Ідеальні умови для вирощування гречки

Важливе значення в підвищенні врожайності гречки має підживлення мінеральними добривами. Унесення мінеральних добрив забезпечує таку саму прибавку врожайності, як решта чинників разом узяті.

Однією з основних причин зниження врожайності та валових зборів сільськогосподарських культур, зокрема і гречки, в країнах СНД є зменшення застосування мінеральних добрив. Важливою умовою отримання високих і сталих врожаїв будь-якої культури є постійне забезпечення її рослин необхідними елементами живлення залежно від їх потреб у процесі вегетації.

Установлено, що максимальна ефективність мінеральних добрив формується за внесення їх на фоні органічних, проте часто на полях, удобрених гноєм, гречка розвиває надмірну вегетативну масу, переростає та вилягає. Тому органічні добрива під гречку не вносять.

Як добрива після озимих застосовують подрібнену солому, яку заорюють, весною вносять добрива N_36–45P_36–45K_36–45. Урожайність формується на рівні 2,46 т/га, а затрати зменшуються до 29,95 тис. МДж на 1 га посівної площі та 1,22 тис. МДж на 1 ц продукції.

Гречка споживає й виносить із ґрунту значну кількість поживних речовин. На 1 т продукції винесення поживних речовин становить: азоту — 36 кг, фосфору — 18, калію — 67, магнію — 1,5 кг. За врожайності 2,0 т/га насіння та 6,0 т соломи гречка виносить із ґрунту 88 кг азоту, 61 — фосфору та 151 кг калію, тобто на одиницю отриманого врожаю припадає значно більша кількість елементів живлення, ніж в інших зернових і круп’яних культур. Це свідчить про більшу потребу гречки в поживних елементах. Тому залежно від типу ґрунтів і попередника під неї вносять на чорноземах фосфорно-калійні добрива по 45 кг/га д. р., а на бідних ґрунтах — повне мінеральне добриво (азоту — 30, фосфору і калію по 45 кг/га д. р.), які забезпечують прибавку до 0,6 т/га.

Читайте також: Диференційована сівба: зробити різницю!

Найефективнішим для гречки є повне мінеральне добриво. Проте відомо, що гречка, порівнюючи з іншими зерновими культурами, споживає багато калію.

Дані щодо внесення калійних добрив під гречку досить суперечливі, є твердження про їхню низьку ефективність. Негативну дію на врожай гречки мають хлоровмісні калійні добрива. Тому внесення під гречку підвищених доз калійних добрив на чорноземних ґрунтах спричиняє підсихання зав’язей і внаслідок цього — зниження врожаю.

Гречка — хлорофобна рослина. Калійні добрива з високим умістом хлору (каїніт, хлористий калій, калійна сіль) спричиняють пожовтіння листків і знижують урожайність — навіть знижується результативність азотно-фосфорних добрив за спільного внесення з калійними. Деякі інші вчені зазначають, що тільки за весняного внесення калій хлористий знижував урожайність і якість урожаю. Тому з калійних добрив найкраще використовувати сульфат калію або калімагнезію.

На чорноземах найефективніші фосфорні добрива, що необхідні для гречки впродовж усієї вегетації. Вони пришвидшують перебіг окремих фаз і всього циклу розвитку рослин. Щоб підвищити ефективність фосфорно-калійних добрив, їх потрібно обов’язково вносити з азотними, що підтверджується в дослідах багатьох учених.

Унесення тільки азотних добрив у надлишковій кількості (N_80–100) у вологі роки призводить до інтенсивного розвитку вегетативної маси та вилягання гречки. Проте підвищені норми азотного живлення збільшують масу 1000 насінин і вміст у них сирого протеїну, а також збирання протеїну з 1 га.

Найбільша інтенсивність нагромадження основних елементів живлення в рослинах гречки відбувається у фазу цвітіння. Нагромадження азоту в стеблах і листках досягає максимального рівня в період від початку сходів до 20-ї доби вегетації. На початку цвітіння знижується вміст азоту у вегетативних органах і збільшується в генеративних. Надходження фосфору в стебла триває до 40–45-ї доби, в листки — до 50–53-ї доби, а до завершення вегетації відсотковий уміст фосфору в цих частинах рослин знижується. Зниження інтенсивності поглинання азоту спостерігається на 24-ту добу вегетації рослин. Потреба рослин у калії підвищується з покращенням азотного живлення та водозабезпечення за умови достатнього забезпечення їх фосфором.

