Захист ріпаку озимого від хвороб в осінній період — елемент технології, важливість якого зростає щосезону

Сезон вирощування озимого ріпаку-2024/25 набирає обертів. Тож пропонуємо вам обговорити найактуальніші проблеми осіннього захисту ріпаку, які постали в останні роки.

Зазвичай ми починаємо планувати систему захисту, коли отримали сходи культури й можемо оцінити їх густоту та однорідність. Вибудовуючи систему захисту у цей час, найбільше уваги приділяють боротьбі з бур’янами та падалицею зернових культур у ранній післясходовий період, керуванню ростом і розвитком посівів і захисту від шкідників надалі. Захист же від хвороб часто відходить на другий план, бо в багатьох випадках регулятори росту, що їх ми застосовуємо, мають фунгіцидну дію. Обираючи препарати, наприклад, на основі тебуконазолу чи метконазолу, ми розраховуємо, що крім рістрегулятивного впливу вони забезпечать і достатній захист від хвороб. Чи справді це так? Щоб відповісти на це запитання, погляньмо на перелік хвороб, які найбільше поширилися в останні роки, та їхні особливості.

Одна з найпоширеніших хвороб осіннього і ранньовесняного періоду вегетації озимого ріпаку — фомоз. За інтенсивного розвитку ця хвороба може стати причиною чималого недобору врожаю — до 50%, що ми й спостерігали в сезоні-2023/24.

Ріпак уражують кілька видів фомозу — найчастіше це Phoma lingam (Tode ex Fr.) Desm., сумчаста стадія Leptosphaeria maculans (Desm.) Ces. et de Not. Перші прояви хвороби можна бачити ще в ранній післясходовий період, якщо посіяли уражене насіння, у вигляді зріджених сходів. Наступна характерна ознака ураження рослин фомозом — поява некротичних плям на листку (рис. 1) та в зоні кореневої шийки.

Рис. 1. Розвиток фомозу в осінній період

Ураження кореневої шийки криє низку небезпечних наслідків, як-от зниження зимостійкості рослин і навіть їх загибель. Якщо навесні, після зимівлі, фомоз розвивається далі, ми можемо спостерігати утворення типових некротичних плям із пікнідами на новому прирості листя, а також рак кореневої шийки — утворення виразок у прикореневій зоні (рис. 2).

Рис. 2. Ураження прикореневої зони стебла ріпаку фомозом

Якщо фомозом уражено прикореневу зону, рослини відстають у рості й передчасно відмирають. Також це може спричинити вилягання рослин, адже в місці ураження стебла формуються виразки, що зменшує його щільність. Найчастіше симптоми ураження фомозом прикореневої частини рослин спостерігається у фазу їх молочно-воскової стиглості. У цей час за візуальної діагностики в польових умовах можна сплутати фомоз із ураженням стебла білою гниллю. Характерна діагностична ознака ураження фомозом — утворення пікнід, які видно голим оком, та відсутність у стеблі склероцій, що типово для білої гнилі.

Основне джерело інфекції — міцелій на рослинних рештках (первинне джерело інфекції) та уражені рослини, на яких формуються пікноспори (вторинна інфекція).

Найчастіше для контролю поширення фомозу в посівах ріпаку застосовують фунгіциди на основі триазолів. Проте, якщо говорити про осіннє застосування фунгіцидів — регуляторів росту на ріпаку, вибір діючих речовин і препаратів досить обмежений, адже разом із фунгіцидним захистом потрібно запобігти переростанню рослин та витягуванню точки росту. Тільки кілька триазолів, як-от тебуконазол і метконазол, забезпечують вплив на морфологію культури, інгібуючи синтез гормонів росту — гіберелінів. На жаль, ці діючі речовини здебільшого недостатньо ефективні в контролі фомозу, як показують результати дослідів.

Ефективність найпоширеніших фунгіцидів-ретардантів проти фомозу на ріпаку наочно вдалося оцінити восени 2022 року (рис. 3 і 4), коли погодні умови сприяли поширенню й розвитку цієї хвороби.

