Підживлення озимих
- Деталі
- Озимі
- 926
Усе, що стосується удобрення та підживлення озимих культур, зокрема пшениці, збурює жваву дискусію агрономів. Адже цей агротехнічний захід завжди відрізняється залежно від ґрунтово-кліматичних умов та вологозабезпечення.
Серед різних факторів, на які потрібно зважати під час підживлення озимих культур, беруть до уваги й стан посівів, що вийшли із зими, час відновлення весняної вегетації (ЧВВВ), види добрив, які можна використати на конкретних полях, як підживлення, та низку інших особливостей. Розглянемо найважливіші й отримаємо коментарі від експертів.
Оцініть стан поля
Виходячи із результатів наукових досліджень і практичного досвіду вітчизняні науковці рекомендують виважено підходити до підсівання чи пересівання озимих залежно від зрідженості та розвитку посівів, часу відновлення вегетації та інших чинників. Як свідчать дослідження, посіви із густотою стояння рослин 250–300 шт./м², що перебувають на початку фази кущіння, забезпечують вищу врожайність, аніж підсіяні чи пересіяні ярими ранніми зерновими культурами. Якщо на квадратному метрі залишилося менше ніж 150 розкущених або 200–250 нерозкущених рослин, такі площі пересівають.
Ремонту підлягають посіви із густотою 150–200 розкущених або 250–300 нерівномірно розміщених на полі нерозкущених рослин, а також площі, де рослин на період відновлення весняної вегетації менше ніж 350, і вони перебувають у фазі сходів. Посіви підсівають лише за пізнього відновлення вегетації, коли процеси весняного кущіння та росту озимих пригнічені.
Підживлення за раннього відновлення вегетації
Зріджені, слабко- та середньорозвинені посіви підживлюють якомога раніше по мерзлоталому ґрунту дозою азоту 25–30 кг д. р./га, що стимулюватиме додаткове весняне кущіння і підвищить загальну щільність стеблостою. Розвинені й перерослі посіви підживлюють N25–35 прикоренево (сівалками) у середині фази весняного кущіння. Надалі за сприятливих умов вологозабезпечення ефективним буде додаткове прикореневе підживлення посівів. Норма внесення азоту залежить від щільності стеблостою і потенційних можливостей посівів.
Особливості підживлення за пізнього відновлення вегетації
Як правило, пізнє відновлення вегетації спричинює тривалість зимового періоду. Воно найбільш небезпечне, тому діагностика стану посівів набуває першочергового значення. Питання підживлення за цих умов настільки складне, що доходить до критичної межі: чи доцільно взагалі проводити підживлення як із фізіологічної, так і з економічної точок зору? Небезпека із фізіологічного боку полягає у надмірному ослабленні рослин тривалим зимовим періодом і низьким вмістом вуглеводів. Підживлення таких рослин сприяє інтенсивному поглинанню азоту з мінеральних добрив, а запасів вуглеводів недостатньо, щоб включити його до білкових молекул. І тоді можливе фізіологічне отруєння рослин.
Тобто, якщо до підживлення посіви були зелені, то за 7–10 діб вони втрачають інтенсивність росту, жовтіють, іноді гинуть. Цей процес особливо посилюється в разі посухи. Завдяки спостереженням за такими посівами стверджуємо, що підживлювати посіви, надто ослаблені через тривалий зимовий період, можна лише тоді, коли вони утворять нові весняні вторинні корені. Це єдине свідчення того, що рослини регенерували всі пошкодження й відновили свої фізіологічні процеси, отже, здатні повноцінно засвоювати елементи живлення.
Читайте також: Озимі зернові: відновлення вегетації
Коли агроном впевнений у високій життєздатності рослин озимих зернових культур, то в разі пізнього відновлення вегетації необхідно:
• слаборозвинені посіви підживити якомога раніше. Що пізніше проведете підживлення, то менш ефективним воно буде;
• нормально розвинені посіви із зазначеними вище для цієї групи показниками щільності слід підживити по мерзлоталому ґрунту або у прикореневий спосіб одразу, коли це буде можливо;
• надмірно розкущені посіви за пізнього відновлення вегетації підживлюють наприкінці фази кущіння або на початку трубкування.
Незалежно від строків відновлення весняної вегетації озимих зернових культур норму азотних добрив для їх підживлення слід визначити виходячи із запасів азоту і стану розвитку рослин на початку весняної вегетації.
Замість резюме
Плануючи підживлення, варто пам’ятати. В одній молекулі хлорофілу – чотири атоми азоту. Саме тому пшениця від підживлення «зеленішає».
Глибина кореневої системи пшениці у фазі кущення сягає 70–90 см восени і 100–130 см навесні, наприкінці вегетації – 180–230 см. Основна маса коренів розташована в шарі ґрунту 0–50 см (І. Носатовський, 1965). Вона продовжує рости навіть узимку! Це про те, що добрива мають бути там, де корені.
Пшениця виносить азоту, в середньому, 30 кг/га на 1 т зерна і відповідну кількість соломи (ще +1 т).
Щоб розрахувати норми добрив балансовим методом, методом на прибавку врожайності або іншими методами, варто брати шар ґрунту не 0–30 см, що є стандартом для нашої агрохімії, а 0–100 см – стандарт у більшості прогресивних аграріїв світу. Інакше баланс не сходиться.
Читайте також: Мінеральне живлення озимої пшениці
Вміст азоту в ґрунті: загальний, легкогідралізований і мінеральний. Їх кількість і співвідношення постійно змінюються. Строк дії довідки про вміст мінерального азоту у ґрунті – кілька тижнів або навіть днів. А дані про вміст мінерального азоту актуальні лише сьогодні. Отже, точно обґрунтувати норму навіть на підставі точних аналізів практично неможливо.
Підживлення озимої пшениці по мерзлоталому ґрунту за своєю ефективністю на 25% перевищує прикореневий спосіб (О. В. Доценко, 2014).
Вносити одразу чи ділити на кілька разів? Тут усе залежить від регіону, вологи, механічного складу ґрунту. Розподіляти доцільно на легких ґрунтах, за раннього відновлення весняної вегетації (ЧВВВ), в умовах достатнього зволоження. Добрива ефективні лише у вологому ґрунту на глибині залягання основної маси кореневої системи. Практика свідчить, що в одному випадку ліпше внести один раз по мерзлоталому ґрунту, у другому – навпаки.
У роки з раннім ЧВВВ рослини озимих зернових добре кущаться навесні, мають більшу висоту, біомасу і врожайність. За раннього ЧВВВ норму азотних добрив можна зменшити (до 30% рекомендованих) та обов’язково передбачити додатковий фунгіцид у комплексі з ретардантами. За пізнього ЧВВВ, навпаки, варто збільшити (на 20% розрахункової згідно з нормативами) дозу весняних підживлень, а фунгіцидні обробки зменшити на одну (В. Д. Мединець).