Як система ідентифікації тварин стає частиною економічної безпеки України

Український аграрний сектор у світі асоціюється передусім із зерном та експортом олійних культур. Водночас менш помітна, але критично важлива реформа відбувається у тваринництві — створення повноцінної системи ідентифікації та простежуваності тварин. Саме вона визначає, чи зможе українська продукція відповідати сучасним стандартам безпечності харчових продуктів, конкурувати на європейських та світових ринках.

Про те, як працює ця система, які виклики постали під час війни та чому цифровізація стає нагальним етапом розвитку галузі, розповів директор Агентства з ідентифікації і реєстрації тварин Петро Степанович Пешко.

Петро Пешко, директор Агентства з ідентифікації і реєстрації тварин

Ідентифікація та реєстрація тварин — це фундамент безпечного тваринництва та вхідний квиток до легального ринку. Без нього продукція не може легально потрапити на ринок, а виробник — розраховувати на інтеграцію у прозору економіку. В умовах війни ця система отримала ще одне значення: вона стала елементом економічної стійкості держави.

Облік худоби — економічний інструмент. Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин є технічним адміністратором Єдиного державного реєстру тварин — цифрова база, яка фіксує життєвий цикл кожної ідентифікованої тварини. Через мережу з 21 філії система охоплює всю країну, працюючи у тісній у взаємодії з територіальними органами Держпродспоживслужби.

На практиці це означає просту річ: кожна тварина отримує унікальний номер, який супроводжує її від народження до виробництва харчової продукції. У реєстрі відображаються переміщення, зміни власника, виробничі і технологічні показники та інші дані.

Ще кілька років тому така система сприймалася багатьма фермерами як бюрократична вимога. Сьогодні вона дедалі більше перетворюється на економічний інструмент.

«Прозорість походження продукції — це не формальність. Це основа довіри споживача і доступу до ринків», — пояснює Петро Пешко.

Європейська логіка: «від ферми до столу». Ідентифікація та реєстрація тварин є прямим наслідком гармонізації українського законодавства з нормами Європейського Союзу. Європейська модель харчової безпеки працює за принципом farm-to-fork — повної простежуваності продукції на всіх етапах. Тобто, ідентифікація — це не лише адміністративна вимога. Вона формує довіру до отриманої продукції як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.

____________________

Довідка «АС»

Станом на 01 лютого 2026 року наявне поголів’я в Єдиному Державному Реєстрі тва­­­рин проідентифікованих та зареєстрованих, голів:

• ВРХ – 1 518 529

• Вівці/кози – 582 745

• Племінних свиней – 64 312

• Товарних свиней – 174 783

• Коні – 15 796

____________________

Споживач у ЄС може встановити походження м’яса або молочної продукції до конкретного господарства. Якщо виникає епізоотичний ризик або проблема з якістю, система дозволяє швидко локалізувати джерело.

Для України це означає не лише виконання міжнародних зобов’язань, а й доступ до зовнішніх ринків. Без простежуваності експорт продукції тваринництва фактично неможливий.

Сьогодні найбільший прогрес досягнуто у секторі великої рогатої худоби, де рівень ідентифікації вже майже відповідає європейським показникам. Натомість свинарство та дрібні приватні господарства залишаються слабшою ланкою системи.

Причини — комплексні: застаріла нормативна база, брак стимулів і традиційна недовіра малого виробника до державних процедур.

Війна як тест на стійкість системи. Повномасштабне вторгнення стало серйозним випробуванням для інфраструктури обліку. Частина господарств опинилася на окупованих територіях, були втрачені виробничі потужності, а тварин масово переміщували у безпечніші регіони.

Ключовим ризиком було призупинення виробництва ідентифікаційних бирок — без них система фактично паралізується. Однак завдяки створеному резерву підприємству вдалося швидко демонтувати обладнання, релокувати виробництво до Кам’янця-Подільського та відновити роботу без критичних перебоїв. Цей епізод показав, що навіть суто технічні елементи аграрної інфраструктури мають стратегічне значення.