Рис. 3. Результати обліків ураження фомозом. 31 ДПО у фазі 5–6 листків (осіннє застосування). Біла Церква, 2022 рік

Наступна хвороба, яку слід згадати, — борошниста роса. Зазвичай із борошнистою росою хрестоцвітих (Erysiphe cruciferarum) на ріпаку ми стикаємося навесні в період після цвітіння. Розвитку цієї хвороби сприяють висока температура повітря, нестабільний режим зволоження та слабка провітрюваність посівів. Однак торік, восени 2023-го, нам не раз надходили сигнали про розвиток борошнистої роси на ріпаку під час осінньої вегетації. А вже навесні 2024-го подекуди спостерігався епіфітотійний розвиток цієї хвороби після цвітіння культури. Тому особливості цієї хвороби теж варті уваги.

Рис. 4. Розвиток фомозу на ділянці, обробленій препаратом на основі тебуконазолу (ліворуч) і Сетар^® (праворуч)

Візуальні симптоми борошнистої роси на ріпаку не відрізняються від симптомів, що їх спричиняють борошнисторосяні гриби на інших культурах. Тобто головний візуальний симптом для діагностування — утворення білого, подібного до борошна нальоту на всіх вегетативних органах рослини (рис. 5-а). В окремих випадках, залежно від гібрида, може спостерігатися некротизація тканин навкруги ураження, що ускладнює діагностування (рис. 5-b). З огляду на суттєве поширення борошнистої роси цього року і на той факт, що патоген зберігається у вигляді спочилих спор на рослинних рештках і ґрунті, є підстави очікувати на борошнисту росу й цієї осені. Осінній розвиток борошнистої роси може завдати додаткових клопотів, адже названі вище фунгіциди — регулятори росту недостатньо ефективні в контролі цієї хвороби. Отже, знадобиться додаткове внесення спеціалізованих фунгіцидів саме проти борошнистої роси.

Рис. 5. Візуальні симптоми ураження борошнистою росою листя (ліворуч), листя і стебла (праворуч)

Крім того, прямий вплив на ефективність проти хвороб узагалі має фізична норма діючої речовини фунгіциду, що його ми застосовуємо. Це важливо пам’ятати, бо нині з’являються комбіновані морфорегулятори — фунгіциди, які містять триазольний (фунгіцидний) складник у поєднанні з регуляторами росту (хлормекват-хлоридом чи мепікват-хлоридом), які не мають фунгіцидної дії. Уміст фунгіцидного складника в таких препаратах зазвичай знижений, бо основний акцент робиться саме на рістрегулятивних властивостях. У цьому разі не варто очікувати від таких препаратів видатних фунгіцидних властивостей.

Отже, можна дійти висновку, що найпоширеніші однокомпонентні морфорегулятори — фунгіциди часто не можуть повною мірою вирішити обидва завдання — захистити від хвороб і одночасно сформувати рослину з необхідними параметрами. Тому в умовах зрослого тиску хвороб треба шукати рішення, яке поєднуватимуть ці важливі якості. І таке рішення є.

Чому саме Сетар^®

Ключ до успіху Сетар^® — два його складники, один з яких (дифеноконазол) відповідає за надійний і тривалий захист від хвороб, подовжуючи роботу листкового апарату та накопичення цукрів. Дифеноконазол забезпечує вищу ефективність, порівнюючи з іншими діючими речовинами того самого хімічного класу, що застосовують на ріпаку для контролю фомозу, і ще багато чим відрізняється, як-от триваліша ефективність. Другий складник Сетар^® — паклобутразол, який забезпечує рістрегулятивну дію.

Так, на відміну від багатьох продуктів, ми маємо справді універсальний препарат, який поєднує виражений вплив на морфологію рослин, запобігаючи переростанню, і демонструє набагато вищу ефективність у контролі хвороб ріпаку, порівнюючи з більшістю стандартів на ринку.

Підбиваючи підсумки, можемо впевнено казати, що із Сетар^® нам до снаги ефективно керувати ростовими процесами рослин ріпаку і забезпечувати надійний захист від хвороб. А результати — це успішна зимівля і вищий потенціал урожайності поля навесні, що становить фундамент для доброго врожаю, чого вам і бажаємо!

Олександр Соловйов, менеджер з
технічної підтримки, напрям
«Фунгіциди на технічних культурах»,
компанія «Сингента»