Прямий висів насіння озимих культур: технологія і вибір агрегатів

Сівбу вважають якісною, коли темпи росту і розвитку принаймні 85% рослин перебувають в одній фазі. Густота стояння рослин має бути нижчою за норму висіву не більш ніж на 10–15%. Тоді рослини більш-менш одночасно проходять стадії розвитку, що полегшує внесення гербіцидів і регуляторів росту. Окрім цього, усі мінеральні добрива вносять цілеспрямовано — у конкретну фазу розвитку рослин, що вкрай важливо для отримання високого врожаю.

Важливо не лише грамотно посіяти культуру, а й якісним насіннєвим матеріалом. Насіння має характеризуватися високими показниками якості (енергія зростання, схожість). Його потрібно протравити фунгіцидними та інсектицидними протруйниками. Добрива і ЗЗР також вибирають з огляду на високу якість і низьку вартість одиниці діючої речовини.

Щоб забезпечити оптимальні умови для висіву озимих культур, необхідно, насамперед, своєчасно провести передпосівну підготовку поля. Однак, якщо через міркування економічного чи агрономічного характеру вирішили працювати за технологією прямого висіву, не можна забувати, що підготовка ґрунту під посів починається під час збирання попередника. Відповідно, це потребує чіткого дотримання технологічних вимог до збирання.

Висота зрізу зернових культур має бути 15–25 см, але не нижче за друге міжвузля. За нижчої висоти зрізу ґрунт одразу після збирання врожаю почне пересихати, і кількість потенційно затриманого взимку снігу буде меншою. Однак і за значної висоти стерні поверхня ґрунту недостатньо покривається мульчею, що також зумовлює втрату ґрунтової вологи.

Читайте також: Протруйники: захищаємо насіння

Не менш важливо рівномірно розподілити пожнивні залишки шириною робочого захвату жниварки. Унаслідок неправильного розподілення пожнивних залишків можуть бути нерівномірні сходи, неякісний захист посівів, проблеми з гризунами і, зрештою, труднощі зі збиранням врожаю.

Також конче необхідно контролювати смітну рослинність і падалицю культури-попередника. За наявності «зеленого мосту» поміж збиранням попередника і сівбою доволі часто рослини пригнічуються через дефіцит вологи і забур’яненість посівів.

Якісний контроль бур’янів можна забезпечити обробкою гліфосатом у дозі 1,5–2 л/га на другий-третій день після збирання попередника. Системна дія препарату утримує поле в чистому вигляді аж до сівби наступної культури. За потреби можна повторити обробку за 3–5 днів до сівби озимого ріпаку. При цьому потрібно стежити, щоб фаза розвитку бур’янів була оптимальною для застосування гербіциду: це фаза розетки або ж висота не більше ніж 10–12 см.

Значну роль у разі прямого висіву відіграє вирівняність поля. Якщо поле нерівне, через різницю фаз розвитку рослин доглядати сходи буде складно. До того ж виникнуть проблеми з несвоєчасним дозріванням аж до періоду збирання.

Поверхню вважають рівною, якщо техніка не обмежує продуктивність через низьку швидкість пересування. Для вирівнювання полів добре себе зарекомендували широкозахватні культиватори для суцільного обробітку ґрунту, сконструйовані на жорсткій рамі.

Під час вирівнювання полів слід орієнтуватися на технічні можливості посівної техніки для прямого висіву. Ці параметри найбільш важливі для сівалок із сошником, що не здатен копіювати рельєф (анкер, стрілчаста лапа, долото). Якщо висівають сошником, що копіює поверхню ґрунту (диск, подвійний диск), рельєф поля не дуже позначається на якості сівби. Проте вирівнювати поля конче необхідно, позаяк це допоможе підвищити продуктивність і якість наступних операцій, а також зменшить кількість поломок техніки.

До посівного агрегату висувають достатньо високі вимоги: він має виконувати за один прохід цілий комплекс операцій (розгортання і підготовка насіннєвого ложа; висів з одночасним внесенням добрив; прикочування тощо).

