Заходи з обмеження поширення гнилі стовбурів, гілок ліщини й фундука допоможуть зберегти добрий урожай горіхів

Ураження культурних сортів фундука різними гнилями відбувається внаслідок інтенсивного розширення промислових насаджень горіха в останні роки.

Якщо раніше хвороби були поширені тільки на різних видах ліщини, найчастіше в лісових насадженнях, то на сьогодні більшість із них почали виявляти на промислових сортах фундука, родоначальниками яких є ліщина понтійська (Corylus pontica K.Koch), ліщина крупна (Corylus maxima Mill.), ліщина звичайна (Corylus avellana L.) й інші види

Стовбурова гниль (біла центральна гниль деревини)

На уражених стовбурах і гілках ліщини, фундука виявляють дуже різні за розміром і формою, плоскі, раковиноподібні або половинчасті, зрідка майже розпростерті, з бороздчатою, часто горбкуватою, волохатою, рудою або сірою поверхнею, із заокругленим, пухнастим краєм, плодові тіла гриба.

Збудником хвороби є трутовий гриб Phellinus torulosus (Pers.) Bourd. et Galz. (синон. Polyporus torulosus Pers.).

Гниль виявляють на стовбурах і гілках старих ослаблених дерев із механічними пошкодженнями. В результати своєї життєдіяльності патоген спричиняє білу центральну гниль деревини. Уражені рослини з часом гинуть.

Інфекція зберігається в уражених стовбурах (грибниця патогену) і плодових тілах гриба (базидії з базидіоспорами). Протягом вегетаційного періоду гриб поширюється базидіоспорами. Окрім ліщини й фундука патоген уражує грушу, сливу, черешню, вишню, ясен, троянди, самшит, ялівець й ін.

Біла гниль

Захворювання на ліщині й фундуку проявляється у вигляді змішаної гнилі гілок і периферичної гнилі коренів і стовбурів. Уражена рослина може сильно обезсилитись аж до повної загибелі. Уражена деревина втрачає пружність, набуває волокнистості й білосніжного забарвлення, стає менш міцною та легко ламається.

Біла гниль проявляється у вигляді загального в’янення надземної частини рослин. У вологу погоду окремі листкові пластинки стають водянистими, знебарвлюються, вкриваються білим повстяним нальотом. На уражених гілках, пагонах і плодах утворюються м’які гнилі плями, вкриті білим повстяним нальотом. Надалі тканини загнивають, плями набувають неправильної форми. На їх поверхні з’являються темно-коричневі, а згодом чорні дрібні тільця — склероції. Уражені корені вкриваються водянистими невиразними бурими плямами, на поверхні яких формується білосніжний слизеподібний наліт із дрібненькими чорними тільцями різної форми й розміру — склероціями.

Збудником білої гнилі є гриб Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary (cинон. Whetzelinia sclerotiorum (Lib.) Korf. et Dumont, який належить до поліфагів, уражує понад 360 видів одно- та дводольних культурних і дикорослих рослин.

Джерелом інфекції є склероції гриба на рослинних рештках у ґрунті, які зберігають життє­здатність до 7–10 років.

Навесні частина склероціїв гриба проростає з утворенням відкритих плодових тіл — апотеціїв із сумками й сумкоспорами. Останні формують інфекційні гіфи, що проникають у рослину. Окрім сумкоспор гриб може поширюватися вегетативно — шматочками грибниці за допомогою вітру, дощу, комах.

Грибниця патогену, яка міститься у верхніх шарах ґрунту, також може спричиняти ураження коренів і надземної частини стебла молодих рослин. Хвороба інтенсивно розвивається у дощову погоду і високу вологість повітря.

Біла змішана гниль гілок

Хворобу спричиняє гриб Polyporus brumalis Pers. ex Fr. (Polyporellus brumalis Karst.), якого називають — трутовик зимовий. Гриб уражує гілки, іноді корені й стовбури ліщини та фундука, трапляється також на пнях. Гниття деревини відбувається активно, що призводить до утворення змішаної гнилі білого забарвлення.

Плодові тіла в гриба еластичні, розміром до 10 см за товщини 1–2 см. Поверхня — жовтувато-бура, слабобархатиста. Плодові тіла ростуть до настання морозів і з’являються відразу ж після танення снігу, що свідчить про стійкість патогену до дії знижених температур.

