Вплив різних добрив на продуктивність сої в різних ґрунтово-кліматичних зонах України

На сьогодні соя є однією з економічно вигідних культур, бо, по-перше, є чудовим попередником; по-друге, має продовольче та агротехнічне значення, що дозволяє використовувати насіння сої в різних сферах (харчування людей, промислові цілі тощо); по-третє, посіви сої як пожнивної дозволяють отримувати два врожаї на рік й уникнути більшості хвороб по монокультурі; по-четверте, соя може вирощуватися в більшості регіонів нашої країни

Вирощування сої в різних зонах

Збільшення площ вирощування сої в Україні та світі не дає реалізувати потенціал цієї культури на 100%. Це можна пояснити недостатніми знаннями про культури, застарілими технологіями вирощування.

Таким чином, питання удосконалення удобрення рослин сої та покращення технології вирощування шляхом оптимізації органічного та мінерального живлення є досить важливим й актуальним, бо недостатньо вивчена реакція сої на комплексне застосування різних видів добрив у різних ґрунтово-кліматичних зонах України та взаємодія між собою кількох різних за природою видів добрив. Комплексне використання добрив за різних ґрунтово-кліматичних умов потребує додаткового вивчення, має важливе значення у веденні сільського господарства в наш час.

Залежно від комплексних систем удобрення вперше було визначено продуктивність сої в різних зонах вирощування. Для підвищення ефективності й отримання вищої врожайності було визначено оптимальну кількість удобрення, яка є універсальною для різних зон. Цю систему удобрення можна рекомендувати для господарств, що спеціалізуються на вирощуванні сої або тільки планують вирощувати культуру в сівозміні.

Читайте також: Соя-2023. Як отримати максимальний урожай?

Ґрунтові та кліматичні умови України дозволяють вирощувати сою в кожній області. Однак лідерами за врожайністю та валовому збору є західні області: Хмельницька, Львівська, Тернопільська, Вінницька. Тут середня врожайність коливається від 3 до 3,5 т/га. Це можна пояснити більшою кількістю опадів. Найменші врожаї сої можна спостерігати в південних та східних регіонах, наприклад, Миколаївська та Донецька області. Середня врожайність тут коливається від 1 до 1,4 т/га.

Зона Степу в середньому має врожайність 1,95 т/га, зона Лісостепу — 2,05 т/га, зона Полісся — 2,7 т/га.

Система удобрення — це комплекс науково обґрунтованих заходів раціонального екологічно чистого використання органічних і мінеральних добрив, хімічних меліорантів, розрахований на ротацію сівозміни, у якому передбачено норми, строки, способи та своєчасність заорювання в ґрунт добрив залежно від запланованого врожаю, біологічних особливостей, ротації культур у сівозміні з урахуванням властивостей і поєднання органічних, мінеральних добрив, їх прямої дії та післядії, ґрунтово-кліматичних і економічних умов господарства, охорони навколишнього середовища.

Види удобрення сої

Залежно від виду добрив розрізняють мінеральну, органічну, органо-мінеральну та комплексну системи удобрення сої.

Соя дуже вимоглива до мінерального добрива. Тому впродовж усього періоду вегетації потребує надходження елементів живлення — важливими елементами є азот, фосфор і калій. З тим соя за допомогою достатньо потужної кореневої системи може засвоювати елементи живлення не лише з верхніх шарів ґрунту, а й з тих, що набагато глибше й перебувають у недоступній для інших рослин формі.

Таким чином, упродовж усього періоду розвитку соя потребує достатньої кількості різних мікроелементів, що є в мінеральному добриві.

Ще одним способом удобрення є внесення органічних добрив. Це чудовий спосіб не лише утилізувати екологічно небезпечні речовини, а й повернути у ґрунт елементи мінерального живлення, які були винесені урожаєм і, таким чином, підвищити врожайність культури й ґрунту.

Органічні добрива мають важливе агротехнічне значення для сільського господарства, адже вони несуть усі елементи мінерального живлення, що потрібні рослинам.

Крім того, органічні добрива є джерелом окису вуглецю. Розкладаючись у ґрунті, з органічних речовин виділяється вуглекислий газ, яким насичується приземне повітря, покращуючи живлення рослин і засвоювання елементів мінеральних добрив.

Унесення органічних добрив сприяє підвищенню врожайності культури в середньому на 0,2–0,7 т/га залежно від культури.

Органо-мінеральна система удобрення поєднує два види згаданих вище добрив. Запровадження такої системи сприяє підвищенню урожайності завдяки достатній кількості елементів живлення та швидкому їх засвоєнню протягом усього періоду вегетації.

Комплексна система удобрена містить поєднання мінеральних, органічних добрив і листкового підживлення. Важливо не лише забезпечити рослину сої добривами до сівби, а й підживити необхідними мікроелементами в процесі вегетації. Це сприятиме стійкості рослини до стресових умов (наприклад, посуха, буревій, дія пестицидів тощо) та правильному формуванню майбутнього врожаю (кількість бобів, маса 1000 насінин, уміст протеїну тощо). Як правило, листкове підживлення виконують у певні періоди розвитку і формування окремих органів рослини.

