Особливості сівби дрібнонасіннєвих

Насіння ріпаку дрібне і легке. Його треба правильно посіяти. Розповімо про основні рекомендації щодо сівби цієї дрібнонасіннєвої культури.

Параметри висіву

Вважають, що оптимальна глибина висіву насіння сільгоспкультур – 10 діаметрів насіння. Для озимого ріпаку ця глибина становить близько 2 см. Можна висівати і на меншу глибину (1–1,5 см), але щоб забезпечити тривалий (для набухання й проростання) контакт насіння ріпаку з вологим ґрунтом, його, як правило, загортають на
2–3 см, але не глибше.

Коли сіють на глибину 1,5–2,5 см, за сприятливих умов польова схожість ріпаку перевищує 85%. Коли ж сіють завглибшки до 4 см, то за тих самих умов сходить не більше ніж 65% насіння. Що глибше заробляєте насіння, то менша його польова схожість.

Читайте також: Селекція озимого ріпаку: сучасні орієнтири і запити

Мілка сівба, особливо в суху погоду, теж не сприяє появі рівномірних дружних сходів. Відстань між насінням у ряду має бути понад 6 см, інакше у фазі 3–4 листків між сусідніми рослинами розпочнеться конкуренція. За норми висіву 50–60 насінин/м2 із міжряддям 15 см оптимальна відстань між насінинами становить 12–13 см. Але в разі збільшення ширини міжрядь відстань між рослинами в рядку скорочується. Тому посіви з міжряддями 30 або 45 см набагато чутливіші до нерівномірного розміщення рослин у рядах, ніж посіви з міжряддями 15–25 см. Щоб точно висіяти насіння, потрібна якісна сівалка, що здатна покласти кожну насінину на однакові глибину і відстань.

Попередник та обробіток ґрунту

Попередником для озимого ріпаку здебільшого є озима пшениця. Вона рано звільняє поле, після її збирання достатньо часу, щоб провести якісний обробіток ґрунту. Після збирання озимої пшениці на поверхні поля залишається велика кількість післяжнивних решток (соломи). Для більшості практиків це є проблемою, адже саме вибір обробітку ґрунту впливає і на сівбу. Насіння ріпаку дрібне, тож завданням основного і передпосівного обробітку є забезпечення якісного висіву. Насіння має щільно контактувати із ґрунтом, а не бути у «післяжнивній подушці».

Практичні поради

Розглянемо, як технологічна ланка – попередник, обробіток ґрунту і висів – має втілюватися на практиці.

У відділенні Голінка господарства «СП Агродім озимий ріпак вирощують на площі близько 1300 га. Планування вирощування будь-якої культури залежить насамперед від підготовки ґрунту. Який ґрунтообробіток обрати під озимий ріпак? Тут щодо технологічних пріоритетів, як говорить агроном господарства Олексій Деркач, є різні думки. Проте основна мета підготовки ґрунту – знищення плужної підошви. Це потрібно, щоб забезпечити корінню ріпаку можливість проникнути у глибші ґрунтові шари.

Озимий ріпак у господарстві висівають після озимої пшениці. Однією з технологічних вимог під час збирання такого попередника є подрібнення соломи і рівномірний її розподіл полем. Для цього зернозбиральні комбайни, насамперед, слід правильно налаштувати.

Ті, хто професійно вирощує ріпак, частіше обирають як попередник озимий ячмінь. Адже після його збирання агроном має більше часу на якісну підготовку ґрунту. Звісно, у регіонах із більш-менш достатнім вологозабезпеченням хорошим попередником є й озима пшениця. А от якщо цього важливого для життя рослин природного фактора бракує, то, ясна річ, перевагу надають ячменю через те, що його збирають на два тижні раніше.

Останніми роками після збирання попередників спостерігають нестачу вологи у ґрунті на момент висівання ріпаку. Для того щоб нівелювати такий ризик, у господарстві обирають ультраранні строки висіву озимого ріпаку. Тобто ґрунтообробну підготовку поля і власне сівбу розпочинають одразу після збирання озимої пшениці, приблизно із 20 липня. Так, ми нічого не переплутали, саме із 20 липня.

Солому після збирання рівномірно розподіляють пружинними боронами за діагоналлю поля. Тоді вносять 100 кг д. р./га КАСу із додаванням біодеструктора Екостерн. Одразу після цього одноразово лущать стерню на глибину 5–7 см дисковими лущильниками, а також агрегатом LEMKEN RUBIN. Проте, якщо ґрунт сухий, із цим агрегатом виникають проблеми. Річ у тім, що в конструкції його рами коротка база між першим і другим рядами дисків. Ґрунтова маса із соломою забивається між ними, тож забезпечити якісний обробіток ґрунту на глибину 10 см доволі проблематично.

Оскільки озимий ріпак вирощують на площі понад тисячу гектарів, а підготовку ґрунту слід провести в найкоротші строки, у господарстві поєднують різні технології ґрунтообробітку: глибоку оранку, дискування і глибоке розпушення. Слідом за ґрунтообробними агрегатами котками КЗК-10 ущільнюють верхній шар ґрунту і після цього висівають культуру.

Ріпак висівають із густотою 600 тис. шт./га, глибина загортання насіння – 2,0–2,5 см. Сіють сівалками Horsch та Great Plains. Після висіву насіння поле знову коткують. За такої технології у господарстві вдається отримати більш-менш рівномірні та повноцінні сходи.

