Краплинне зрошення: просто під корінь

З кожним новим посушливим агросезоном потреба у додатковому зрошенні посівів постає дедалі гостріше. Поряд з тим лише невеликий відсоток агровиробників мають кошти на масштабні проекти дощування сотень і тисяч гектарів. До цього додається проблема невизначеності статусу земель, а також банальна нестача води у багатьох місцевостях.

На відміну від традиційного дощування посівів краплинне зрошення виглядає більш перспективним варіантом в силу очевидних причин.

Так, аби досягти аналогічного ефекту у порівнянні із дощуванням, «крапля» потребує принаймні втричі менше вологи. Відповідно, це здешевлює експлуатаційні витрати на зрошення посівів, а також спрощує проблему із пошуками джерел води.

До того ж, у разі застосування прикореневого уповільненого зрошення, досягається значно вищий агрономічний ефект. Окрім цього, таким способом можна вносити гарантовано цілковито засвоювані рослинами водорозчинні добрива, а отже, якісно вдосконалити технологію вирощування сільгоспкультур.

З іншого боку, проблем із краплинним зрошенням також не бракує. Перш за все, це істотно вищі початкові інвестиції – на стрічки для поливу рослин, на фільтри, насоси, трубопроводи. Якщо усереднена вартість інвестицій у перерахунку на гектар для дощування становить від 1000 до 1500 доларів США, то у випадку із краплинним зрошенням цю суму доведеться помножити на два.

До того ж, регулярне розкладення краплинних стрічок по рядах рослин, а також їх збирання восени, складування чи утилізація потребують відчутних витрат робочого часу та, звісно, робочих рук. Тоді як для обслуговування сучасної дощувальної установки, розрахованої на декілька сотень гектарів землі, достатньо буде двох чоловік.

Читайте також: Як отримати високий врожай насіннєвих гарбузів

Саме тому високі стартові інвестиції та експлуатаційні клопоти роблять неможливим застосування краплинного зрошення на значних площах. Якщо говорити реально, то 80-100 гектарів – це максимум для середнього фермера, хоча великі овочівницькі господарства відводять під «краплю» по декілька сотень гектарів.

Вищезгадані обмеження змушують агровиробників ретельно ставитися до вибору сільгоспкультур для краплинного зрошення. Першою чергою, це різноманітні овочеві та ягідні культури, котрі забезпечують хороший зиск у разі успішної реалізації врожаю.

Існує очевидний сенс застосовувати прикореневе зрошення рослин у насінницьких посівах, в тому разі, якщо це забезпечить очевидний додатковий прибуток.

Втім, окремі агровиробники примудряються вирощувати на «краплі» традиційні польові культури, отримуючи дуже непогану економічну віддачу на порівняно невеликих площах. Так, свого часу, ми побували у невеликому господарстві на Миколаївщині, де на площі 80 гектарів впродовж декількох років поспіль вирощувалися цукрові буряки на краплинному зрошенні.

Під цю справу висівався спеціальний гібрид цукрових буряків, розрахований якраз на зрошуване землеробство. В результаті врожайність цієї культури досягала 120 т/га і вище. Хоча технологія вирощування солодких коренів на «краплі» була надзвичайно витратною (понад 20 різних видів самих лише водорозчинних добрив!) і сумарно обходилася майже у 2000 доларів, однак прибуток з 1 га досягав аналогічної цифри. Себто, власник господарств на площі 80 га, міг заробити фактично півтори сотні тисяч доларів. І не мати мороки із реалізацією та зберіганням овочів. На жаль, цей проект вже закрито через згортання програми закупівлі вирощеного врожаю цукровим заводом-замовником.

Не менш цікавим вбачається досвід іншого господарства на Херсонщині, у якому на краплинному зрошенні вирощується кукурудза – також на невеликій площі – трохи більше 100 га. Поступове вдосконалення технології дає змогу збирати майже 15 т/га зерна, що передбачає дуже достойну рентабельність, тим більш на фоні нинішніх цін на зерно.

Читайте також: Висіяти сидерати, щоб зберегти ґрунт

Додатковим бонусом для власників господарства стало і те, що кукурудза там вирощується у сівозміні із соняшником та озимою пшеницею, що означає автоматичне оздоровлення ґрунтів. Для півдня України це надзвичайно важливо, тим більш, що кукурудза провокує проростання та загибель вовчку соняшникового, а отже, є безцінною культурою для регіонів, у яких поширена ця рослина-паразит.

Такі успішні приклади вирощування традиційних культур на краплинному зрошенні, з одного боку, можуть надихнути аграріїв на нові звершення, проте з іншого боку слід взяти до уваги, що потреба у значних капіталовкладеннях змушує підходити до справи дуже серйозно. Якщо ми вирішуємо вирощувати ту ж таки кукурудзу у безводному херсонському степу на площі 50 га на «краплі», то маємо продумати як зібрати бодай 8-9 т/га вже на перший рік. Фінансова складова має бути прорахована бездоганно, інакше можна отримати серйозні збитки.

Загалом в Україні сьогодні не бракує позитивного досвіду вирощування тих чи інших культур на «краплі», тому завжди можна поцікавитися як в самих фермерів, так і в їхніх консультантів. Нюансів у цій справі не бракує і один із основних серед них – правильний вибір сортів та гібридів, а також густоти висіву. Аналогічно до цього – специфічна система захисту та мінерального живлення посівів.