Модернізація як стратегія: як господарство на Вінниччині інвестує у стабільність

Одне з традиційних сільгосппідприємств на Вінниччині, засноване ще на початку 1990-х, пройшло шлях від занепаду й бартерних розрахунків до сучасного високотехнологічного виробництва, здатного працювати в умовах кліматичних і ринкових викликів

Цей шлях — історія ТОВ «імені Мічуріна», яку у відвертій, місцями емоційній розповіді розкриває його директор Анатолій Шаргало.

Анатолій Шаргало, директор ТОВ «імені Мічуріна»

Пан Анатолій керує господарством з 1994 року й особисто пройшов через відбудову всіх виробничих підсистем: від автопарку та майстерень до сушарок і комплексів з очищення зерна.

«Нам довелося відбудовувати практично всю інфраструктуру підприємства з нуля: автопарк, тракторну бригаду, майстерню, заправку, зерногосподарство, склади, сушарки тощо, — розповідає пан Шаргало. — Пам’ятаю перші жнива: жодної інфраструктури — ні ваг, ні приміщення для приймання. Зерно просто висипали на полі».

Часом розрахунки велися бартером, а господарству доводилося виживати в умовах фінансової нестабільності. Та навіть тоді тут поступово зводили склади, навіси, майстерні, відновлювали виробничі ланцюги. Важливим уроком стало усвідомлення: про якість потрібно дбати ще на полі. «На ринок варто виходити тільки з якісним товаром», — наголошує співрозмовник.

Цей вступ не про ностальгію, а про контекст і те, як важливо сьогодні ухвалювати технічні рішення, що впливають не лише на врожай, а й на вартість виробництва та можливість виходу на нові ринки.

Чому питання сушіння стало критичним

До модернізації господарство користувалося старою барабанною сушаркою радянського зразка. Її реальна продуктивність становила близько 80 т за зміну, чого вже бракувало для потреб господарства. До того ж барабани часто ламалися, а вологі роки ставили під загрозу не лише темпи робіт, а і якість зібраного зерна.

Тому питання оновлення обладнання перетворилося з технічної деталі на стратегічний виклик. Адже від якості готового зерна безпосередньо залежить можливість його реалізації та рівень ціни. Саме із цієї причини господарство витратило чимало часу на пошук і тестування нових рішень для сушіння зерна. «Ми довго їздили по господарствах, вивчали досвід, пропозиції компаній-виробників», — пригадує директор господарства.

Головний технічний вибір: сушарка та комплексне рішення

Після тривалого аналізу та порівняння різних варіантів зупинилися на комплексі обладнання, який став оптимальним для потреб господарства та його стратегічних планів. «Зрештою ми зупинились на KMZ Industries. Визначилися з потужністю — приблизно 220–240 тонн на добу», — розповідає пан Шаргало.

Вирішальними стали кілька параметрів. Передусім — здатність сушарки ефективно доводити зерно з високої вологості до товарних показників: пан Анатолій наводить приклад зниження з 20 до 14%.

Анатолій Шаргало, директор ТОВ «імені Мічуріна», і Юрій Мусієнко, керівник регіонального представництва компанії KMZ Industries

Важливою виявилася й модульність комплексу: норії, транспортери, бункер-накопичувач — усе зібрано в одну систему, яку можна масштабувати залежно від потреб. Не менш значущим було й питання простоти обслуговування, адже техніка має працювати стабільно й без ускладнень для персоналу.

Вибір не обмежувався тільки технічними характеристиками. «Предметні перемовини ми вели з Юрієм Мусієнком, представником KMZ Industries. Саме він переконав нас у доцільності вибору обладнання», — згадує директор. Як наголошує пан Шаргало, Юрій Мусієнко запропонував комплектацію, де за основу взяли сушарку Brice-Baker. Як показала практика, це рішення було вдалим і виправданим.

Співпраця з KMZ Industries: як вибір став інвестицією в стабільність

Що саме виправдало очікування господарства від співпраці з KMZ Industries? По суті — комплексний підхід. За словами пана Анатолія, обладнання працює справно, не створює зайвого навантаження на сервіс, не вимагає великої площі й просте в обслуговуванні. Конструкторське рішення дозволяє масштабувати продуктивність під різні обсяги, що важливо для господарств середніх і малих площ.

Ця співпраця — приклад того, як технологічне рішення, підібране під потреби господарства і правильно інтегроване в його процеси, дає вимірюваний ефект: економія палива, стабільність вихідної якості зерна, можливість планувати подальшу автоматизацію й у перспективі — досягнення ефективнішої логістики на шляху до елеватора.

Енергетика: чому пелети, а не газ чи дизпаливо

Не менш важливе питання для фермерів — джерело тепла для сушіння. Господарство розглядало газ, дизель, пічне й тверде паливо (солома, щепа, пелети). Обрали саме пелети. «Ми зупинилися на цьому варіанті, тому що з газом усе дуже складно: юридичні процедури, ліміти, передоплати, ризик вимкнень», — пояснює директор.

