Хвороби люпину

Люпин уражується великою кількість хвороб різної етіології, які істотно знижують як продуктивність рослин, так і якість отриманого врожаю. Розглянемо найбільш небезпечні із них

Кореневі гнилі

Симптоми проявлення кореневих гнилей на люпині такі ж самі, як і на інших зернобобових культурах. Під час проростання насіння уражується гіпокотіль і корені. На сходах загнивають корені, стебла біля кореневої шийки і сім’ядолі, поверхня яких вкрита штрихами, подовженими плямами або виразками темно-червоного або коричневого кольору. Загнивання поширюється вглиб і призводить до розриву тканин і руйнування кореневої системи. При сприятливих умовах для розвитку грибів вони проникають глибоко і заселяють провідні судини, що посилює патологічний процес. Хвороба у період проростання насіння протікає дуже швидко, і уражені рослини у своїй більшості гинуть до появи сходів на поверхні ґрунту, спричиняючи зрідження посівів.

На дорослих рослинах спостерігається ураження коренів, кореневої шийки і основи стебла, на яких з’являються темно-бурі смуги. В місцях ураження тканина загниває, набуває чорного забарвлення. Провідна система коренів, стебел, черешків листків і квітконіжок набувають коричнювато-червонуватого забарвлення з різними відтінками. У деяких випадках флоема повністю згниває разом з покривною тканиною, і ксилема оголюється. Зазвичай уражені рослини відстають у рості і розвитку, листки на них поступово жовтіють і засихають. Рослини легко висмикуються із ґрунту. Ураженість люпинів кореневою гниллю сприяє пошкодження сходів личинками комах (дротяники, бульбочкові довгоносики, паросткові мухи та ін.).

Коренева гниль

Фузаріозна коренева гниль є надзвичайно шкідливим. Коефіцієнт шкідливості хвороб в різні роки коливається в межах 60–70%, а втрати урожаю сягають 35–50%. Збудники фузаріозної кореневої гнилі розвиваються у межах широкого діапазону температури — від +5 до +35 °С тепла. Для розвитку хвороби найбільш сприятливою є понижена вологість ґрунту 40–60%. На пошкоджених рослинах личинами бульбочкових довгоносиків, росткових мух, дротяників інтенсивність розвитку фузаріозної гнилі суттєво зростає. На супіщаних ґрунтах її розвиток посилюється у разі низької вологості (меншої за 50%) й відносно високої температури повітря (20 °С), а на важких за механічним складом — у разі ущільнення ґрунту і температури повітря 18–25 °С. Стійкішими до хвороби є сорти жовтого люпину. Джерелом інфекції є уражені рештки й заражене насіння. Недобір урожаю може сягати 15–50% і більше, знижується якість отриманої продукції.

Ризоктоніозна коренева гниль

Хвороба виявляється протягом вегетації рослин на підземній частині стебла, стрижневих і бокових коренях у вигляді коричневих розпливчастих вдавлених плям, які можуть охоплювати стебло. Уражується точка росту молодих корінців. На зрізі ураженої тканини коренів проглядаються світло-забарвлені товсті колінчасто-зігнуті гіфи гриба, які пронизують уражену тканину. У разі інтенсивного ураження кореневої системи рослини в’януть і гинуть. Збудник Rh. solani крім гороху, уражує цукрові буряки, картоплю, редьку, щавель, капусту, моркву, огірки, салат, гарбузи, тютюн та інші культурні рослини. Популяція гриба представлена багатьма расами, які за патогенністю і морфологічними ознаками суттєво відрізняються одна від однієї. Джерелом інфекції є склероції гриба, які зберігаються в ґрунті до трьох років і більше. Навесні вони проростають ростковими гіфами, які проникають через покрівельні тканини кореня, спричиняючи зараження рослин. За вологості повітря 86–96% гриб формує базидіальну стадію у вигляді брудно-сірої плівки в основі уражених стебел.

Читайте також: Захист посівів люпину від хвороб

Найбільше шкодить хвороба на важких запливаючих глинистих ґрунтах, особливо у роки з холодною затяжною весною. У результаті ураження кореневої системи нерідко розвиток ризоктоніозу призводить до в’янення і передчасного відмирання уражених рослин.

Пітіозна коренева гниль

Хвороба виявляється переважно на ґрунтах з високою та надмірною вологістю за умов суттєвого похолодання у період сівби і з’явлення сходів люпину. Проявляється хвороба у вигляді двох форм: загнивання насіння у ґрунті і звичайної кореневої гнилі. Під час проростання насіння уражуються переважно зародкові корінці, які розм’якшуються, загнивають, стають бурими. Проростки гинуть ще до появи сходів на поверхні ґрунту. За ураження кореневої системи дорослих рослин захворювання локалізується частіше на бокових тоненьких корінцях у вигляді світло-бурих плям. На ураженій тканині нижньої частини стебла і навколо нього на вологій поверхні ґрунту з’являється ніжний, рясний білий наліт збудника хвороби. Інколи розвиток хвороби може відбуватися хронічно в прихованій формі без видимих зовнішніх ознак. Такі рослини зазвичай відстають у рості, мають хлоротичне забарвлення, часто не плодоносять.

