Які шкідники становлять найбільшу загрозу для культури восени

Ріпак — культура популярна. Близько 60 видів шкідників зовсім не проти нею поласувати. Звичайно, далеко не всі вони поширені в Україні. А з тих, що уражають посіви озимого ріпаку саме в час осінньої вегетації, можна виділити кілька видів. Саме вони заслуговують пильної уваги агронома в цей вкрай важливий для формування культури період.

Інколи побутує думка, що клопоти щодо захисту озимого ріпаку восени — марна трата часу. Мовляв, тільки від матінки-природи та погоди залежить, чи він взагалі перезимує. То ж для чого витрачати кошти та зусилля на посіви, які, можливо, доведеться на весні пересівати. Але з таким підходом імовірність негативного сценарію як раз суттєво зростає. Натомість якісний комплексний захист восени від бур’янів, хвороб і шкідників, регулювання ростових процесів за потреби — це запорука вдалої перезимівлі й подальшого формування високих урожаїв.

Інсектицидний захист тут відіграє далеко не останню роль. Адже саме шкідники «під’їдають» той необхідний запас цукрів і поживних речовин, що потрібен рослині для впевненого входження в зиму. І покладатися тільки на обробку насіння протруйниками, навіть найякіснішими препаратами з пролонгованою дією, не доводиться. Безумовно, вони відіграють свою важливу роль у захисті від комплексу ґрунтових шкідників паростків рослини. Та фахівці наголошують, що зазвичай до фази 3–4 справжніх листків ріпаку дія інсектицидних протруйників сходить нанівець. І зупинити нашестя фітофагів можуть тільки своєчасні обробки. Тож у цей час потрібен постійний моніторинг посівів — і за перевищення ЕПШ вжиття відповідних захисних заходів.

Серед осінніх шкідників озимого ріпаку особливу небезпеку можуть становить кілька. Зокрема, це ріпаковий пильщик, ріпакові блішки, підгризаюча озима совка, прихованохоботники, капустяна міль.

Читайте також: Гербіцидна броня для озимого ріпаку

Ріпаковий пильщик (ріпаковий трач)

Шкідник зустрічається практично у всіх регіонах країни, особливо поширений у степовій зоні. Ріпаковий пильщик пошкоджує як озимий, так і ярий ріпак, розвивається у двох поколіннях. Особливу увагу в осінніх посівах озимого ріпаку слід надати рослинам ранніх термінів сівби. Літ пильщиків другого покоління починається в липні-серпні, особливо з настанням прохолодної погоди та високої вологості. Несправжні гусениці ріпакового пильщика ІІ покоління шкодять на озимому ріпаку у фазу сходів — розетки листя. Їх розвиток триває 25–40 діб, проходячи за цей час шість поколінь.

Заходи контролю. Для запобігання поширенню шкідника рекомендується глибока зяблева оранка ґрунту та знищення бур’янів, особливо хрестоцвітих. Застосування інсектицидів розглядається за заселення 10% рослин із середньою чисельністю 3–5 несправжніх гусениць на рослину.

Галові та хрестоцвіті прихованохоботники

Уважається, що найбільші втрати урожайності озимого ріпаку внаслідок пошкодження шкідниками спричиняє саме широкий спектр комах із родини довгоносиків — 50–55%. Щодо осінньої вегетації, то ці види прихованохоботників з’являються в посівах озимого ріпаку зазвичай на початку вересня і живляться на сходах до зниження температури.

Ознакою ураження капустяним галовим прихованохоботником є гала — наріст, схожий на бородавку, на корені розміром до 1 см. Самка шкідника прогризає неглибокі отвори на шийці коріння молодих рослин, відкладаючи кілька яєць. Ураження перешкоджає нормальному перебігу ростових процесів, накопиченню цукрів і поживних речовин, може сприяти інфікуванню патогенами, спричиняти вилягання та, загалом, знизити зимостійкість рослини.

А чорний стебловий капустяний прихованохоботник у жовтні відкладає яйця в пазухи молодих листків. Шкідливий ефект проявляється більше навесні, коли боротися із цим шкідником дуже складно, якщо взагалі можливо — адже личинки містяться в кореневій шийці, вигризених частинах стебла тощо. Так що завчасна осіння обробка може стати єдиним ефективним рішенням.

