Захист ріпаку від хвороб

Недобір урожаю насіння від хвороб залежно від сорту чи гібрида й технології його вирощування коливається від 15 до 70% і більше, з тим значно погіршуються його посівні та технологічні якості

Сучасний інтегрований захист ріпаку від хвороб складається з організаційно-господарського, агротехнічного, імунологічного, біологічного і хімічного методів. Він є найнадійнішим, екологічно і економічно вигідним, де кожен із методів виконує певну роль в обмеженні поширення і розвитку того чи іншого захворювання.

Одним з ефективних методів захисту ріпаку є виведення і використання стійких проти хвороб сортів, які здатні без застосування або скорочення активних засобів захисту культури формувати високі, сталі та якісні врожаї. Високою польовою стійкістю до більшості хвороб характеризуються районовані сорти й гібриди ріпаку озимого: Альваро КВС, Арізона, Багіра, Бучацький, Вектра, Гибрірок, Гордон КВС, Далтон, Дайнемік, Дакс КЛ, Даріо, Джеспер, Діпло, ДК Естаро, ДК Експеншн, ДК Експіро, ДК Ексторм, Дюк, Ейнштейн, ЕС Артіст, ЕС Дануб, ЕС Гідромель, ЕС Капелло, ЕС Моменто, ЕС Одіс, Ксенон, Лексер, Людгер, Марк КВС, Мерседес, Нельсон, НК Технік, Оріолус, Оксана, Панчер, Принц, Рікорді, Румба, Северіно КВС, Темптейшин, Тігріс, Умберто КВС, Хенрі, Черемош, Шерпа та ін.; ріпаку ярого: Айдар, Добробут, Каліф, Отма, Рудіс, Сальса КП, Сіріус, Сріблястий 1, Траппер, Хузар, Юра та ін. Вирощування цих сортів і гібридів суттєво знижує затрати на пестициди, зменшує забруднення навколишнього середовища фунгіцидами.

Дотримання науково обґрунтованої сівозміни. Найменша ураженість рослин хворобами відбувається у спеціалізованих сівозмінах, у яких частка ріпаку становить 15–20% із максимальним насиченням їх зерновими культурами. Такі сівозміни дозволяють забрати ріпак із бурякових сівозмін, суттєво зменшити шкідливість бурякової нематоди на обох культурах, обмежити поширення хвороб. Насичення сівозміни ріпаком до 33%, порівнюючи із сівозміною, де йому відведено всього 13%, призводить до збільшення ураження рослин вертицильозним в’яненням до 30%, світлою плямистістю — до 45, білою гниллю — до 10, фомозом — до 5, альтернаріозом — до 4%.

Через відсутність спеціалізованих сівозмін ріпак озимий слід повертати на попереднє місце не раніше як через 4–6 років, а розрив між ріпаком і цукровими буряками й іншими капустяними культурами має бути не меншим ніж 5 років. Це дає змогу оздоровити ґрунт, істотно зменшити запаси первинної інфекції збудників несправжньої борошнистої роси, альтернаріозу, фомозу, білої і сірої гнилей та ін. Так, у разі повернення ріпаку озимого на попереднє поле через рік поширення альтернаріозу у фазі зеленого стручка становить 80–100% за інтенсивності ураження рослин 39,0–47,0 %; у разі його повернення через два роки ці показники становили, відповідно, 62–76 і 20–41; через три роки — 36–44 і 6–12; через чотири — 20–33 і 2–5%.

Ріпак озимий, 60-69 цвітіння, квітки

Вибір попередника передусім визначають часом його збирання і відсутністю загальних шкідників і збудників хвороб. Найкращими попередниками для ріпаку озимого є чорний і зайнятий пар, зернові бобові культури, злако-бобові сумішки на зелений корм; для ріпаку ярого — зернові по пару, картопля, кукурудза, багаторічні трави. Не рекомендується сіяти ріпак після інших капустяних культур і соняшнику, льону, коноплі, які уражуються білою й сірою гнилями, вертицильозним і фузаріозним в’яненням.

Дотримання просторової ізоляції (0,5–1,0 км) між посівами ріпаку озимого та ярого, між насінниками й товарними посівами ріпаку та інших капустяних культур істотно обмежує поширення аерогенної інфекції багатьох збудників хвороб, зменшує ураженість рослин хворобами.

Ріпак є найвимогливішим до родючості ґрунту й добре реагує на органічні та мінеральні добрива. Непридатні для ріпаку ґрунти важкі, глинисті, заболочені, засолені, кислі й легкі піщані, на яких рослини сильно уражуються кореневими гнилями, чорною ніжкою, фузаріозним і вертицильозним в’яненням, килою й іншими хворобами.

Унесення збалансованих доз органічних і мінеральних добрив на основі результатів агрохімічного аналізу ґрунту. Збалансоване живлення рослин макро- і мікроелементами суттєво підвищує їх стійкість до інфекційних хвороб та інших стресових чинників. Кислі ґрунти обов’язково вапнують.