Під час вегетації гриб P. debarianum поширюється конідіями, а джерелом інфекції є ооспори в уражених рештках. Розвиток пітіозної кореневої гнилі спостерігається на загущених посівах, перезволожених ділянках поля, за наявності міцної поверхневої кірки на важких за механічним складом ґрунтах під час сходів культури, на кислих і солонцюватих ґрунтах, за прохолодної дощової погоди, за частого повертання культури на попереднє поле.

Гриб Th. basicola уражує понад 100 видів рослин, в тому числі квасолю, люпин, льон, конюшину. В циклі свого розвитку гриб формує конідіальне спороношення і хламідоспори. Інтенсивний розвиток хвороби відбувається в прохолодні роки за достатньої вологості на слабокислих або слаболужних ґрунтах (рН 5,8–8,0). Інтенсивне зараження рослин відбувається за оптимальної температури +16…+24 °С. Джерело інфекції — уражені рештки, у яких зберігається грибниця і хламідоспори в ґрунті.

Фузаріозне в’янення

Перші ознаки хвороби можна виявити у фазі сходів на сім’ядолях у вигляді темних вдавлених плям і виразок. У разі сильного ураження сходи гинуть. Проявляється хвороба окремими осередками, починаючи з фази розетки листків і до початку бутонізації та цвітіння (коли відбувається масове в’янення рослин), а іноді й до збирання урожаю. На уражених рослинах листки жовтіють, скручуються і засихають, верхівки рослин відмирають. Характерна діагностична ознака в’янення — побуріння провідних судин, які добре помітні на поперечному розрізі стебла і кореня. У вологу погоду біля кореневої шийки та основи стебла утворюється білий або світло-рожевий наліт, помаранчеві або рожеві подушечки. Іноді наліт буває на стулках бобів. В уражених бобах формується щупле насіння.

Фузаріоз

Джерелом інфекції є уражені післяжнивні рештки, ґрунт і заражене насіння. Шкідливість хвороби полягає в тому, що рослини гинуть на ранніх фазах розвитку ще до початку формування бобів, що призводить до сильного зрідження посівів. Недобір урожаю може сягати 100%. Епіфітотійний розвиток хвороби у 70-х роках минулого століття на Україні став причиною суттєвого скорочення посівних площ люпину.

Антракноз

Проявляється протягом усього періоду вегетації люпину. Перші його ознаки виявляються на сім’ядолях, на стеблах над сім’ядолями, на підсім’ядольному коліні у вигляді плям, які згодом перетворюються у поглиблені виразки. Масовий розвиток хвороби відбувається у фази бутонізації та утворення бобів. На черешках, розгалуженнях стебел у верхній їх частині, а потім і на бобах з’являються вдавлені плями і виразки, заповнені слизовою масою помаранчево-рожевого кольору, які є спороложами гриба. Рідше плями проявляються на листках. Збудником хвороби є сумчастий гриб Glomerella cingulata Spauld. et Schr.

Читайте також: Технологія вирощування люцерни

Під час вегетації рослин гриб поширюється конідіями. Розвиток антракнозу значною мірою залежить від погодних умов, особливо в період від фази швидкого росту до фази утворення зелених бобів. Передумовою розвитку епіфітотії є підвищення середньодобової температури до +18…+20 °С і відносної вологості повітря до 75% і більше в період появи первинних осередків інфекції у верхньому ярусі рослин. Подальший розвиток антракнозу визначається кількістю і частотою випадання опадів у період вегетації (травень, червень і липень). Спостерігається пряма залежність розвитку хвороби в цей період від таких комплексних метеорологічних показників, як коефіцієнта зволоження (КЗ) і гідротермічного коефіцієнта (ГТК). Розвиток епіфітотії антракнозу настає, якщо в ці місяці КЗ досягає значення 0,8–1,2, а ГТК підвищується до рівня 1,6–3,0.

Бура плямистість (цератофороз)

Зовнішні ознаки хвороби проявляються на молодих рослинах на початку або в середи­ні червня у вигляді дрібних бурих плям зі світло-зеленою облямівкою, на дорослих рослинах — сірувато-бурих або червонувато-бурих великих плям неправильної форми. На нижній частині стебла з’являються неправильної форми темно-коричневі плями 1–2 см завдовжки. Сильно уражені рослини стають повністю бурими. На бобах хвороба проявляється у вигляді вдавлених плям чи виразок з темно-коричневим або чорним нальотом. Уражене насіння бурого кольору, не проростає або утворює уражені сім’ядолі. У посівах люпину хвороба часто виявляється окремими осередками.

Бура плямистість

Шкідливість хвороби виявляється у зрідженні посівів (за умов висіву зараженого насіння у ґрунт і проявлення кореневої і сім’ядольної форм ураження), зниженні асиміляційної поверхні рослин в результаті передчасного відмирання уражених листків, суттєвому недоборі урожаю насіння і зниженні його якості.

Іван Марков, професор НУБіП України