Захист посівів люпину від хвороб

Люпин як бобова сільськогосподарська культура потребує ретельної уваги агрономів і фермерів. У сівозміні господарства ця культура покращує ґрунти, сприяє просторовій ізоляції проти шкідників та бур’янів. Однак люпин уражається низкою хвороб, що можуть завдавати значної шкоди посівам. Рекомендуємо звернути увагу аграріїв на захист від них.

Септоріоз

Хвороба проявляється на листках, рідше на бобах, спочатку у вигляді великих жовтуватих неправильно округлих плям із темно-бурою облямівкою. Пізніше центральна частина плями стає білою. За сильного ураження всі листки вкриваються білими плямами й чорними крапками — пікнідами гриба. Уражені листки жовтіють і відмирають. Інколи ознаки з’являються і на бобах.

Збудником хвороби є гриб Septoria lupini Kasnowski. У своєму циклі розвитку гриб формує пікнідіальне спороношення. Поширюється гриб пікноспорами. Зараження відбувається за наявності крапель води на рослинах і температури в межах +11…+26 °С (оптимум +18…+22 °С). Інкубаційний період хвороби за оптимальних умов становить 5–7 днів. Джерелом інфекції є уражені післяжнивні рештки, на яких патоген зберігається пікнідами.

Шкідливість хвороби виявляється в зниженні асиміляційної поверхні рослин у результаті передчасного відмирання уражених листків, зниженні продуктивності рослин і кормових якостей зеленої маси.

Борошниста роса

Зовнішні ознаки хвороби проявляються на листках, стеблах, рідше на квітках і бобах, що вкриваються білим рідким борошнистим нальотом, який складається з грибниці й конідіального спороношення гриба. Пізніше наліт набуває брудно-сірого забарвлення в результаті утворення великої кількості чорних крапок — клейстотеціїв гриба.

Збудником хвороби є гриб Erysiphe communis Grev, який уражує всі зернобобові культури. Під час вегетації гриб поширюється конідіями, які легко розносяться вітром, крапельками дощу і комахами, що призводить до швидкого поширення хвороби на посівах.

Читайте також: Особливості процесів заготівлі кормів із трав

Оптимальними умовами для проростання конідій гриба є температура повітря в межах +18…+22 °С і відносна вологість 96–100%. Інкубаційний період розвитку хвороби за такої температури триває 4–5 днів.

Основне джерело інфекції — уражені пожнивні рештки, на яких гриб зберігається клейстотеціями. Первинне зараження рослин викликають сумкоспори гриба, вторинне — конідії.

Шкідливість хвороби виявляється в суттєвому зменшенні в уражених листках умісту хлорофілу, каротиноїдів, амінокислот, що призводить їх до швидкого відмирання. У бобах хворих рослин насіння формується щуплим, його маса у 5 разів нижча, ніж у бобах здорових рослин.

Фомопсис, або усихання стебел

Хвороба проявляється на стеблах і черешках листків спочатку у вигляді невеликих видовжених глинисто-жовтих або темно-бурих плям. Пізніше вони розростаються, зливаються і вкривають майже всю поверхню стебла. Черешки листків поникають, листки в’януть і відмирають. Уражені рослини відстають у рості, стебла передчасно засихають. У місцях ураження з’являються чорні крапки — пікніди гриба.

Збудником хвороби є сумчастий гриб Diaporte lupini Harkn (анаморфа: Phomopsis leptostromiformis Bubak), який під час вегетації рослин поширюється пікноспорами. Розвитку хвороби сприяє вітряна волога погода з частими дощами. Оптимальна температура для росту гриба — в межах +25…+30 °С.

Шкідливість хвороби полягає у затриманні росту й розвитку рослин, зменшенні асиміляційної поверхні рослин, зрідженні посівів у результаті передчасного відмирання уражених рослин, відсутності утворення на рослинах бобів, зниженні маси 1000 зерен і продуктивності рослин.