Також за строками розрізняють передпосівне (основне), припосівне (рядкове, гніздове) внесення добрив.

У передпосівне внесення рекомендують вносити повну норму органічного добрива та 70% мінерального. Це забезпечить рослину необхідними елементами живлення на тривалий період. Однак можна вносити й тільки одне із цих добрив у повній нормі.

Припосівне здійснюється під час сівби з унесення добрив неподалік від рядка на 2–3 см глибше від насіннєвого ложа і збоку від рядка. Таке внесення забезпечить рослину елементами живлення на тривалий час.

Застосування одно- та дворазового листкового підживлення підвищує врожайність культури на 0,3–0,5 т/га.

У сучасних інтенсивних технологіях передбачено внесення не лише основних мінеральних добрив зі складовими елементами азот, фосфор і калій, а й необхідних для певної рослини макро- і мікроелементів.

Дефіцит елементів

Недостатня кількість чи відсутність того або іншого елемента живлення сприяє гальмуванню росту і розвитку рослини.

Наприклад, через брак азоту відбувається слабке формування стеблового та листкового апарату. Це призводить до обмеження зростання органів плодоутворення та відбувається зниження врожайності. За дефіциту азоту листки сої, починаючи з нижнього ярусу, набувають світло-зеленого і навіть жовтого забарвлення. У рослини уповільнюються ростові процеси, що призводить до низької врожайності та погіршення якості продукції.

За фосфорного голодування рослини значно затримуються в рості, особливо в конкретні фази розвитку, наприклад, під час цвітіння чи дозрівання. Також погано розвивається молоде листя. Ззовні листкова поверхня культури набуває нездорового забарвлення. Краї нижніх листків стають жовтими, бурими або чорними. Є ще один спосіб визначити, що на вашому полі саме брак фосфору, а не бактеріальні хвороби чи інші стреси. Викопайте рослину і подивіться на її коріння. За фосфорного голодування воно матиме видовжену форму, від бурого до чорного кольору з малою кількістю побічних корінців.

Читайте також: Міравіс® Дуо — новий SDHI фунгіцид для захисту сої професійного рівня

Якщо існує дефіцит калію, то спочатку на листках можна спостерігати пожовтіння, пізніше по краях з’являються коричневі плями й смуги, які згодом перетворюються на некрозні ділянки, що призводить до відмирання та опадання листя. За значного дефіциту калію в сої утворюється невелике, зморщене, деформоване насіння.

Дефіцит сірки проявляється в хлоротичному пожовтінні листків. Кінчики молодих листків можуть відмирати й опадати. Брак сірки негативно впливає на цвітіння і плодоношення сої.

За дефіциту магнію спостерігається міжжилковий хлороз старих листків. Листки набувають коричневих некротичних пошкоджень. Це є наслідком зниження врожайності культури.

Дефіцит марганцю спостерігається у вигляді плямистого міжжилкового хлорозу молодих листків. Також з’являються коричневі некротичні пошкодження, опадають молоді листки. Це також впливає на врожайність.

Брак бору проявляється міжжилковим хлорозом і некрозом молодих листків, деформацією молодих листків, скороченням міжвузля, відмиранням бруньок, розтріскуванням і загниванням стебел і стручків, низьким заплідненням та формуванням насіння.

Дефіцит цинку можна побачити через хлороз молодих листків, жовту плямистість та бронзовий некроз старих листків. Рослини стають низькорослими. Отримуємо неоднорідну та низьку врожайність.

Якщо бракує молібдену, рослини відстають у рості. Проявляється пожовтіння старих листків. За гострого дефіциту опадають листки. Рослини набувають багряного кольору через накопичення пігменту антоціану.

Дефіцит кобальту є причиною поганого росту й розвитку рослин. Його можна виправити внесенням добрив.

Збалансоване внесення добрив дозволяє уникнути як дефіциту, так і надлишку елементів живлення, а також можливої негативної взаємодії між ними. Всі елементи, яких бракує в ґрунті, потрібно вносити в дозах, оптимальних для живлення рослини. До того ж ураховувати їх вплив на рослини та взаємодію один з одним. Тільки в такому разі від них буде позитивна дія, що сприятиме підвищенню врожайності. Численні досліди показали, що внесення мінеральних добрив, наприклад, NPSZn чи NPKZn, покаже нижчий урожай, порівнюючи з унесенням NPKSZn. Те саме стосується й інших співвідношень добрив без основних елементів.

Юрій Мащенко, канд. с.-г. наук, завідувач
науково-технологічного відділу збереження родючості
ґрунтів ІСГС НААН, експерт-дорадник з питань рослинництва
Олег Гайденко, канд. тех. наук, учений секретар,
завідувач відділу маркетингу та наукового забезпечення
трансферу інновацій ІСГС НААН, ст. наук. співроб., дорадник
з питань механізації сільського господарства та економіки
сільськогосподарського виробництва
Євгенія Руденко, начальниця відділу збуту (маркетингу)
ТОВ «Юей Груп Дистрибьюшен»