Читайте також: Інсектициди: речовини, що вбивають комах

Білу змішану гниль гілок ліщини спричиняє також трутовий дереворуйнівний гриб Inonotus radiatus (Sow. Ex Fr.) Karst. (синон. Polyporus radiatus Sow. Ex Fr.), якого ще називають трутовик променевий. Плодові тіла гриба у вигляді невеликих шляпок, біля основи — з горбиком. Поверхня шорстка, горбиста, жовто-бура, з шовковистим відтінком, поступово чорніє. На перших стадіях гниття деревина набуває білого забарвлення з жовтуватим відтінком, на кінцевих стадіях утворюються волокна, що легко відокремлюються, між якими розташовані скупчення світло-бурою грибниці. Найчастіше уражаються дерева з механічними ушкодженнями, а також ослаблені, затінені.

Біла периферична гниль гілок

Проявляється хвороба на гілках і пагонах ліщини, фундука, особливо в затінених вологих місцях у вигляді кільцевої гнилі. Збудником хвороби є трутовий гриб Vuilleminia comedens Maize, який уражує також гілки дуба.

Плодові тіла утворюються під епідермісом і мають вигляд розпростертих плівок жовтуватого, сірого або білуватого кольору. В окремих випадках за несприятливих умов для росту і розвитку рослин (зниження рівня ґрунтових вод тощо) гриб може викликати масове всихання дерев і кущів ліщини, фундука, дуба. Інфекція зберігається в деревині уражених рослин.

Усихання гілок (біла волокниста гниль)

Хвороба появляється на ліщині, рідше на фундуку, у вигляді відмирання кори та руйнування деревини по типу білої волокнистої гнилі.

Збудником хвороби є гриб Vuilleminia coryli Boidin, Lanq. & Gilles. На нижньому боці уражених гілок або на стовбурі гриб формує м’ясисто-воскові плодові тіла у вигляді розпростертих плівок завтовшки 1–1,5 мм, щільно притиснуті до субстрату.

Забарвлення їх варіює від білуватого до світло-коричневого кольору. Вони проривають епідерміс гілок і виступають зі щілин кори. За сильного ураження рослина відмирає, бо відбувається кільцювання гниллю поверхні стовбура.

Ураження рослин здійснюється базидіоспорами гриба переважно через різні пошкодження кори, зокрема комахами. Сильне ураження рослин хворобою спостерігається на рослинах, що ростуть у сильно затінених місцях.

Звичайний (європейський) рак

Хвороба проявляється на ослаблених стовбурах і гілках ліщини, фундука. Частіше ураження трапляється на дорослих насадженнях, а іноді — і в розсадниках. На рослинах 5–7 річного віку, як правило, виявляється у вигляді некрозу кори, що супроводжується утворенням напливів (наростів, пухлин) і глибоких ран.

Збудником хвороби є гриб Nectria galligena Bres. (синон. Dialonectria galligena (Bres.) Petch.).

Зараження здійснюється конідіями й сумкоспорами тільки через свіжіші рани на гілках і стовбурах. Грибниця розвивається в лубі й судинах деревини, спричиняючи відмирання й опадання кори. По краю рани щорічно утворюється валик (наплив), який руйнує гриб, тим самим збільшуючи ракову рану. У місцях ураження між щілинами утворюються кремово-білі подушечки — конідіальне спороношення, яке відбувається навесні й восени, переважно в періоди з високою вологістю.

Гриб зимує в ураженій корі й деревині грибницею та сумкоспорами в перитеціях. Розвитку хвороби сприяє м’який клімат — тривале тепле літо й м’яка зима з достатньою кількістю опадів. Шкідливість хвороби полягає в порушенні діяльності провідної системи кори, внаслідок чого порушується обмін речовин рослини, водний баланс, що негативно позначається на розвитку молодих пагонів і зимостійкості дерев.

Крім ліщини та фундука гриб уражує яблуню, грушу, вишню, черешню, горіх, бук, дуб, клен, граб, ясен, каштан, березу й інші види.

Диплодіоз

Ознаки захворювання проявляються на корі гілок, пагонах у вигляді темних плям, вкритих дрібненькими горбкуватими плодовими тілами — пікнідами. Згодом кора чорніє, всихає, листки скручуються, стають бурими й засихають.

Збудником хвороби є гриб Diplodia coryli Fckl., що спричиняє всихання гілок рослин. Під час вегетації гриб поширюється пікноспорами. Рясні роси й краплі дощу посилюють розтріскування пікнід і сприяють активному виходу пікноспор і масовому зараженню дерев і кущів. У посушливі роки пікніди іноді утворюються навесні наступного року.

