Основні технологічні вимоги зберігання сухого зерна

Режими зберігання зернових мас значною мірою зумовлено найважливішими чинниками, від яких залежить стан і збереженість зерна: вологістю зернової маси та навколишнього середовища, температурою зернової маси й навколишнього середовища, доступом кисню до зернової маси

Розподілення зерна на сухе, середньої сухості, вологе і сире зумовлено здатністю зерна до зберігання у звичайних умовах. Сухе зерно — найстійкіше, його можна закладати на тривале зберігання; зерно середньої сухості в теплий період потребує особливих умов зберігання й ретельного спостереження; вологе зерно можна зберігати тільки охолодженим; сире зерно без попереднього сушіння закладати на зберігання не допускається.

Режим зберігання в сухому стані є найсприйнятливішим для тривалого зберігання зернових мас. Систематичне спостереження за станом партій сухого зерна, достатня ізоляція від навколишніх зовнішніх впливів дозволяють зберігати зерно з мінімальними тратами протягом кількох років. Вимоги щодо зберігання сухого зерна контролюють одним найважливішим чинником — умістом у ньому вологи.

За недотримання умов зберігання виникають втрати зерна. Наприклад, у результаті тривалого зберігання сирого зерна (зокрема на відкритих майданчиках) до сушіння; за зберігання зерна, що заражене шкідниками; за порушення режимів післязбиральної обробки й зберігання зерна; за перевезення в неспеціалізованих транспортних засобах тощо.

_______________________

Систематичне спостереження за станом партій сухого зерна, достатня ізоляція від навколишніх зовнішніх впливів дозволяють зберігати зерно з мінімальними тратами протягом кількох років

_______________________

Загалом усі втрати сільськогосподарської продукції під час зберігання поділяють на дві групи: втрати у вазі та у якості.

До закладання на зберігання допускається насіння, доведене за показниками вологості та наявності домішок до стандартного рівня. Розміщення партій насіння проводять з урахуванням сортових і посівних якостей. Репродуктивне насіння можна зберігати насипом. Висота насипу для зернових і зернобобових культур не має перевищувати 2 м (за активної вентиляції — до 3 м), олійних — 1 м. Засік не досипають на 15–20 см до стіни.

Елітне та насіння вищих репродукцій слід тарувати в мішки, які штабелюють на дерев’яних піддонах етикетками назовні. Відстань мішків від підлоги має становити не менше як 15 см, від стін сховища та між штабелями — 70 см, технологічні проходи між партіями насіння — 1,5 м. Гранична кількість рядів мішків (у висоту) в штабелі за зберігання у холодний період року становить: для пшениці, жита, ячменю, вівса, гречки, гороху, вики, кукурудзи — 8, проса — 6, ріпаку та сої — 5; льону довгунця — 12, люцерни, конюшини, тимофіївки — 5.

Для забезпечення збереженості зерна після збирання доцільно дотримуватись таких заходів:
Завдання зі зберігання зерна та заходи з їх реалізації

Зернову масу, призначену для тривалого зберігання, висушену до вологості, нижчої від критичної, зберігають сухою. Висота насипу не має значення. Температура зберігання сухого зерна хоч і несуттєво, але впливає на інтенсивність його дихання, тому завжди краще, коли вона нижча (у сховищах, під навісами тощо). Тимчасово або постійно (наприклад, зерно ячменю пивоварного) зберігають вологим (15–16%) в охолодженому режимі (з температурою нижчою за 10 °С). Зернову масу вологістю понад 19% краще охолоджувати до 5…6 °С.

За зберігання зерна в результаті втрат поживних речовин на процес дихання відбувається зменшення його маси — це природні втрати. Самозігрівання зерна, вплив на нього пліснявих грибів, пошкодження комахами, кліщами, поїдання гризунами — є чинниками недбайливого господарювання. Втрати за зберігання на складі не мають перевищувати встановлені норми природних втрат зерна.

Погіршення якості насіння під час зберігання може відбуватися від самозігрівання, розвитку комах, кліщів, мікроорганізмів тощо. Уникнути негативного впливу вказаних явищ можна за правильної підготовки складських приміщень та насіння, раціонального розміщення його у сховищах, підтримання оптимального режиму зберігання.

