Кукурудза й соняшник посунулися на північ на 200 кілометрів

Там, де ще покоління тому впевнено сіяли жито, картоплю та льон, сьогодні жовтіють соняшникові поля. Це не примха окремих господарств, а наслідок зміщення самих меж агрокліматичних зон — і посунулися вони вже на відстань, порівнянну з двома областями. Для тих, хто планує сівозміну на північ від Києва, це означає цілком практичні висновки.

Механіка тут проста й невблаганна: підвищення середньої температури лише на один градус зсуває межу агрокліматичної зони приблизно на сто кілометрів на північ. За останні десятиліття потепління вже дало зміщення близько двохсот кілометрів, тож карта, за якою десятиліттями визначали, що і де сіяти, фактично застаріла.

Найпарадоксальніше, що найшвидше змінюється саме північ, а не спекотний південь. За спостереженнями фахівців Укргідрометцентру, зона Полісся теплішає навіть швидше за південні райони, а самі її межі поступово стискаються. Наочні приклади дає порівняння за тридцять років: якщо раніше на півдні налічували тридцять-сорок посушливих днів на рік, то тепер уже шістдесят-сімдесят, а на заході країни температура понад тридцять градусів колись була дивиною, тепер же таких днів буває від десяти до двадцяти за літо.

Північ уже дає до третини нетипових культур

Зміни на карті обернулися конкретною зміною структури посівів. За даними досліджень, частка поліських районів у виробництві кукурудзи та соняшнику — культур, раніше для цих територій нетипових, — зросла до двадцяти п'яти-тридцяти відсотків. Тобто йдеться вже не про поодинокі експерименти, а про сформований виробничий напрям із власною економікою.

Зворотний бік цього процесу — просідання традиційної житниці. Степ, де зосереджено сорок шість відсотків усіх посівів зернових, нині забезпечує лише тридцять п'ять відсотків валового виробництва зерна. Тобто найбільша за площею зона віддає дедалі меншу віддачу з гектара через дефіцит вологи, а компенсують це північні райони, які раніше вважалися другорядними для товарного зерновиробництва.

Практичний висновок для господаря на півночі очевидний: сума ефективних температур зросла настільки, що дозволяє розглядати культури, які батьки тут не сіяли. Але вирішальним чинником стає не тепло, а вологозабезпечення — саме воно тепер обмежує продуктивність. Тому добір гібридів варто вести не за старими зональними рекомендаціями, а за фактичними показниками конкретного поля, з поправкою на те, що зона під ногами вже не та, що позначена на довіднику десятирічної давнини.

Редакція Агронмія Сьогодні