_____________________

Обробіток ґрунту під ріпак озимий складається з 1–2 лущень стерні після зайнятих парів і рано зібраних попередників, оранки й обробітку подібно до напівпару. Передпосівну культивацію проводять одночасно із сівбою ріпаку

_____________________

Своєчасний і якісний основний і передпосівний обробітки ґрунту. Обробіток ґрунту під ріпак озимий складається з 1–2 лущень стерні після зайнятих парів і рано зібраних попередників, оранки й обробітку подібно до напівпару. Передпосівну культивацію проводять одночасно із сівбою ріпаку. Під ріпак ярий обробіток ґрунту такий самий, як і під ранні ярі зернові культури, подібно до покращеного зябу. За такого обробітку ґрунту створюються сприятливі умови для швидкого проростання насіння, появи дружних сходів, підвищення стійкості рослин до інфекційних захворювань, пришвидшується мінералізація рослинних решток у ґрунті, суттєво зменшується запас інфекції багатьох збудників хвороб ріпаку.

Сіють ріпак тільки високоякісним кондиційним насінням. Забороняється висівати ріпак із домішками склероціїв збудників білої, сірої гнилей, з ознаками пліснявіння. Проти зовнішньої та внутрішньої інфекції насіння ріпаку протруюють одним із дозволених препаратів на основі діючих речовин: Coniothyrium minitans штам CON/M/91-08, титр: >1*109 активних спор/г (LALSTOP® Contans WG, 1 кг/га — обробка пожнивних решток культури, яка була вражена Склеротинією, або 2 кг/га обприскування грунту перед посівом культри, схильної до Склеротинії.); диметомофу, з.п. (Акробат, 2 кг/т); карбоксину + тираму, в.с.к. (Віспар, 2,0–3,0 л/т та аналоги); клотіанідину + флуопіколіду + флуоксастробіну, тн (Модесто Плюс 510 FS, 16,7 л/т); тираму, к.с. (ТМТД, 3,0 л/т); тираму + карбендазиму, тн (Фунабен Т 480 FS, 2,5 л/т); тираму + металаксилу-М + тіабендазолу, тн (Фаер, 2,5–3,0 л/т); тіаметоксаму + металаксилу-М + флудиоксанілу, т.к.с. (Круїзер OSR 322 FS, 15,0 л/т); флудиоксонілу + металаксилу-М, т.к.с. (Максим XL 035 FS, 5,0 л/т). Протруйник обирають залежно від спектра його фунгітоксичної дії та рівнів захисної спроможності до хвороб, виявлених фітоекспертизою насіння.

Дотримання оптимальних строків сівби ріпаку озимого. На полях ранніх строків сівби рослини переростають, точка росту високо підіймається над поверхнею ґрунту, в результаті чого рослини легко пошкоджують морози й вимерзають, а під значним покривом снігу — випрівають у результаті інтенсивного ураження сніговою пліснявою. На полях пізніх строків сівби рослини не встигають сформувати розвинуту кореневу систему і прикореневу розетку листків і гинуть у разі незначного зниження температури взимку. Строки сівби суттєво корегуються на місцях передусім за наявності вологи в ґрунті й обробки насіння регуляторами росту. Ріпак ярий сіють одночасно з ранніми ярими зерновими культурами. Пізня сівба ріпаку ярого сприяє ураженню рослин кореневими гнилями, фомозом, борошнистою росою.

Ріпак озимий, 70-79 утворення стручків

Дотримання оптимальної норми висіву насіння для кожного гібрида чи сорту, глибини загортання насіння. У загущених посівах рослини сильно уражуються несправжньою борошнистою росою, фомозом, альтернаріозом, в зріджених — циліндроспоріозом. Боронувати посіви ріпаку слід у разі крайньої потреби, тільки якщо утворюється щільна поверхнева кірка, тому що цей захід завдає рослинам численних механічних пошкоджень зубами борін і призводить до масового зараження рослин фомозом.

За умов переростання рослин озимого ріпаку восени й пов’язаного з цим зниження їхньої зимостійкості, а також у разі прогнозу розвитку альтернаріозу, фомозу, циліндроспоріозу проводять профілактичні обприскування рослин у фазу 5–7 листків фунгіцидами, які мають ретардантні властивості, на основі діючих речовин: дифеноконазолу + паклобутразолу, к.с. (Сетар 375 SC, 0,3–0,5 л/га); метконазолу, в.р. (Карамба, 0,75–1,25 л/га); метконазолу + мепикват-хлориду, в.р. (Карамба Турбо, 0,7–1,4 л/га); пропіконазолу, к.е. (Тілт 250 ЕС, 0,5 л/га та аналогами); пропіконазолу + тебуконазолу, к.к.р. (Титул Дуо, 0,25–0,3 л/га), протіоконазолу + тебуконазолу, к.е. (Тілмор 240 ES 0,75–0,9 л/га), тебуконазолу, ке, ев, ке. (Беркут Форте, кс, 021–0,5 л/га; Фолікур 250 ЕW, 0,5–0,75 л/га й аналоги). Ці препарати не лише ефективно стримують поширення й розвиток хвороб на рослинах, а й інгібують ріст рослин, сприяють активному нагромадженню в коренях органічних пластичних речовин, підвищують зимостійкість рослин. У результаті такого оброблення рослин утворюються вкорочені й потовщені стебла, закладається стійка біо­логічна основа їх високої стійкості до хвороб і високої продуктивності.