Продуктивність рослин залежить від розвитку кореневої системи, родючості ґрунту й удобрення. Мінеральні добрива значно впливають на наростання кореневої маси. Серед них особливо виділяється азотно-сульфатна нітрофоска, за внесення якої довжина кореневої системи сягає 130 см, загальна маса коренів — 132 г/рослину, повітряно-суха надземна маса — 47,3 г. Коренева система гречки здатна засвоювати поживні речовини з важкорозчинних сполук, проте вища врожайність забезпечується за внесення в ґрунт водорозчинних добрив.

Сприятливі умови для гречки

Помилково вважають, що гречку можна вирощувати на бідних, засмічених бур’янами землях. Відносно короткий вегетаційний період, тривалий період цвітіння й достигання, слаборозвинена коренева система гречки свідчать про підвищену чутливість її до умов живлення. У більшості зон України основне добриво вносять із розрахунку на діючу речовину азоту 36–60 кг, фосфору — 45–60, калію — 30–60 кг. Дози N₄₀P_160–200К₄₀ вносити під гречку економічно вигідно, якщо рівень урожайності не нижчий за 1,9 т/га.

Установлення оптимальної норми добрив є однією з найважливіших складових програмування врожаїв. Неправильно встановлена норма може знизити економічну окупність їх або призвести до негативних наслідків.

Методи встановлення оптимальних норм добрив

Існує багато методів установлення оптимальних норм мінеральних добрив. Тривалий час основним був польовий дослід. У таких дослідах установлювали середні норми добрив і до них розробляли коригувальні коефіцієнти залежно від умісту елементів живлення в ґрунті, попередника, кислотності ґрунтового розчину й гранулометричного складу ґрунту. Цей метод є одним з основних і до цього часу, але тепер більше застосовують розрахунково-балансові методи встановлення оптимальних норм добрив. Основними з них є розрахунок норм добрив за винесенням елементів живлення запрограмованою врожайністю, за винесенням елементів живлення запрограмованим приростом урожайності, а також установлення норми добрив за бальною оцінкою ґрунту й окупністю одиниці добрив приростом урожайності. Балансові методи враховують винесення елементів живлення плановою врожайністю, запаси елементів живлення в ґрунті, коефіцієнти засвоєння елементів із запасів ґрунту, прямої дії та післядії внесених органічних і мінеральних добрив, післяжнивних решток.

Регулятори росту для гречки

Результати досліджень показали, що додавання регуляторів росту рослин до технології вирощування гречки є одним із найдоступніших і найдешевших агрозаходів підвищення врожайності та покращання якості продукції. Застосування регуляторів росту рослин є надійним чинником поліпшення біологічних властивостей насіння та продуктивності посівів. Біостимулятори підвищують продуктивність посівів, активізуючи біологічні процеси рослинних організмів і посилюючи проникність міжклітинних мембран, що сприяє повнішому розкриттю їхнього біологічного потенціалу врожайності. Деякі вітчизняні автори вказують на те, що біостимулятори крім зростання врожайності на 10–20% поліпшують якість продукції та зменшують у ній уміст нітратів й отрутохімікатів. Тому з’явилася можливість зменшити на 20% дію пестицидів на довкілля.

В останні роки велику увагу в агрономічній практиці приділяють вивченню впливу регуляторів росту на гречку. Дослідження показали високу схожість насіння як у лабораторних, так і в польових умовах. Регулятори росту впливали на якість урожаю, особливо за весняних строків сівби. Препарати сприяли збільшенню маси 1000 плодів та їх значній вирівняності, зниженню плівчастості.

Науково-виробничу перевірку пропонованих сільськогосподарському виробництву технологій на основних культурах у різних регіонах країни фахівці акціонерного товариства «Високий врожай» виконували на 65 тис. гектарів. Отримані ними результати засвідчують високу ефективність препаратів не лише в різних ґрунтово-кліматичних зонах, а й за різних погодних умов, зокрема несприятливих.

