Ріпак із помірним бюджетом

Як спланувати технологію захисту ріпаку за умов обмежених фінансових ресурсів

Масова загибель посівів озимого ріпаку через несприятливі погодні умови стала вкрай неприємним явищем по всій Україні. При цьому вкладається у цю культуру зазвичай дуже багато, а тому варто розглянути ті моменти під час її вирощування на яких можна і не можна спробувати заощадити.

Аджеобмежені бюджети вітчизняних аграрних господарств змушують вкрай стримано ставитися до витрати ресурсів. Аграрії не можуть, як раніше, витягти з кишені потрібну суму і придбати максимальну дозу ударного препарату відомого виробника. Доведеться шукати якесь оптимальне з фінансової точки зору співвідношення ціни та ефективності.

Так, нині практично усі технології вирощування основних видів зернових та олійних культур орієнтовані на широке застосування гербіцидів. Це препарати на основі гліфосату імідазолінів, трибенурон-метилу та ін., які вносяться до сівби та посходово. Зрозуміло, що кількаразове внесення таких препаратів впродовж року на полі пригнічує ріст рослин.

Тобто, з одного боку без принаймні дворазового внесення потужних гербіцидів не обійтися, внаслідок справдешнього засилля бур’янів на посівах ріпаку, а з іншого – наслідки гербіцидного внесення можуть виявитися ще гіршими.

___________________

На більшості полів цієї весни доведеться терміново застосовувати потужні страхові гербіциди, причому у доволі високих нормах

___________________

Поза усіма сумнівами, на більшості полів цієї весни доведеться терміново застосовувати потужні страхові гербіциди, причому у доволі високих нормах. Адже цей надмір вологи у поєднанні зі стрімким підвищенням температури, викличе у грунті справдешню вакханалію проростання насіння бур’янів. Цілком ймовірно, що доведеться поєднувати як хімічні заходи боротьби, так і механічні.

У догляді за посівами озимого ріпаку високу ефективність демонструє застосування легких ротаційних та вичісуючих борін. Це дає змогу усунути грунтову чи льодову кірку, та видалити з поля мертві фрагменти рослин, та частину бур’янів у фазі «білої нитки». Регулярне здійснення таких операцій дозволить відчутно покращити фітосанітарну ситуацію на полі та знизити обсяги застосування хімічних препаратів.

Також необхідно вжити заходів для боротьби зі шкідливими комахами. Зокрема, розставити пастки для контролю прихованохоботників та інших видів шкідників. Аналогічним чином слід стежити за наявністю та поширенням гнилей на рослинах.

Слід наголосити, що обов’язковим є дворазове внесення інсектицидів на посівах озимого ріпаку у весняний період. І чим точніше буде обрано час для першого внесення препарату, тим вищими будуть шанси на те, щоб скоротити кількість обробок та знизити норми внесення інсектицидів впродовж подальшої вегетації.

Так, у першу ранньовесняну обробку необхідно звернути пильну увагу на контроль імаго прихованохоботника. Друга весняна обробка спрямована перш за все на контроль ріпакового квіткоїда.

Навесні можуть швидко та вкрай негативно проявитися ознаки захворювань озимого ріпаку. Скажімо, чорна плямистість, або альтернаріоз найчастіше вражає ріпак після відновлення вегетації. Збудник хвороби зберігається на рослинних рештках та насінні рослин з родини капустяних. Хвороба призводить до передчасного розтріскування стручків та зменшення вмісту олії у насінні.

Фомоз розвивається на посівах озимого ріпаку при частому вирощуванні культури на одних і тих самих площах. Сприятливими для появи хвороби є висока вологість, температура повітря +21°...+25°C, наявність рослинних решток на полі та рослин з механічним ушкодженням. Фомоз може призвести до зрідження сходів, загибелі дорослих рослин, недобору врожаю насіння і погіршення або втрати його схожості.

Для розвитку пероноспорозу необхідна волога та відносно тепла (близько +20°C) погода. Його збудником є гриб, що насамперед вражає репродуктивні органи ріпаку. Збудник пероноспорозу вражає всі рослини родини капустяних.

Передумовами розвитку склеротиніозу (білої гнилі) ріпаку є підвищена вологість ґрунту у поєднанні із невисокою температурою повітря. Спричиняє це захворювання патоген, котрий розвивається у пожнивних рештках ріпаку або у необробленому фунгіцидним протруйником насінні.

___________________

Вкрай бажаним після відновлення весняної вегетації у цьому сезоні має бути позакореневе внесення органічних стимуляторів

___________________

Для контролю хвороб озимого ріпаку ранньої весни, коли з'являються ознаки ураження пероноспорозом і альтернаріозом, посіви обприскують ефективним багатокомпонентним фунгіцидом. Далі впродовж вегетації для контролю фомозу, альтернаріозу, пероноспорозу, білої і сірої гнилей застосовують препарат із іншими діючими речовинами. За умов такої високої вологості може бути потрібною навіть третя фунгіцидна обробка.

Обмежені бюджети агрокомпаній змушують шукати оптимальні види азотних та азотно-сірчаних добрив для підживлення. Це може бути КАС із домішкою сірки чи сульфат амонію. При цьому внесення сірки є обов’язковим, оскільки це критично важливий елемент для розвитку ріпаку.

Також вкрай бажаним після відновлення весняної вегетації у цьому сезоні має бути позакореневе внесення органічних стимуляторів. Це дасть змогу рослинам озимого ріпаку краще і швидше відновитися після зимового спокою та більш інтенсивно використовувати елементи живлення, наявні у грунті.

Нагально рекомендованим є листове внесення борвмісних препаратів, оскільки бор є одним із найбільш критичних мікроелементів для розвитку озимого ріпаку. Також високу ефективність демонструє позакореневе внесення сульфату магнію та інших сірковмісних добрив у нормі 1-2 кг/га.