Стемфільоз (чорнувата плямистість)

Ознаки хвороби проявляються на листках, стеблах і бобах у вигляді великих округлих плям (до 4 мм у діаметрі) сірого кольору, які пізніше темніють і вкриваються у вологу погоду темно-оливковим нальотом — конідіальним спороношеням гриба.

Збудником хвороби є гриб Stemphylium sarciniforme Wiltsh. Крім люпину гриб уражує конюшину й інші бобові культури. Під час вегетації рослин гриб поширюється конідіями. Основне джерело інфекції — уражені рештки й заражене насіння, у яких збудник зберігається грибницею і конідіями.

Шкідливість хвороби виявляється у тому, що на уражених рослинах не зав’язуються боби, буріють і засихають стебла, маса 1000 зерен в уражених бобах знижується на 30–40%.

Іржа

Зовнішні ознаки хвороби проявляються на листках у вигляді пустул, спочатку утворюються яскраво-оранжеві подушечки, які порошать, а потім формуються темно-бурі, майже чорні пустули. Збудником хвороби є іржастий гриб Uromyces lupinicola Bubak, який поширюється під час вегетації рослин уредініоспорами.

Сприяє розвитку хвороби суха, спекотна погода. Основне джерело інфекції — уражені рослинні пожнивні рештки, на яких зберігається уредініо- і теліостадія.

Шкідливість хвороби проявляється в зменшенні асиміляційної поверхні рослин у результаті передчасного відмирання уражених листків, порушується передання продуктів фотосинтезу з листків у боби, зниженні маси 1000 зерен.

Сіра гниль

Хвороба виявляється за надмірної вологості повітря й ґрунту. В зоні Лісостепу і Полісся України хвороба має характер епіфітотії. Проявляється на листках, стеблах, квітконіжках і бобах у вигляді бурих або бурувато-зелених, розпливчастих, мокрих мацерованих плям, що вкриваються густим сірим нальотом, який на дотик легко розпорошується. Наліт являє собою грибницю й конідіальне спороношення гриба. За несприятливих умов уражені ділянки рослин можуть набувати коричневого забарвлення або знебарвлюватися, на них, як правило, спороношення патогену відсутнє.

Читайте також: Технологія вирощування люцерни

Уражені стебла часто надламуються, листки жовтіють і відмирають. Велика кількість уражених квіток і зав’язей обпадає; на бобах, що утворилися, виникають виразки. Уражене насіння недорозвинуте, втрачає блиск, стає трухлим, втрачає схожість.

Збудником хвороби є гриб Botryotiana fuckeliana Whetzel (анаморфа: Botrytis cinerea Pers). Під час вегетації рослин гриб поширюється конідіями. Основним джерелом інфекції є склероції гриба на уражених рештках і заражене насіння, у якому є грибниця.

Захист люпинів від хвороб

Головним профілактичним засобом для захисту від хвороб люпину є вибір якісного посівного матеріалу. Добір і впровадження високопродуктивних, стійких до хвороб районованих сортів люпину білого: Барвінок, Серпневий, Снігур, Чабанський; люпину жовтого: Агат Полісся, Дарунок Полісся, Золотий купол, Рябчик; люпину вузьколистого: Віват, Віктан, Олімп, Юліан.

Дотримання сівозміни з висіванням люпину на тому самому полі через 2–3 роки для стійких до фузаріозного в’янення сортів і 5–6 років — для сприйнятливих до хвороби сортів. Розміщення культури після кращих попередників: озимі та ярові зернові, гречка, ріпак, після яких ураженість рослин кореневими гнилями, фузаріозом, антракнозом й іншими хворобами є найнижчою.

Люпин найменш вимоглива зернобобова культура до ґрунтів, але на важких, кислих заболочених ґрунтах рослини, особливо білого люпину, ростуть погано, сильно уражуються кореневими гнилями, фузаріозним в’яненням.

Іван Марков, професор НУБіП України