Регулятори росту є одним із важливих засобів збільшення врожайності сільськогосподарських культур, поліпшення якості та кращого зберігання продукції. В найближчі десятиріччя вони матимуть не менше значення у виробництві, ніж мінеральні добрива та засоби захисту рослин.

Читайте також: Фунгіцидний захист: як «зробити різницю»

Застосування регуляторів росту — порівняно новий, з високими темпами розвитку елемент технології. До цих препаратів зазвичай належать природні та синтетичні хімічні сполуки, невелика кількість їх істотно впливає на господарсько важливі властивості рослин: продуктивність, якість вирощеної продукції, стійкість щодо хвороб і стресів. Регулятори росту — не поживні речовини, а агенти керування ростом і розвитком рослин. В економічно розвинених країнах завдяки їм отримують 15–20% валового врожаю.

Висока ефективність регуляторів росту зумовлена вмістом у них збалансованого комплексу біологічно активних речовин, завдяки яким пришвидшується наростання зеленої маси та кореневої системи, а також активніше використовуються поживні речовини, зростають захисні властивості рослин: їх стійкість до хвороб, стресів і несприятливих погодних умов. Це дозволяє на 20–30% зменшити обсяг використання пестицидів без зменшення захисного ефекту, що в наших умовах особливо привабливо. Обробка рослин гречки біостимуляторами підвищує їхню стійкість проти несправжньої борошнистої роси та вірусного опіку внаслідок чого зростає врожайність до 1,81 т/га.

Біостимулятори не змінюють дію мінеральних добрив, але, як свідчать наукові та виробничі дані, за ефективністю гектарна норма біостимуляторів прирівнюється до дії добрив на рівні NPK — по 30–40 кг/га в діючій речовині. За даними G. Gubbels (Канада), не встановлено вірогідної різниці між урожаєм рослин, оброблених РРР, та контролем, де обробку не проводили, але за застосування регулятору росту якість вирощеного врожаю покращувалася.

Великою потребою сьогодення є впровадження біологічного землеробства, особливо у вирощуванні гречки. На позитивну дію мікробіологічних препаратів вказують багато авторів. Останніми роками об’єктами досліджень є мікробні препарати нового покоління з високою біологічною активністю, за допомогою яких підвищується врожайність зернових культур на 5–15%, гречки — на 11%. Проте досліджень щодо застосування нових мікробних препаратів під гречку в зоні Північного Степу України не проводили. Безперечно, виробник сільськогосподарської продукції має орієнтуватись як на соціальні умови, так і на рівень ринково-господарських відносин, але водночас має перейнятися великою відповідальністю перед майбутніми поколіннями за свою діяльність: урахувати екологічні наслідки свого господарювання. Слід пам’ятати, що родючість ґрунту як неоціненний, вичерпний і важко поновлювальний ресурс потребує систематичного поповнення використаних речовин. Поповнення та гармонійне використання енергоресурсів змушують відновлювати агроценоз.

Таким чином, ми дійшли висновку, що, незважаючи на великий обсяг робіт із вивчення елементів технології вирощування гречки та їх оптимізації, єдиної думки немає, а ці питання є актуальними й важливими для науки та практики. Враховуючи продовольчу безпеку України та світову тенденцію до застосування новітніх технологій у сільському господарстві, з’явилася потреба визначення реакції рослин гречки на строки та способи сівби, дію регуляторів росту й мікробних препаратів у північному Степу України, які вивчені недостатньо, а в окремих випадках виявилися зовсім недослідженими.

Юрій Мащенко, завідувач науково-технологічного відділу
збереження родючості ґрунтів ІСГС НААН, канд. с.-г. наук,
експерт-дорадник із питань рослинництва

Олег Гайденко, вчений секретар, завідувач відділу маркетингу
та наукового забезпечення трансферу інновацій ІСГС НААН,
канд. техн. наук, ст. наук. співроб., дорадник з питань
механізації сільського господарства та економіки
сільськогосподарського виробництва