Господарство «ТОВ «Колос»», що розташоване в екстремальному кліматичному регіоні – на Півдні України (Великомихайлівський район Одеської області), попри жорсткі умови вологозабезпеченості, досягає добрих результатів вирощування основних культур, про що розповідає директор Юрій Яловчук. Наразі тут обробляють 2700 га землі. Озимий ріпак вирощують, у середньому, на площі 250 га. Озимого ріпаку збирають по 3,8 т/га. Такий показник урожайності непоганий для південного регіону. Але пан Юрій – наполеглива людина, яка намагається бити власні рекорди. А щоб перевершити свої ж досягнення, потрібно щось кардинально змінювати у технології вирощування.

Вирощуванням озимого ріпку в господарстві зацікавилися понад 10 років тому, проте із чого починати цю справу, керівник і гадки на мав.

У цій кліматичній зоні кращим попередником під ріпак є озима пшениця. Після неї потрібно обов’язково спалити на полі солому, про це знають багато ріпаківників. Для чого? Річ у тім, що на Одещині, якщо висівати ріпак у солому, перемішану з верхнім шаром ґрунту, взагалі неможливо отримати врожай. На глибині 2–3 см у посівному шарі під час висівання ріпаку вологи ніколи не буває. Тож основна передумова отримання дружних сходів – насамперед правильний обробіток ґрунту, точніше – його мінімізація.

Найтиповіша технологія вирощування ріпаку озимого, яку застосовує більшість господарств цього регіону, така: після збирання озимої пшениці поле дискують, щоб закрити вологу та спровокувати проростання бур’янів. Тобто солома перемішується з верхнім шаром ґрунту. У результаті втрачають вологу, а солома, залишена для мінералізації, використовує азот. Після дискування, як правило, на поле заходить сівалка, призначена для мінімальної чи нульової технології вирощування. Насіння висіяли. Якщо після сівби випаде достатня кількість опадів, вважайте, що дуже пощастило – насіння зійде й будуть сходи. Хоча про достатню кількість вологи у серпні в цьому регіоні можна лише мріяти. Якщо опадів не буде взагалі, значить, провели «амбарні посіви». І з цим не посперечаєшся, адже вже багато господарств набули такого досвіду. Далі вже немає сенсу розповідати про те, як вивести ріпак на високу врожайність і рентабельність…

До 2016 року спалювання соломи під ріпак у господарстві «ТОВ «Колос»» було класичним агротехнічним заходом. За такого прийому врожайність ріпаку, наприклад 2015 року, на такій ділянці поля становила 63 ц/га. Тоді, щоправда, цьому полю поталанило – пройшов дощ. І така врожайність була найвища за всі роки вирощування культури.

Щоб перевершити свої напрацювання, потрібно щось змінювати у самій технології вирощування. Тож розглянемо польову картину одразу після збирання попередника: на полі лежить солома. І тут основна вимога до сівалки: висіяти насіння у ґрунт, не перемішуючи його із шаром післяжнивних решток.

Свого часу Юрій Яловчук провів у своєму господарстві цікаві досліди. Поле обсягом 125 га поділив на дві частини: на ділянці у 25 га застосував загальноприйняту для господарства технологію, тобто зі спалюванням соломи. На решті площі – 100 га – випробував ефективність роботи нової сівалки. Тож далі – особливості «незалежного польового випробування» на прикладі цього господарства.

Класична для господарства технологія така. На ділянці, де спалили солому, провели боронування дисковою бороною, після нього – передпосівний обробіток ґрунту культиватором типу «європак» на глибину висівання насіння. Посіяли озимий ріпак 20 серпня сівалкою John Deere 455 із густотою 600 тис. схожих насінин на гектар. Після сівби поле закоткували – це обов’язковий захід.

Читайте також: Захист ріпаку в умовах кліматичних змін

Слід зазначити важливий нюанс нової технології господарства, до якої дійшов керівник ТОВ «Колос»: попередник потрібно збирати таким зернозбиральним комбайном, який ретельно подрібнює і рівномірно розподіляє солому. Тож якщо господарство має закордонний комбайн, це не проблема. Якщо ж на полі залишаться солом’яні огріхи, ситуацію можна виправити за допомогою пружинної борони. Саме вона рівномірно розподілить солому і водночас закриє ґрунтові пори, якими випаровується дорогоцінна волога.

За два тижні до висівання ріпаку застосували гербіцид Раундап для знищення пророслих бур’янів і падалиці, яка частково проросла на той час. Далі без жодних попередніх ґрунтообробітків в оптимальні строки (20 серпня) висіяли ріпак із густотою 400 тис. схожих насінин на гектар. А потім спостерігали і доходили відповідних висновків.

На частині поля, де ріпак вирощували за традиційною технологією, за кілька днів після сівби всю вологу з ґрунту «видуло». А на полі, де працювала закордонна сівалка, залишені на поверхні рослинні рештки виконували роль мульчі, тому наявна ґрунтова волога збереглася майже повністю. І вже за чотири-п’ять днів там з’явилися рівномірні сходи.

Як згадує Юрій Вікторович, для нього як агронома така картина була дуже несподіваною. Так отриманий результат випробувань давав ще одну можливість: строки висівання ріпаку можна розтягувати або зміщувати до 10–15 днів.

За нової технології вирощування не було потреби застосовувати грамініцид, оскільки вся падалиця попередньої культури була на поверхні ґрунту, а ту, що проросла, знищив Раундап. Натомість той ріпак, що ріс за традиційної технології, неодмінно доводилося рятувати – проводити певні агрозаходи відповідно до поточного стану посівів.

За прийнятою у господарстві технологією врожайність отримали на рівні 25 ц/га, а за системи ґрунтообробітку стріп-тілл – удвічі більшу.

Степан Лозенко