На що звернути увагу у технології вирощування сої

Попри усі кліматичні та економічні негаразди, соя залишається дуже бажаною як в плані сівозміни, так і заробітку культурою для багатьох українських фермерів. Але отримувати стабільні хороші результати за традиційною вирощування можуть лише ті господарства, котрі мають для цього відмінну теоретичну та практичну базу. А ще – міцні нерви.

На жаль, соя спроможна розчарувати за будь-яких погодних умов, незважаючи на ті гроші та зусилля, які вкладаються в посіви цієї культури. Нестабільність – головна проблема, через яку фермери відмовляються від сої, замінюючи її горохом чи взагалі вилучаючи бобові культури із сівозміни. Поряд з тим після сої у сівозміні можна майже гарантовано зібрати відчутно вищий врожай наступної культури.

Річ у тім, що соя – ще більш вибаглива до температурного та вологісного режиму культура, аніж кукурудза. При цьому вона болісно реагує на забур’яненість полів, а бур’яни ці прибрати буває дуже і дуже важко.

Саме тому такою високою популярністю, попри усі заборони користується генетично модифікована соя. Якщо кукурудза набравши певної висоти та розвинувши листовий апарат може більш-менш вдало «глушити» нову хвилю бур’янів, то у сої такого не виходить у принципі.

Як можна підстрахуватися при вирощуванні сої, аби не зазнати гіркого розчарування? Звісно, що універсальної технології тут не немає і бути не може, однак існують певні логічні принципи, із яких потрібно починати.

___________________

Передусім слід врахувати метеодані у регіоні за останні 10-15 років щодо кількості та періодичності випадання опадів по окремих місяцях, головним чином по тих, на які випадає вегетація сої

___________________

Отже, передусім слід врахувати метеодані у регіоні за останні 10-15 років щодо кількості та періодичності випадання опадів по окремих місяцях, головним чином по тих, на які випадає вегетація сої. Разом із ними – температурні дані за той же період.

Отримавши цю табличку, ми маємо змогу прийняти перше ключове рішення: чи варто вирощувати сою взагалі. Якщо в інтервалі, на який припадає цвітіння та зав’язування бобів у більшості сортів сої, продуктивних опадів майже не буває, а температура досягає аномально високих значень, то швидше за все із соєю зв’язуватися не варто.

Однак у лісостепу така безнадійна ситуація трапляється не так вже й часто, тому швидше за все, ми відстежимо потрібний період, впродовж якого найчастіше випадає більш-менш адекватна кількість опадів за нормальної для розвитку сої температури.

Наступне завдання буде набагато складнішим, адже нам потрібно підібрати певні сорти сої, котрі слід буде посіяти оптимальні строки сівби, аби цвітіння рослин та формування бобів припало на означений період. Звісно, що жодних гарантій тут бути не може, однак за такого підходу шанси на хороший врожай будуть вищими.

Знайти підходящі сорти – завдання не дуже просте. По-перше, один і той самий сорт сої може позиціонуватися як ранньостиглий в одному регіоні, а де-факто перетворитися на середньостиглий у іншому. По-друге, розвиток та дозрівання сої безпосередньо залежать від кількості теплових одиниць, котрі потрібні рослинам для нормального розвитку. Кожен сорт має власний показник потреби у теплових одиницях і, як правило, добросовісний оригінатор насіння ці всі дані вказує.

Обравши потрібний сорт сої слід визначитися із орієнтовними термінами сівби, а також обрати технологію вирощування цієї культури. Проте навіть за умови мінімальних вкладень у сою, існують речі, на яких не можна економити в принципі. Перерахуємо їх.

Інокуляція насіння – це одна із небагатьох дарованих природою в тандемі із наукою можливостей посилити біологічну активність грунту, безпосередньо в зоні розташування кореневої системи рослин. Це легкозасвоюваний дармовий азот, який іде на користь і посівам сої, і культурам, котрі будуть вирощуватися після неї. Понад те, якщо у грунті себе чудово почувають азотофіксуючі бактерії ризобії, то поруч із ними оживає і уся інша біота. Тобто, інокуляція частково допомагає підвищувати родючість грунту в принципі. Відмовитися від інокуляції можна лише в одному випадку, коли у землі, вочевидь, бракує вологи і через це більшість бактерій просто не зможе працювати. Однак, відверто кажучи, в такому разі і сою краще не сіяти, бо без вологи діла не буде.

___________________

Протруєння насіння здійснюється заздалегідь (краще замовити його вже обробленим), а власне інокуляція здійснюється вже безпосередньо перед сівбою

___________________

Разом із інокулянтом необхідно придбати і хороший фунгіцидно-інсектицидний протруйник. Застосовуючи хімічний препарат слід пам’ятати, що його не варто тісно «знайомити» із живими штамами бактерій в складі інокулянту, оскільки більшість останніх такого тривалого сусідства не переживуть. Тому протруєння насіння здійснюється заздалегідь (краще замовити його вже обробленим), а власне інокуляція здійснюється вже безпосередньо перед сівбою.

Висівати насіння потрібно у чисте від смітної рослинності поле, причому відстежувати цю загрозу доведеться впродовж усієї вегетації сої. Ми настійно радимо заплатити дорожче і взяти ефективний грунтовий, а якщо потрібно, то й страховий гербіцид відомого виробника.

Варто сказати декілька слів про мінеральне живлення сої. Іноді під цю культуру взагалі не провадять основного внесення, а іноді – навіть передпосівного. Мовляв, азот вона візьме із грунту сама, а все інше там і так є. Можна, мабуть, і так, але якщо ми прагнемо взяти 3 тони із гектара, то мусимо дати якусь кількість NPK із осені.

Також слід взяти до уваги, що азот навесні сої також потрібен, хоча у менших дозах, аніж кукурудзі. Передпосівне чи припосівне внесення азоту дасть змогу «розігріти» процеси розвитку бактерій ризобій та азотофіксації.

Окремим фактором, котрий може безпосередньо вплинути на врожайність сої є потреба у таких мікроелементах як бор, молібден та кобальт. Останні два необхідні перш за все для поліпшення процесів азотофіксації, тоді як бор рослинам цієї культури потрібен на різних етапах розвитку, в тому числі перед цвітіннями та в процесі зав’язування бобів.

Бор на посівах цієї культури можна вносити по листу два чи три рази. Вельми доречно буде додати в робочий розчин під час першої обробки фосфор та калій, а під час другої – суміш мікроелементів.