Сьогодні ледь не кожну нову модель сівалок виробники обов’язково супроводжують в описі уточненням: «також може використовуватися для прямого висіву». Тобто передбачається, що такий агрегат здатен висівати насіння просто у стерню, вкриту подрібненими рослинними залишками. Та, на жаль, далеко не всі сівалки, що начебто призначені для прямого висіву, дійсно на це здатні.

Популярність універсальних агрегатів, здатних сіяти і в оброблений, і в необроблений ґрунт, дедалі зростає. Це пояснюється цілком практичними міркуваннями. Наразі кожен агроном або керівник господарства підходить до кожного конкретного поля з погляду економічної доцільності. Навіщо купувати дві різні зернові сівалки, якщо можна купити одну універсальну? Навіщо дискувати, ба більше — орати поле після збирання озимої пшениці, якщо можна посіяти ріпак просто у стерню… Адже можуть скластися різні умови: брак вологи, відсутність у конкретний момент хорошого плуга або дискової борони, коштів на пальне тощо. Тому посівний агрегат, що здатен виконувати прямий висів, — саме те, що потрібно, адже істотно розширює можливості господарства. І головне — під час сівби озимих культур.

Сівалки прямого висіву є різних конструкцій. Є дорогі, суто «ноутільні» агрегати, у яких роль ножів, що ріжуть щільну стерню, виконують агресивні сошники. Є комбіновані агрегати для стрип-тіллу, що нарізають смуги за допомогою потужних робочих органів. І, звісно, широко застосовують сівалки класичного компонування, оснащені одним-двома рядами дисків про всяк випадок.

Однак усі ці агрегати мають спільні риси. Це, насамперед, солідне притискне зусилля на кожен сошник і чимала вага, яка дає змогу «пробивати» стерню. До того ж, як правило, всі ці сівалки пневматичні з примусовим вистрілюванням насінини у посівне ложе.

З’ясуємо, за якими вимогами обирають і надалі експлуатують агрегати, здатні сіяти просто у стерню.

Перш за все звернімо увагу на їх здатність вносити гранульовані мінеральні добрива як у мінімальних, так і в максимальних нормах, плюс — мікрогранули у надмалих дозах. Річ у тім, що за нульового обробітку ґрунту можливості агронома вносити основне добриво обмежені. Можна лише розкидати гранули поверхнею поля, та користь від цього буде мінімальною. Тому бажано мати технічну можливість вносити в рядок хоча б певну кількість багатокомпонентних добрив під час сівби.

Читайте також: Сорти озимої пшениці: обираємо кращий

Широкий діапазон зміни міжрядь також доречний. Необроблена земля зчаста потребує буквально миттєвої реакції з боку агронома, щоб змінити густоту висіву або ширину міжрядь. В один рік ми можемо сіяти суцільним способом, а наступного — виставити 45-сантиметрові міжряддя, вирішивши, що завдяки цьому рослини отримають більше вологи. Тому обов’язково має бути вибір.

Сівалка прямого висіву має спокійно зайти в поле, вкрите будь-якою кількістю пожнивних залишків, і виконати своє завдання, посіявши озимі зернові. Тому конструкція має передбачати притискне зусилля та проникну дію із запасом, а також максимальну протидію забиванню. Для цього потрібна достатньо висока рама і широка відстань між сошниками. Інакше велика кількість навіть подрібненої соломи все одно створюватиме проблеми. Власне конструкція сівалки прямого висіву має характеризуватися підвищеним запасом міцності, на відміну від агрегату, що рухається оброб­леним полем.

Обов’язково слід сказати кілька слів про власне технологію. Дуже важливо правильно визначити, як поводитися з пожнивними залишками. Якщо потрібно — запустити в поле легку борону для подрібнення соломи. Агрегат має бути здатен сіяти як у в’язкий ґрунт, так і в твердий.

Якщо господарство цілеспрямовано не займається ноу-тіллом, то без особливої потреби в необроблену стерню краще не сіяти. Навіть маючи в арсеналі найкращий агрегат. Озима пшениця, ячмінь і ріпак потребують ефективної технології, розрахованої на особливості їх вегетації.

Інша річ, коли йдеться про нульову технологію. Тоді потрібно придбати хороший спеціалізований агрегат. Сьогодні на ринку можна вибрати для цього як імпортну, так і вітчизняну техніку для прямого висіву.

Василь Черкас