Проростають пікноспори за наявності краплинної вологи й температури від +4 °С до +30 °С (оптимум +23…+25 °С). Масове зараження ліщини й фундука диплодіозом відбувається за наявності пошкоджень покривних тканин кори (морозобоїни, пошкодження шкідниками, рани під час обрізання дерев тощо).

Читайте також: Французька вісь: формування крони і догляд плодової стіни

Джерело інфекції — грибниця, що зимує в ураженій корі дрібних гілок і пагонів, а також пікніди з пікноспорами гриба на уражених органах. Навесні, коли в рослині починається сокорух і ріст тканин, починає розвиватися й грибниця патогену по краях ураженої ділянки. Вона проникає в здорову кору. Пікніди гриба під час весняних дощів вивільняють величезну кількість пікноспор, які заражають рослини.

Шкідливість хвороби полягає в ослабленні куща чи дерева загалом, всиханні гілок і пагонів.

Захисні заходи

Для закладання розсадників фундука підбирають вирівняні, захищені від вітрів ділянки, на віддалі не менше ніж 1 км від промислових плодових насаджень. У захисних лісосмугах навколо розсадника не варто висаджувати плодові, ялівець, глід й інші породи, які уражуються спільними хворобами.

Своєчасно розпушують ґрунт, особливо за утворення поверхневої кірки, аби уникнути розвитку кореневих гнилей. Систематично проводять захисні заходи проти личинок травневого хруща, дротяників й інших ґрунтових шкідників, які сприяють ураженості рослин гнилями й іншими хворобами.

Вносять тільки збалансовані норми органічних і мінеральних добрив на основі агрохімічного аналізу ґрунту. Слід пам’ятати, що одностороннє внесення азотних добрив підвищує сприйнятливість рослин до хвороб, а фосфорно-калійні добрива — підвищують їх стійкість.

Для закладання саду потрібно використовувати тільки здоровий садивний матеріал. Під час викопування саджанців в розсаднику ретельно оглядають кореневу систему. У разі виявлення ознак різних гнилей на головному та бічних коренях або кореневій шийці саджанців, а також з ознаками вірусних і фітоплазмових захворювань, рослини вибраковують і знищують.

Під час проєктування промислових насаджень фундука слід брати до уваги рельєф місцевості, експозиції схилу, тип ґрунту, вміст у ньому кальцію, глибину залягання ґрунтових вод й інші агроекологічні умови, які суттєво впливають на ріст і розвиток дерев, на їх стійкість до хвороб, та інші стресові чинники. Не рекомендується закладати насадження на південних схилах, на перезволожених ділянках, низинних місцях із поганою циркуляцією повітря, а також на ділянках із сильними північного напрямку вітрами та протягами.

Потрібно суворо дотримуватися рекомендованої густоти садіння саджанців, за якої рослини отримують хорошу освітленість, вільний рух повітря між ними, дотримання ґрунту пухким.

У молодих і плодоносних насадженнях восени та навесні до початку сокоруху потрібно ретельно очищувати стовбури й скелетні гілки від кори, яка відстала, моху і лишайників за допомогою скребка, кордщітки або щітки з твердою щетиною. Всі відходи збирають і спалюють. Цей захід важливий проти резервації багатьох збудників хвороб. Заражені й всохлі гілки вирізують на кільце із захопленням 10–15 см здорової тканини, з обов’язковою дезінфекцією та замазуванням садовою замазкою місць зрізів.

У разі виявлення ракових плям на штамбі або на товстих гілках слід провести обов’язкові лікувальні заходи із зачищенням ураженої кори до здорової деревини із захопленням 1,5–2см здорової кори навколо плями. Очищену кору збирають і спалюють, тому що вона є джерелом інфекції. Після зачищення рани дезінфікують 1%-м мідним купоросом і вкривають садовими замазками «Благо Сад», «Сантар СМ» й ін. Ефективне лікування дерев, уражених європейським раком, спостерігається за умов, коли в ґрунті достатньо вологи й збалансованих поживних речовин. Лікування дерев слід проводити рано навесні, до настання сприятливих температур повітря (+15 °С і вище) для розвитку хвороби.

Для захисту штамба й гілок від сонячних опіків, морозобоїн ефективним є осіннє вкриття кори садовою фарбою «Юніфарб», яка містить мідний купорос, сірку, антисептик і протимікробні добавки, що унеможливлює розвиток фітопатогенів й окремих шкідників у щілинах кори. Одного фарбування цією фарбою вистачає на цілий рік. За відсутності фарби «Юніфарб» можна використати водоемульсійні фарби ВД-К4-577; НД-511; ЕВА-27А й ін.

