Як грамотно повестися із сидератами

Найбільш простий і поширений спосіб використання сидератів можна побачити на невеликих ділянках вітчизняних дачників та селян. Не становить особливих труднощів засіяти декілька соток гірчицею чи люцерною, а після того, як вони підростуть, заробити посіви в землю за допомогою мотоблока чи навіть просто під лопату.

Набагато рідше подібну увагу до сидератів можна побачити у промислових масштабах, тобто, на площі десятки чи сотні гектарів. Найчастіше нам не до того, бо мусимо думати не про сівбу дрібнонасінних культур та вчасне їх заробляння в грунт, а про те, як встигнути зібрати врожай на полі та провести бодай якийсь обробіток грунту.

Швидше можна говорити, що сидерати у нас на полі з’являються самі собою – мова про перерослий озимий ріпак чи замучену безводдям зі старту сою, після чого їх лишається тільки передискувати та посіяти хоч що-небудь на заміну.

Натомість продумане та регулярне застосування сидератів дає змогу мобілізувати поживні елементи в грунті, витиснути із нього традиційні бур’яни, поліпшити механічний склад грунту та із часом – підвищити вміст органічної речовини. У всякому разі – це дуже незайва і корисна процедура, навіть якщо провадиться вона епізодично.

Втім, в Україні існують приклади більш глибокого застосування сидератних посівів, у якості постійних покривних культур, включаючи висів безпосередньо у поверхню поля, вкриту сидератами. При цьому зазвичай застосовується не якась одна культура, як у випадку із традиційним застосуванням сидератів, а суміш культур. Їх кількість може доходити ледь не до десятка в окремих випадках.

Розглянемо таку технологію детальніше. Кожна культура, рекомендована для сівби на сидерати, має власні переваги. Скажімо, бобові збагачують грунт азотом, буркун рекомендовано висівати на засолених землях. Одні культури поліпшують агрофон на кислих грунтах, інші ж – розпушують певний шар грунту. Так само кожен вид рослин накопичує та перетворює у доступні для інших рослин форми окремі поживні елементи.

Тому, враховуючи різноплановий позитивний ефект від окремих сидеральних культур, логічним кроком є їх застосування у спеціально підібраних сумішах. Регулярний висів сидератів із різною кореневою системою забезпечує якісне розпушення грунту, яке можна порівняти із виконанням таких механічних операцій за допомогою грунтообробних агрегатів.

Це все чудово, однак важливо визначитися, що робити далі із таким полем? Найпростіший спосіб – сипонути з осені на всяк випадок кілограмів по 40-50 кг/га карбаміду і приорати це все діло на весну.

Поле буде просто ідеально підготоване до вирощування ярих культур, що повинно позитивно відобразитися і на врожайності, і на стійкості рослин. Там буде азот, там будуть поживні елементи у доступній формі, там буде менше бур’янів і взагалі воно перебуватиме в чудовому фітосанітарному стані.

Так чи інакше, можна якісно заробити змішані сидератні посіви в землю, і очікувати на хороший врожай. Та можна піти ще далі – і лишити ці посіви до весни. Концепція цілорічного використання покривних культур передбачає обробку тих сидератів, які змогли перезимувати гліфосатом за 12-14 днів до сівби. Після цього у поле запускається посівний комплекс, здатний провадити сівбу у поле, вкрите сидератами, із одночасним внесенням при цьому мінеральних добрив.

Наскільки це працює? Так, це працює. В Україні за такою технологією розвивається вже не один десяток господарств, отримуючи відмінні результати не лише за врожайністю, а й за рентабельністю роботи в цілому. Тут не потрібно лізти в грунт із плугом чи навіть простеньким культиватором, немає потреби розкидати вагонами добрива чи якимось іншим чином реанімувати грунт. Всю роботу, включно із контролем бур’янів, виконують вже згадувані правильно підібрані сидеральні суміші.

При цьому поле, постійно вкрите рослинним килимом, і грунт, природно розпушений кореневою системою сидератів, має підвищену здатність до накопичення та збереження вологи. Це не порівняти із, на жаль, вже традиційною сухою кіркою, якою вкриваються навесні посіви за відсутності вологи…