Мінеральне живлення для соняшнику

Соняшник має добре розвинену кореневу систему, що проникає на глибину 3–4 м, а в горизонтальному напрямку — на 0,8–1,2 м. Тому рослини засвоюють вологу й елементи живлення із глибоких шарів ґрунту. Соняшник добре споживає фосфор і калій із ґрунту, а також післядію раніше внесених добрив, здатен засвоювати фосфор із важкорозчинних сполук ґрунту і добрив, а калій — із важкорозчинних сполук ґрунту.

Традиційно вважають, що соняшник виснажує ґрунт. Однак ці твердження перебільшені, оскільки повернення соняшником елементів живлення з рослинними рештками порівняно з винесенням їх разом з урожаєм становить: N — 74%, Р₂O₅–52%, К₂O — 92%. Порівняймо з ріпаком: N — 60%, Р₂O₅–36%, К₂O — 72%; кукурудзою: N — 51%, Р₂O₅–34%, К₂O — 94%; соєю: N — 27%, Р₂O₅–28%, К₂O — 32%; зерновими колосовими: N — 24–32%, Р₂O₅–17–18%, К₂O — 68–72%.

Соняшник за типом асиміляції належить до С3-рослин, активний фотосинтез у рослинах відбувається у температурному діапазоні 20–30 °C. Основні компоненти соняшнику — це врожайність насіння і вміст у ньому олії. При цьому число рослин на гектар безпосередньо залежить від якості передпосівної обробки ґрунту, технології сівби і норми висіву. Опосередкований вплив також справляють ріст і розвиток рослин на стадії закладання квіток — 8–12 листків, — на яку впливають генотип рослини, зовнішні умови під час вирощування, розвиток листкового апарату і його збереження впродовж 30 днів після цвітіння.

Читайте також: Обробіток ґрунту під соняшник

Винесення поживних речовин соняшником залежить від конкретних ґрунтово-кліматичних умов, продуктивності гібрида, агротехнічних та організаційних умов. Але в середньому для формування 1 т насіння і відповідної кількості вегетативних органів він вилучає з ґрунту 40–55 кг N, 15–25 кг Р₂O₅ та 100–150 кг К₂O.

Найліпше соняшник росте на чорноземних ґрунтах із pH 6,0–7,0. У процесі вегетації він нерівномірно засвоює елементи живлення. На початку росту потребує їх небагато, але засвоєння випереджає темпи приросту сухої речовини. Так, за перший місяць вегетації соняшник споживає 15% азоту, 10% фосфору і 10% калію. Попри те що на початковій стадії (2–3 листки) соняшник росте повільно, у цей період закладається кошик. За наступні 1,5 місяця, коли формуються кошики, і до кінця цвітіння соняшник інтенсивно споживає елементи живлення, засвоює 80% азоту, 70% фосфору і лише 50% калію. Решта калію (40%)надходить у рослини від фази наливання насіння до початку достигання. Засвоєний у цей час азот активізує утворення тканин, які запасають олію, а підвищений рівень живлення фосфором сприяє її накопиченню в насінні.

Після завершення формування кошиків засвоєння елементів живлення зменшується. Водночас азот, що надходить до рослин у фазу наливання насіння, пришвидшує процес утворення білків замість жирів, а фосфор сприяє більш інтенсивному синтезу нуклеїнових кислот і фосфоліпідів, підвищує вміст в олії лінолевої кислоти і водорозчинної фракції білків. Калій активізує обмінні процеси, сприяє більш інтенсивному накопиченню олії в насінні.

Читайте також: Вирощування соняшнику із сидератами

Соняшник дуже полюбляє калій. Якщо вміст рухомих сполук калію у ґрунті низький, рівень врожаю соняшнику прямо залежить від норм внесення калійних добрив. Калій є додатковим фактором утворення міцної кореневої системи, забезпечуючи в рослині якірну функцію. У разі виникнення дефіциту калію стебла стають крихкими і тонкими, насіння втрачає кількість і якість олії, знижується врожайність культури.

Тобто, у технології вирощування культури важливим є збалансоване живлення макроелементами. Фосфор і калій для соняшнику не бувають у надлишку, а ось азот, якщо внести його у ґрунт більше ніж Р₂О₅, може спричинити переростання рослин, зростання пошкодження хворобами, знизити вміст олії в насінні.