Цифровізація замість бюрократії. Одним із головних бар’єрів для малих фермерів традиційно залишалася складність процедур. Поїздки до районних відділень і паперові заявки фактично відштовхували частину власників від легалізації господарств.

Відповіддю стала цифровізація. Запуск персонального електронного кабінету дозволив власникам подавати документи онлайн — за допомогою звичайного комп’ютера або навіть зі смартфона. Наступний етап передбачає широке впровадження мобільних застосунків та автоматизацію обміну даними.

«Потрібно реально застосовувати світові технології, відслідковувати тенденції, які сьогодні є в ідентифікації та запроваджувати їх, — говорить Петро Пешко. — Тобто, йти на крок попереду навіть європейської чи світової спільноти». Це змінює саму логіку взаємодії держави й аграрія: контроль поступово перетворюється на сервіс.

Гроші слідують за ідентифікацією. Ідентифікована тварина — це також доступ до фінансування. Державні та місцеві програми підтримки тваринництва дедалі частіше прив’язані саме до Єдиного державного реєстру тварин. Фактично ідентифікація і реєстрація тварин стає умовою отримання дотацій з державного та регіонального бюджетів. Для виробника це означає зниження собівартості та можливість інвестувати у розвиток.

____________________

Довідка «АС»

Українські власники тварин у 2025 році отримали державну підтримку у розмірі 421,3 млн. грн на утримання великої рогатої худоби (за утримання корів — 7 000 грн на одну голову за наявності від 3 до 100 голів), а також 326,4 млн грн — за утримання маточного поголів’я кіз та/або овець (2 000 грн на одну голову за наявності від 5 до 500 голів) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 918 від 16.08.2022.

____________________

Особливо відчутний ефект від ідентифікації та реєстрації тварин спостерігається в сегменті крафтового виробництва — фермерських сирів, органічної продукції, козівництва та вівчарства. У преміальному сегменті покупець платить не лише за продукт, а й за підтверджене походження.

Ідентифікація також відкриває нові можливості для племінної роботи: система дозволяє відстежувати генетику, продуктивність здоров’я та походження тварин, що прямо впливає на їхню ринкову вартість.

Технологічний стрибок: від бирок до чіпів. Наступна трансформація пов’язана із переходом до електронної ідентифікації. Йдеться про RFID-бирки, транспондери, болюси та автоматичне сканування.

Такі технології мінімізують людський фактор і скорочують витрати часу. У країнах ЄС ідентифікація окремих видів тварин відбувається вже через кілька днів після народження — Україна поступово рухається в цьому ж напрямку.

У перспективі може бути розширений і перелік тварин, що підлягають обов’язковому обліку. З розвитком нових напрямів — зокрема, оленячих ферм — питання простежуваності стає актуальним для всієї продукції тваринного походження.

Більше, ніж галузева реформа. Система ідентифікації та реєстрації тварин дедалі більше виходить за межі галузевої політики. Вона формує інституційну довіру — те, чого українській економіці традиційно бракувало.

Прозоре походження продукції означає:

• менше тіньового сегменту
• кращий контроль якості
• доступ до світових ринків
• зростання інвестиційної привабливості сектору

У воєнний час це набуває додаткового сенсу. Стабільне функціонування аграрної економіки — один із факторів фінансової стійкості держави.

І якщо раніше бирка на вусі тварини виглядала технічною деталлю, то сьогодні вона дедалі більше нагадує символ переходу українського агросектору від досить неформальної моделі до європейської економіки чітких правил.

Україна вже зробила значний крок у напрямку європейських стандартів, однак ключовим завданням найближчих років стане повна цифровізація процесів та максимальне охоплення системою всіх виробників — від великих агрокомпаній до невеликих фермерських господарств. Наступні роки покажуть, як зможе Україна завершити цей перехід — забезпечивши повну цифровізацію, максимальне охоплення системою та інтеграцію у європейський ринок продовольства. Але вже зараз очевидно: ідентифікація та реєстрація тварин стала не лише ветеринарною процедурою, а частиною економічної архітектури країни.