Читайте також: Кліщі й нематоди в саду

Спилювання, негайне видалення із саду і спалювання сильно уражених дерев або окремих гілок, що не піддаються лікуванню. Збирання й глибоке загортання опалого листя, перекопування пристовбурних ділянок, розпушування міжрядь. Усі ці заходи сприяють різкому зниженню резервації інфекції збудників гнилей деревини гілок і стовбурів.

У Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, не зареєстровано жодного фунгіциду, який можна було б застосовувати для профілактичних обприскувань дерев фундука та ліщини від хвороб. Досвід окремих господарств, фермерів і любителів-садоводів, які вирощують фундук, показує, що для обмеження первинної інфекції збудників гнилей, всихання гілок, диплодіозу, звичайного раку і зимуючих стадій шкідників ранньою весною «перед набуханням бруньок» проводять обприскування-омивання дерев розчинами інсектицидів (Препарат 30В, к. е. та ін.) з додаванням контактного фунгіциду на основі гідроксиду міді, в. г. (Косайд 2000, 2–2,5 кг/га та аналоги); сульфату заліза, з. п. (Айрон, 6–18 кг/га), сульфату міді, в. п. (Бордо МК, 15–18 кг/га й аналоги). Обприскування насаджень проводять в денну пору з нормою витрати робочого розчину 1000–1500 л/га. За відсутності фунгіцидів оброблення дерев до початку сокоруху обприскують 5%-м розчином сечовини, з омиванням кори штамба, скелетних гілок, усієї крони дерева і обов’язковим обприскуванням ґрунту під його кроною.

У весняний період у фазу зеленого конуса — початку розсування й відокремлення бутонів проти хвороб дерева обприскують 1%-ю бордоською рідиною або одним із фунгіцидів на основі діючих речовин: гідроксиду міді, в. г. (Косайд 2000, 2–2,5 кг/га та аналоги); манкоцебу, з. п. (Дітан М-45, 2–3 кг/га); метираму + гідроксиду міді, в. г. (Каурітіл 250 ДФ, 3 кг/га); сульфату міді, к. с. (Купроксил, 7 л/га та аналоги), хлорокису міді, в. с, (Абіга-Пік, 4–6 л/га).

Своєчасне проведення організаційно-господарських, санітарно-оздоровчих, агротехнічних і профілактичних хімічних заходів у насадженнях ліщини й фундука сприяє оптимальному росту і розвитку дерев, підвищені їх стійкості до хвороб і інших негативних чинників, отриманні високих урожаїв горіхів відмінної якості.

Іван Марков, професор НУБіП України

Як правильно вибрати високопоживні гібриди...

Для багатьох господарств у нинішніх скрутних умовах тваринництво стало якщо не «рятівною...

Важливість кормових добавок для свиней

Кормові добавки відіграють важливу роль у забезпеченні свиней необхідними поживними речовинами,...

Сучасні тенденції в сегменті розкидачів...

Розкидачі (або ж розподілювачі) гранульованих мінеральних добрив і нині є актуальними у...

АгроТренди

Чорний горіх: види та технологія вирощування

37860
Чорний горіх, поки це дерево не стало у нас особливо популярною культурою. Чорний горіх є найближчим родичем такого відомого нам волоського горіха, який ми звикли вирощувати у себе на ділянках і...

Виробництво та перспективи чорного часнику

26875
Нещодавно український медійний простір сколихнула новина - виявляється у світі вже давно популярний чорний часник. Більше того, він вважається найсолодшим овочем. Відразу допитливі фермери почали...

Експерт розказав, скільки потрібно вкласти в гектар овочів

13998
Не секрет, що потенціал овочевої галузі в Україні далеко не реалізований. Ми і досі щороку імпортуємо десятки і сотні тисяч різноманітних овочів, починаючи із цибулі та часнику і закінчуючи...

Про нас

Сайт "Агрономія сьогодні" - агрономічний довідник для фермерів та агрономів. На нашому сайті ви знайдете інформацію про вирощування, підживлення та захист сільськогосподарських культур.
Маршала Гречка, 13
+38 (044) 494 09 52
office@agronomy.com.ua

Останні новини

Використання матеріалів

Використання матеріалів і новин із сайту видання «Агрономія Сьогодні» дозволяється лише за умови посилання на http://agronomy.com.ua/. Для новинних та інтернет-видань обов'язковим є пряме, відкрите для пошукових систем, гіперпосилання у першому абзаці на процитовану статтю чи новину.