Зберігання цибулі: режими сушіння та підготовка врожаю

Головку, яка загниє в грудні, зіпсували в серпні. Причина зазвичай не в сховищі й не в сорті, а в тому, що відбулося з урожаєм у перші дві доби після викопування. Температура сушіння тут вирішує більше, ніж усе подальше зберігання разом узяте.

Більшість проблем зі зберіганням ріпчастої цибулі виникає не у сховищі, а ще під час її збирання або первинної підготовки на полі. Про це у своїй статті для журналу «Плантатор» написав міжнародний консультант зі зберігання овочів Павло Булгаков, матеріал опублікувало видання AgroTimes. За його словами, технологію роботи з урожаєм потрібно розглядати як безперервний процес — від поля до передпродажної підготовки, а не як окремі етапи. За його словами, технологію роботи з урожаєм потрібно розглядати як безперервний процес — від поля до передпродажної підготовки, а не як окремі етапи.

Логіка тут проста: сховище лише підтримує той стан, у якому продукція туди потрапила. Погано просушена головка з живим збудником усередині не стане здоровою від правильної температури — вона просто загниє повільніше.

Ключовий момент — фінальні години сушіння

Основний режим виглядає так: цибулю сушать повітрям температурою 30–35 градусів, а за вісім-десять годин до закінчення процесу температуру підвищують до 45 градусів. Саме на цьому етапі гине збудник шийкової гнилі — головної причини втрат при тривалому зберіганні.

Той самий режим дає ще два ефекти. За 45 градусів гинуть кліщі та нематоди, а шийка цибулини стає тоншою й щільнішою, тобто фізично закривається шлях для проникнення інфекції всередину головки. Сушать до вологості лусок 14–15 відсотків.

Питома подача повітря залежить від призначення продукції: для цибулі-сіянки потрібно 600 кубометрів на тонну за годину, для насінної — 400. У невеликих господарствах, де немає промислового сушильного обладнання, час просушування скорочують обігрівачами, причому кілька невеликих працюють ефективніше за один потужний.

Режим у сховищі: охолоджувати повільно

Після закладання цибулю продувають повітрям, температура якого на три градуси вища за температуру самої продукції, і роблять це доти, доки цибуля не прогріється до 30 градусів. Лише після цього починають охолодження — по 0,5 градуса на добу до рівня 20 градусів.

На позначці 20 градусів температуру утримують сталою з постійною вентиляцією, доки відносна вологість повітря не стабілізується на рівні 65 відсотків. Далі охолодження продовжують повільніше — від 0,3 до 0,5 градуса на добу.

Різкі перепади на будь-якому з цих етапів дають конденсат на поверхні головок, а волога на лусці — це готове середовище для розвитку гнилі.

Читайте також: Оптові ціни на цибулю впали з 33 до 20 гривень за кілограм

Головки з тріщинами й м'якою шийкою на зберігання не йдуть. Фото: з відкритих джерел

Дві операції в полі визначають результат

Дві операції в полі визначають, чи буде сенс у подальших режимах. Перша — не обрізати листя одразу після викопування: шийка має підсохнути природним шляхом, а зовнішні луски — сформуватися й затвердіти. Ознакою готовності до обрізання є тонка й повністю суха шийка.

Друга — переглянути партію перед закладанням. Головки з тріщинами, м'якою шийкою або механічними пошкодженнями на зберігання не йдуть: вони не пролежать довго й стануть джерелом інфекції для сусідніх. Таку продукцію спрямовують на перероблювання або реалізують першою.

Саме тому цибулю не висмикують, а підкопують і знімають з поля обережно — механічна травма, непомітна в серпні, проявляється взимку як вогнище гнилі в засіку.