування, а й інтенсивністю роботи листя, що здійснює фотосинтез. Кількість синтезованої сухої речовини на одиницю листкової поверхні за певний проміжок часу характеризує чиста продуктивність фотосинтезу.

Чиста продуктивність фотосинтезу на перших етапах органогенезу майже не залежала від технології вирощування й становила 1,6–1,7 г/м²/добу. На V етапі органогенезу максимальний показник фотосинтезу був на варіанті з унесенням мінеральних добрив у дозі N₆₈P₆₈K₄₅, перевищивши контроль на 26,9%. Надалі цей показник на зазначеному варіанті удобрення був дещо нижчим, порівнюючи з іншими, крім контрольного. Найвищим показник був на варіанті з унесенням мінеральних добрив у дозі N₂₃P₂₃K₁₅ за комплексного захисту на VIII етапі органогенезу і становив 4,6 г/м²/добу, що на 0,8 г/м² вище, ніж на контролі. Застосування пестицидів підвищувало роботу фотосинтезу від 36,8 до 56,0% залежно від варіанта удобрення.

Цими дослідженнями встановлено, що найінтенсивніше накопичення сухої речовини спостерігається на VІІІ етапі органогенезу й становить 76,5–84,2% усієї сухої речовини, тоді як на ІІІ етапі органогенезу накопичується всього 5,2–7,0%. Накопичення її у рослині триває до молочно-воскової стиглості зерна. Внесення мінеральних добрив суттєво сприяло посиленому накопиченню сухої речовини рослинами ячменю. На фоні N₂₃P₂₃K₁₅ вона зростала на 101,4%, за підвищення норми внесення до N₄₅P₄₅K₃₀ — на 115,5%, а N₆₈P₆₈K₄₅ — 123,2%, порівнюючи з контролем. Застосування комплексного захисту також збільшувало масу сухої речовини в рослині на 9,0–16,7%. Загалом унесення мінеральних добрив і застосування комплексної системи захисту позитивно впливало як на функціонування асиміляційної поверхні, так і на продуктивність посіву.

В умовах східного Лісостепу України внесення мінеральних добрив у дозах N₆₈P₆₈K₄₅, N₄₅P₄₅K₃₀ і комплексного захисту забезпечує оптимальне формування та тривалість активного функціонування площі листкової поверхні.

Анатолій Юлко