Садозміна, як і сівозміна, є науково обґрунтованим чергуванням порід на одній території у часі чи у просторі. Особливості самої садозміни в тому, що це більш відповідальний процес, аніж просте чергування однорічних польових порід. Адже всі плодові є багаторічними, і тому помилки в доборі порід даватимуться взнаки протягом усієї наступної експлуатації насаджень зниженням продуктивності відносно проектних показників.

Свого часу науковці писали, що садозміна необхідна, адже на території накопичується велика кількість шкідників та інфекційного початку хвороб. Це справді так, але сучасні методи захисту насаджень практично знищують усі запаси шкідників та хвороб, і тим самим дали б змогу відмовитися від садозміни, чи просто тримати під жорстким контролем розвиток шкодочинних факторів. Але навіть у разі застосування інтегрованої системи захисту рослин актуальність садозміни ані на йоту не зменшилася.

Сучасні фермери-садівники, вважаючи, що зможуть подолати будь-які перешкоди, нехтують принципами науково обґрунтованого чергування культур і, як наслідок, не можуть отримати високі врожаї плодів конкурентоспроможної якості.

Відомо, що після розкорчовування старого яблуневого саду не можна саджати нову яблуню і грушу (табл. 1). Необхідно підібрати будь-яку іншу породу. Приміром, персик, сливу чи абрикос. А якщо фермер не зацікавлений у різкий зміні напряму виробництва свого господарства? Тоді слід повернутися на ту саму ділянку не раніше ніж за 5…6 років, і це стає великою проблемою.

Таблиця 1. Несумісність і сумісність плодових порід при садозміні

Сучасне садівництво розвивається під наглядом науки, і тому з’явились нові методи подолання цього часового розриву. Протягом тривалих і складних дослідів вчені встановили, що основною причиною поганого розвитку заново висаджених рослин є так звана ґрунтовтома. Це накопичення великої кількості шкідливих для кореневої системи дерев простих грибів, які розмножуються на кореневій системі старих дерев, що відмирає. Таке явище відбувається на тлі зниження вмісту основних елементів живлення, необхідних самій рослині. Адже дерева протягом всього життя поглинають ці поживні речовини, і їхня кількість невпинно зменшується. Дерева, як і більшість рослин, є симбіонтом із так званими актиноміцетами, які можуть жити лише на окремому виді рослин і відмирають разом зі своїм хазяїном. Ці актиноміцети і дають основні поживні речовини рослинам.

При розкорчовуванні старих дерев, як ми вже згадували, збільшується кількість коренів дерева, що відмирають, на яких розвиваються гнилісні гриби, й одночасно гине мікрофлора актиноміцетів. Саме це під час закладення нових насаджень однієї породи з попередником сприяє пригніченню росту і запізненню зі вступом у плодоношення на тлі дуже низьких врожаїв.

Читайте також: Добір підщеп для інтенсивних насаджень

Тому завдання садівника — передусім не допустити розвитку гнилісних грибів і загибелі актиноміцетів. Як цьому запобігти? Можна скористатися досвідом закордонних садівників сімдесятих років минулого століття, які висаджували сади відразу після розкорчовування попередника. В такому разі корисна мікрофлора швидко переорієнтовувалася на нові саджанці. З гнилісними грибами боролися висівом у міжряддях спеціальних травосумішей. У цих сумішах поєднували трави, які б фумігували грунт виділенням свого коріння, наприклад, гірчицю чи жито озиме з багаторічними злаковими (вівсюг) і бобовими (залежно від зони вирощування конюшина, люцерна чи еспарцет). Коріння гірчиці під час розкладення виділяє сірчану кислоту, а жита — ціанистоводневу, що ефективно пригнічує розвиток грибів, а завдяки дуже низькій концентрації в ґрунті не може жодним чином ушкодити коріння дерев і їхню мікрофлору. Багаторічні злакобобові суміші дають змогу надалі розкладати кореневу систему попередніх садів, що відмирає, за якомога найкоротший час і без пригнічення розвитку нових насаджень.

Чи може сучасний український садівник використати цей досвід своїх закордонних колег? Відповідь однозначна: практично ні! Перерва між розкорчовуванням старого саду і закладенням нового не має перевищувати декількох діб, щонайбільше — тиждень. У ці дуже стислі строки необхідно вивезти старі дерева, внести органічні й базові (калійні та фосфорні) мінеральні добрива, провести плантажну оранку (для важких грунтів) або глибоке рихлення з розпушенням піднятого плантажу і вже опісля приступити до закладання саду. Затягування процесу не на тиждень, а, наприклад, на півтора-два місяці призведе до негативних результатів у розвитку та продуктивності насаджень.