Унаслідок конденсації водяних парів на насінні під час зберігання утворюється водяна плівка, що значно впливає на розвиток мікроорганізмів. За вологості нижчої і не значно вищої за критичну спорові бактерії в насінні розвиваються тільки тоді, коли є конденсована вода.

Природні втрати зерна під час зберігання, %

Свіжозібране зерно нерідко має підвищену вологість, через що інтенсивно дихає, що сприяє його самонагріванню. Цей процес інколи починається через 1–2 год після вивантаження насіння з автомашини, і навіть невеликий ступінь самонагрівання негативно позначається на придатності його до зберігання.

За вологості зерна 16% самонагрівання не спостерігається, а за вологості 18% відбуваються процеси, що супроводжують активний ріст плісеневих грибів. За вологості зерна 25% на 5 добу температура сягає 65 °С.

Партії зерна, які хоча б один раз частково самозігрівались, стають нестійкими для зберігання навіть за усунення цього процесу. Мікрофлора за найменших сприятливих умов знову активізується і швидко призводить до підвищення температури зернової маси.

Розвиток процесу самозігрівання (температура підвищується до 34…38 °С, цей термін триває 3–7 днів) призводить до суттєвих змін у якості та властивостях зернової маси. У такому насінні можуть статися біохімічні перетворення, що сприятимуть скороченню його довговічності. Низька вологість поєднана з низькою температурою — ідеальні умови зберігання зерна.

_______________________

Партії зерна, які хоча б один раз частково самозігрівались, стають нестійкими для зберігання навіть за усунення цього процесу

_______________________

Збереження зернопродуктів у коморах забезпечить постійний контроль за їхнім фітосанітарним станом і вчасні ефективні заходи захисту від комірних шкідників.

В Україні поширено 116 видів комірних шкідників. Серед них кліщів — 34%, комах — 60 (жуків — 51, метеликів — 9), мишоподібних — 6%. Потенційну загрозу можуть становити також карантинні шкідники, які проникають на територію нашої країни. За даними ФАО, втрати зерна і зернопродуктів під час зберігання щороку становлять 10–15 %. Приміром, у світі від комірних шкідників втрачається стільки зерна, що ним можна було б прогодувати 135 млн осіб. Кожен третій гектар зернових у світі засівають задля підтримання життєдіяльності шкідливих організмів.

Забруднення як гігієнічний показник характеризує кількість живих і мертвих комірних шкідників і придатність зернопродуктів для продовольчих потреб. Обидва ці показники враховують за визначення сумарної щільності зараження (забруднення) (СЩЗ). За сумарної щільності шкідників у межах 90 екз./кг зерно вважається непридатним для споживання. Якщо СЩЗ не перевищує 90 екз./кг, то таке зерно змішують із чистим від шкідників і доводять за кількістю шкідників до максимально допустимих рівнів (МПР) і відповідно використовують.

Прогризене та пошкоджене зерно набагато швидше заселяють плісняві гриби, що, проростаючи, псують його, виділяючи шкідливі речовини. Ці гриби — насамперед представники роду Fusarium — спричиняють отруєння — мікотоксикози людей і тварин. Тому не можна використовувати зіпсоване, запліснявіле зерно для виготовлення хлібопродуктів або на корм худобі. З такого зерна не буде якісного борошна та доброго хліба.

Великої шкоди завдають комірні шкідники насіннєвому матеріалу, знижуючи його кондиційні показники. Так, пошкоджене насіння пшениці та кукурудзи може втратити 27–75% схожості.

Одним зі способів боротьби з комірними шкідниками є охолоджування і проморожування зерна з перемішуванням вороху в холодну пору року. За зниження температури зерна до –5…–10 °С забезпечується знищення шкідників.

Віталій Іщенко, д-р с.-г. наук, заступник директора з наукової роботи,
завідувач лабораторії селекції зернових і технічних культур ІСГС НААН,
експерт-дорадник з питань рослинництва
Галина Козелець, канд. с.-г. наук, завідувачка лабораторії
науково-інноваційного впровадження, первинного та елітного насінництва
ІСГС НААН, експертка-дорадниця з питань рослинництва