Пелети в поєднанні з теплогенератором місцевого виробництва виявилися економічно вигідним рішенням. За словами пана Шаргало, робота на пелетах обходиться втричі дешевше, ніж на дизпаливі. Сам теплогенератор обладнано бункером об’ємом близько 10 кубів і працює в автоматичному режимі, синхронізованому з автоматикою сушарки. Це дозволяє підтримувати стабільні витрати палива й оптимальні режими сушіння.

Автоматизація: операторська як центр процесу

Одним із головних результатів модернізації стала інтеграція процесу керування в операторську. «Сушарку в нас автоматизовано, працює з комп’ютера… температурний режим контролюється з операторської кабіни», — пояснює пан Анатолій.

Оператор може відстежувати всі параметри, корегувати подачу зерна, температуру й швидкість його руху, не лишаючи робочого місця. Завдяки цьому забезпечується стабільна якість готової продукції.

Нині на прийманні та керуванні потоками працює невелика команда: одна людина в операторській і ще одна — на приймальному пункті. У перспективі господарство планує подальшу автоматизацію подачі зерна на склад і будівництво зернової галереї.

Розширення: садівництво, тваринництво й переробка

ТОВ «ім. Мічуріна» — не тільки зернове господарство. За словами директора, структура виробництва тут досить різноманітна. Основна культура — пшениця, поряд із нею вирощують ярий ячмінь, ріпак, кукурудзу, соняшник і багаторічні трави. Під кормові посіви відведено близько 70 га люцерни й конюшини. Тваринництву в господарстві також відведено вагоме місце: на фермі утримують близько 140 дійних корів, а загальне поголів’я сягає 360–400 голів.

Окрема історія — садівництво. Починаючи з 2014 року, господарство заклало перші площі під сад (спочатку 10–12 га), нині він уже налічує близько 36–38 га яблунь, груш, слив і черешні. «Побудували холодильник на тисячу тонн власним коштом», — наголошує пан Шаргало і додає, що останні кроки з розширення саду реалізовувалися частково із застосуванням грантів (2025 року додали 3 га черешні італійських сортів).

Погляд уперед: чому це важливо для регіональної аграрної стратегії

Історія ТОВ «ім. Мічуріна» — це приклад того, як інвестиції у вузлові технології (сушарка, енергетика, автоматизація) роблять господарство стійкішим до кліматичних коливань і ринкових шоків. Сьогодні важливо не лише виростити тонни, а й довести продукцію до стандарту, який купують. Саме тут роль сушіння й контролю вологості —
критична.

Пан Анатолій пишається тим, як їхнє агропідприємство пройшло шлях від відбудови до усвідомленої модернізації. Інвестиції у сушіння, енергетичну автономію на пелетах, автоматику та якісний підбір комплекту обладнання дозволили підприємству підвищити ефективність і зменшити собівартість операцій.

«Ми зробили правильний вибір», — каже директор. І за цією фразою стоїть не лише техніка, а й роки спостереження, вивчення ринку, поїздок, розрахунків і найважливіше — готовність змінюватися. Для багатьох середніх господарств саме такий підхід може стати рецептом виживання й розвитку в умовах сучасних викликів: кліматичних, ринкових і кадрових.

Коментар експерта

Юрій Мусієнко, керівник регіонального представництва компанії KMZ Industries

— Зерноочисний комплекс ТОВ «ім. Мічуріна» було збудовано 2021 року. Замовник від початку акцентував на ефективності роботи обладнання та високому рівні автоматизації. Тут установлено одну з найменших у нашій лінійці зерносушарок — сучасну 100% автоматизовану Brice-Baker продуктивністю 5–7 т/год по кукурудзі (залежно від відсотка зняття вологи).

Сушарки Brice-Baker виробництва KMZ Industries можуть працювати як на газу, так і на альтернативному паливі. Ба більше, можливе одночасне приєднання двох різних видів пального. На «ім. Мічуріна» обладнання працює на альтернативі з теплогенератором «Греко Груп» — одного з провідних виробників цього обладнання в Україні.

Сушити на альтернативі для багатьох — оптимальний варіант. Коли господарство обирає саме його, ми надаємо перелік головних параметрів для правильного підбору теплогенератора, адже від цього буде напряму залежати продуктивність зерносушарки.

KMZ Industries — це найбільший виробник сучасних зерносушарок в Україні, ми маємо досвід у цьому напрямі понад 50 років. А з 2012 року виготовляємо і британську розробку — Brice-Baker — уже давно адаптовану та модернізовану з урахуванням українських вимог. П’ятий рік замовники можуть скористатися державною програмою компенсацією 25% вартості зерносушарки.

А щоб переконатися в ефективності обладнання та почути відгуки безпосередньо від користувачів, ми завжди готові організувати відвідини чинних господарств.