Найпридатніший для України інший метод — висадження однієї породи із застосуванням нерідних віддаленних за походженням підщеп (табл. 2). Так, персик у південній зоні України можна вирощувати спочатку на мигдалю, далі закласти на аличі, потім на клоновій підщепі Кубань 86 і завершити цикл, наприклад, карликовим Пуміселектом. Усі ці підщепи нерідні між собою, і у разі вирощування персика з їхнім використанням ґрунтовтоми не відчувається, тому врожайність не знижується.

Таблиця 2. Чергування підщеп для створення насаджень монокультури

Звісно, навіть за використання як монокультури рослин з різними підщепами потрібно дотримуватися всіх заходів сучасного інтенсивного садівництва. Бажано, щоб при використанні різних клонових підщеп ряди під час закладки не співпадали за проекцією з рядами попереднього саду. Це ще додатково знизить вплив ґрунтовтоми, адже всі клонові підщепи мають не дуже глибоко проникну кореневу систему, яка поширена в обмеженому обсязі, тому в рядах, що не співпадають, вплив розкладення коренів попередника буде мінімальним.

Також не слід нехтувати широким впровадженням залуження міжрядь. За радянських часів у садівництві переважало утримання міжрядь під чорним паром, що за високого ступеню мінералізації гумусу та інших органічних речовин підвищувало чутливість дерев до ґрунтовтоми. Тому у разі застосування краплинного зрошення нівелюються недоліки залуження, а грунт насичується корисною мікрофлорою, утворюючи так званий розвинений агробіоценоз і дає змогу активно боротися саме з ґрунтовтомою і накопиченням агресивної до плодових дерев мікрофлорою.

Садозміна — це не лише зміна культур (порід), але й науково обґрунтовані обсяги закладання насаджень.

Якщо закласти на всій території сад одночасно, то за деякий час доведеться розкорчовувати ці насадження, які вже відслужили своє, і закладати нові. Одночасне виведення всієї території з плодоношення дуже боляче вдарить по кишені садівника. Потрібно буде вкласти одночасно величезні кошти на закладення насаджень і очікувати нових промислових врожаїв. Непродуктивний період за масивних закладень може збанкрутувати фермера. Тому слід створити план поступового виведення насаджень з експлуатації й заміну їх новими.

Зазвичай керуються основним терміном експлуатації насаджень і загальною площею, зайнятою під садами в постійному користуванні. Наприклад, у господарстві має бути 100 га саду яблуні під плодоношенням. Строк використання суперінтенсивних насаджень голландського типу не перевищує 15 років, а насадження вступають у плодоношення вже в рік садіння. Отже, необхідно кожного року закладати. Цифри можуть бути не дуже сприятливі для закладення повноцінного саду. В такому разі процес можна проводити через певні проміжки часу. У нашому прикладі доцільно один раз на два-три роки закладати сад, площа якого дорівнюватиме одному кварталу (12 га).

Таким чином, використання науково обґрунтованих методів підбору культур або підщеп у садозміні і поступова заміна старих насаджень новими дасть змогу садівникам завжди бути на висоті і з високим рівнем господарської ефективності.

Д. В. Потанін, канд. с.-г. наук

Три врожаї картоплі за сезон

Це на практиці доводить завідувач Проблемної науково-дослідної лабораторії «Інститут проблем...

«Кредитний Коридор» від ADAMA: досвід...

Участь у програмі «Кредитний Коридор» від ADAMA дає змогу зберегти бізнес і розвивати...

Дослідження роботи ротаційної борони

Вплив швидкості руху ротаційної борони на якість роботи досліджували українські вчені протягом...

АгроТренди

Чорний горіх: види та технологія вирощування

38814
Чорний горіх, поки це дерево не стало у нас особливо популярною культурою. Чорний горіх є найближчим родичем такого відомого нам волоського горіха, який ми звикли вирощувати у себе на ділянках і...

Виробництво та перспективи чорного часнику

27516
Нещодавно український медійний простір сколихнула новина - виявляється у світі вже давно популярний чорний часник. Більше того, він вважається найсолодшим овочем. Відразу допитливі фермери почали...

Експерт розказав, скільки потрібно вкласти в гектар овочів

14438
Не секрет, що потенціал овочевої галузі в Україні далеко не реалізований. Ми і досі щороку імпортуємо десятки і сотні тисяч різноманітних овочів, починаючи із цибулі та часнику і закінчуючи...

Про нас

Сайт "Агрономія сьогодні" - агрономічний довідник для фермерів та агрономів. На нашому сайті ви знайдете інформацію про вирощування, підживлення та захист сільськогосподарських культур.
Маршала Гречка, 13
+38 (044) 494 09 52
office@agronomy.com.ua

Останні новини

Використання матеріалів

Використання матеріалів і новин із сайту видання «Агрономія Сьогодні» дозволяється лише за умови посилання на http://agronomy.com.ua/. Для новинних та інтернет-видань обов'язковим є пряме, відкрите для пошукових систем, гіперпосилання у першому абзаці на процитовану статтю чи новину.