У фазу стеблування-бутонізації ріпаку озимого в разі прогнозу інтенсивного розвитку хвороб проводять профілактичне обприскування посівів одним із дозволених фунгіцидів на основі діючих речовин: алюмінію фосфіту + фосфористої кислоти, р.к. (Фитал, 2,0–3,0 л/га); азоксистробіну, вг (Кларк, 0,25–0,4 кг/га); азоксистробіну + ізопіразаму, к.с. (Сіметра 325 SC, 0,5–1,0 л/га); азоксистробіну + тебуконазолу к.с. (Тебаз Про, 1,0 л/га); азоксістробіну + флутриафолу, к.с. (Арбалет, 1,0 л/га); азоксістробіну + ципроконазолу, к.с. (Амістар Екстра 280 SC, 0,75–1,0 л/га); беномілу, з.п. (Бенорад, 0,5–0,7 кг/га); дімоксістробіну + боскаліду, к.с. (Піктор, 0,5 л/га); дифеноконазолу + азоксистробіну, кс (Діканто, 0,5–0,6 л/га); дифеноконазолу + паклобутразолу, к.с. (Сетар 375 SC, 0,3–0,5 л/га); карбендазиму, к.с. (Форсаж 500 SC, 0,6 л/га та аналоги); металаксилу-М + манкоцебу, в.г. (Ридоміл Голд МЦ 68 WG, 2,5 л/га та аналоги); манкоцебу, з.п. (Дітан М-45; Фонтес, 2,5–3,0 л/га); метконазолу, в.р. (Карамба, 0,75–1,25 л/га); пікоксістробіну + ципроконазолу, к.с. (Аканто плюс 28, 0,5–1,0 л/га); піраклостробіну, ке (Піраклін, 0,4–0,6 л/га); піраклостробіну + боскаліду, кс (Баскайд, 0,5–0,6, л/га); піраклостробіну + метконазолу, к.е. (Альтерно, 0,5–1,0 л/га); пропіконазолу, к.е. (Тілт 250 ЕС; Вето 250, 0,5 л/га та аналоги); пропіконазолу + тебуконазолу, м.е. (Колосаль Про; Стайєр 500, 0,4–0,6 л/га); пропіконазолу + тебуконазолу, к.к.р. (Титул Дуо, 0,25–0,3 л/га); протіоконазолу + флуопіраму, с.е (Пропульс 250 SE, 0,8–0,9 л/га); протіоконазолу + тебуконазолу, к.е. (Тілмор 240 ES, 0,75–1,0 л/га); сірки, в.г. (Тіовит Джет 80 WG, 6,0–8,0 кг/га); тіофанат-метилу + тебуконазолу + цифлуфенаміду, се (Ютака, 1,0–1,4 л/га); тебуконазолу, ев, кс (Фолікур 250 EW, 0,5–1,0 л/га; Букат 500, кс, 0,5–0,75 л/га; Беркут Форте, кс, 0,42 л/га та аналоги); тебуконазолу + азоксистробіну, к.с. (Кустодія, 1,0–1,2 л/га); тебуконазолу + прохлоразу, в.е. (Замір 400, 1,0–1,5 л/га та аналоги); тебуконазолу + тіофанат метилу + цифлуфенабіну, се (Конфірм 1,0–1,4 л/га); флуоксастробіну + тебуконазолу, кс (Евіто Т, 0,5–1,0 л/га); флутріафолу, кс (Флутрол,0,25 л/га); флутріафолу + тебуконазолу, к.с. (Імпакт Т, 1,0 л/га); фосетіл алюмінію, з.п. (Альєтт, 1,2–1,8 кг/га); ципроконазолу + азоксистробіну, кс (Азоципер НЕО, 0,7–1,0 л/га). Вибір фунгіциду зумовлено спектром фунгіцидної дії та рівнів захисної спроможності препарату до хвороб, які виявлено в посівах ріпаку.

Проти білої та сірої гнилей ефективним заходом є своєчасне збирання врожаю, за потреби — десикація посівів, ретельне очищення і сушіння насіння. Для товарного насіння воло­­­гість доводять до 7–8%, насіннєвого — до 8–10% і зберігають за температури не вищої за 10–15 °С.

Іван Марков, канд. біол. наук,
професор НУБіП України