Заходи контролю. Для запобігання поширенню шкідника рекомендується глибока зяблева оранка ґрунту й знищення бур’янів, особливо хрестоцвітих. Застосування інсектицидів розглядається за заселення 20 % рослин із чисельністю принаймні один жук на рослину.

Підгризаючі совки

Різновиди цих шкідників за сприятливих умов для розмноження можуть спричиняти 50–60% втрат урожаю ріпаку. Літ метеликів відбувається із середини літа до другої декади вересня. А кладку яєць совки на ріпаку можна знайти на падалиці ріпаку, пізніх посівах ярих просапних культур, бур’янах чи стерні. Гусениці, знаходячись у ґрунті, підгризають сходи ріпаку біля кореневої шийки, що може призвести до їх повної загибелі. Загалом личинка підгризаючої совки може пошкоджувати до 10 рослин ріпаку на добу, харчуючись до середини жовтня за сприятливих погодних умов.

Заходи контролю. Зменшення чисельності шкідника досягається за міжрядного обробітку ґрунту, контролю бур’янів, падалиці, внесення аміачної води тощо. Максимальна ефективність обробки інсектицидом досягається, якщо гусениці перебувають у I–II віці, перебуваючи на поверхні рослин. Хоча сучасні препарати можуть контролювати лускокрилих від яйця до гусені всіх віків, забезпечуючи тривалу захисну дію.

Капустяна міль

Цей лускокрилий шкідник теж заслуговує на увагу восени. У цей період, починаючи із серпня, з’являється гусінь третього й четвертого поколінь, яка може завдати серйозної шкоди посівам ріпаку. В деяких випадках посіви навіть можуть загинути повністю. Зимуючи в коконах на бур’янах і рослинних рештках, лялечки можуть витримати навіть жорсткі умови перезимівлі. А нова генерація шкідників із відновленням вегетації створює серйозні проблеми в захисті культури. Хоча б тому, що капустяну міль відзначає одночасна присутність у посіві всіх стадій її розвитку. Тобто інколи на одному полі можуть бути яйця, гусінь різних поколінь, лялечки та метелики.

Заходи контролю. Ступінь ураження шкідником значною мірою залежить від термінів сівби. Самки капустяної молі починають відкладати яйця десь із середини серпня. І ранні посіви, які вже встигли сформувати 1–2 листки, менш уразливі до заселення. Застосування інсектицидів розглядається за перевищення ЕПШ — 7 гусениць на рослину.

Читайте також: Як підготувати озимий ріпак до перезимівлі

Хрестоцвіті блішки

Дрібні стрибучі жучки з маленькими одноколірними чи двокольоровими надкрилами здатні завдати чималої шкоди. Самки цього виду розміщують яйця в ґрунті біля рослини чи у вигризені ними заглиблення в головному корені. Хоча основної шкоди ці фітофаги завдають навесні, нове покоління з’являється в кінці липня — в серпні. Жуки виїдають на листках виразки діаметром 1,5–2 мм, а личинки живляться дрібними корінцями рослин і їх шкодочинність не відразу помітна.

Але фахівці наголошують, що пошкоджені хрестоцвітими блішками посіви більше уражуються хворобами, ріпак погано набирає вегетативну масу, спостерігається загальне пригнічення рослини. В разі масового ураження шкідником, може навіть постати потреба пересівання. А різновидів блішок налічується чимало — і поширені вони достатньо широко. Так, за результатами фітосанітарного моніторингу на другу декаду жовтня 2021 року, хрестоцвіті блішки пошкодили до 10% посівів озимого ріпаку в Україні.

Заходи контролю. Знищення бур’янів і позбавлення від рослинних решток, широкорядні посіви та їх культивація. Застосування інсектицидів розглядається за перевищення ЕПШ (3 екз./м²). Внесення доцільно проводити у вечірній час, коли комахи на поверхні листя.

Детальніший опис особливостей шкідників, їх життєвого циклу та шкідливості, регламенту застосування тих чи інших препаратів можна знайти в наукових джерелах і технологічних рекомендаціях. Інколи вони можуть бути дещо суперечливими, бо скільки експертів/компаній, стільки й думок. Та беззаперечно одне — контроль шкідників в осінніх посівах озимого ріпаку не забаганка, а практична необхідність.

Іван Кандул